Зоровий аналізатор

Новонароджений реагує на світло, путає верх-низ, є мигання. Сльозний рефлекс – на 2 місяці. Є зіничний рефлекс. Координація очей недосконала, може виникати косоокість. 89 % мають гіперметропію внаслідок короткої передньо-задньої осі. Яблуко росте й у 8-12 років – норма. У 30-40% дітей цей розмір збільшується понад норму і виникає міопія. Гострота зору в новонароджених дуже низька 0,004. У дітей кришталик більш еластичний і більша акомодація. Найближча крапка ясного бачення в 10 років – 7 см, у 40 –17, у 60 –80 см. Світлова чутливість у новонароджених низька. Макс. у 20 років. Після 30 років знижується. Поле зору звужено, досягає норми до 10 років.

Велике значення для поліпшення зорової функції має емоційний характер занять з дітьми, використання різних ігор. Гострота зору поступово підвищується в дітей: у 1 р. — 0.1, у 2 р. — 0.4, у 4 р. — 0.7, у 5 л. — 0.9 і до 7-8 років вона досягає нормальної величини дорослої людини — 1.0. У процесі гри гострота зору в дітей підвищується на 30%.

Зорова сенсорна система особливо швидко розвивається протягом перших 3-х років життя, потім її удосконалювання продовжується до 12-14 років. У перші 2 тижні життя формується координація рухів обох очей (бінокулярний зір). У 2 місяці відзначаються рухи очей при простежуванні предметів. З 4-х місяців ока точно фіксують предмет і рухи очей сполучаться з рухами рук. Фіксація ока на об”єкті підвищує точність сприйняття, тому що при цьому зображення попадає на найбільш чуттєву область сітківки — у центральну ямку. У 6 місяців з'являються реакції антиципації — попереднього руху ока до сигналу.

У дітей перших 4-6 років життя очне яблуко ще недостатньо виросло в довжину. Хоча хрусталик ока має високую еластичність і добре фокусує світлові промені, але зображення попадає за сітківку, тобто виникає дитяча далекозорість. У цьому віці ще погано розрізняються кольори. З урахуванням цих особливостей для дитячих ігор і вправ із предметом необхідно підбирати крупне і яскраві предмети (кубики, м'ячи й ін.). Надалі з віком проявлення далекозорості зменшуються, росте число дітей з нормальною рефракцією. Однак уже в перші роки шкільного життя росте число короткозорих дітей через неправильну посадку при читанні, систематичного розгляданні предметів на близькій відстані від очей (табл. 18). Короткозорість з'являється через те, що виникаюче при зтом напруга окорухових м”язів, що зводить очі на близькому предметі, призводить до подовження очного яблука. У результаті фокусування променів відбувається перед сітківкою, викликаючи розвиток короткозорості.

При переході від дошкільного до молодшого шкільного віку в міру поліпшення взаємозв'язку зорової інформації і рухового досвіду поліпшується оцінка глибини простору. Поле зору різко збільшується з 6 років, досягаючи до 8 років величин дорослої людини.

Зорові сигнали відіграють провідну роль у керуванні руховою діяльністю дитини протягом перших 6 років життя. Однак обробка зорових сигналів мозком ще недосконала. Вона в основному обмежена аналізом окремих ознак предмета, що відбувається в зорових центрах потиличної області кори, і генералізованим поширенням цієї інформації на інші центри кори.

Якісна перебудова зорового сприйняття відбувається у віці 6 років, коли починається залучення в аналіз зорової йнформації асоціативних нижньотім”яних зон мозку. При цьому значно поліпшується механізм упізнання цілісних образів.

Дозрівання лобних асоціативних зон забезпечує у віці 9-10років ще одну якісну перебудову зорового сприйняття, забезпечуючи тонкий анализ складних форм картини зовнішнього світу, вибіркове сприйняття окремих компонентів зображення, активний пошук найбільш інформативних сигналів довкілля.

До віку 10-12років формування зорової функції в основному завершується, досягаючи рівня дорослого організму. Цей етап відбивається на ЕЕГ встановленням у потиличній області кори альфа-ритму (8-12 колив./с), властивого дорослій людині.

До цього моменту удосконалюються функції її коркового представництва, розвивається система усе більш складних нейронів-детекторів, що забезпечують високий рівень зорового сприйняття, збагачуються межцентральные взаємозв'язку зорових центрів з іншими зонами кори, дозволяючи інтегрувати зорові враження в загальну систему регуляції поводження.

Очі стають розмірними, тобто довжина зорової осі ока тепер відповідає заломлюючій силі і фокусування променів відбувається безпосередньо на сітківці. Дитяча далекозорість при цьому зникає. Разом з тим, завдяки надзвичайно високої еластичності хрусталика, діти можуть чітко бачити предмети на близькій відстані. Найближча точка ясного бачення в школярів потроху відсувається, але звичка розглядати дрібні предмети з близької відстані може поступово привести до розвитку короткозорості. Довжина очного яблука в цих умовах продовжує з віком і далі збільшуватися. Цьому сприяють читання на близькій відстані від книги, читання лежачи, а також систематична робота з дрібними предметами. Читання або робота на близькій відстані складають на уроках у середньому і старшому шкільному віці від 65 до 90% навчального часу. Тривала напруга окорухових м'язів здавлює очне яблуко, сплющуючи і подовжуючи його. Фокусування променів відбувається перед сітківкою, а зображення на сітківці виявляється розпливчастим. Для профілактики цих явищ необхідно дотримувати правильну робочу позу, читати при достатньому освітленні, охороняти око від перевтоми.

У підлітка помітно підвищується гострота зору, розширюється поле зору, поліпшується бінокулярний зір, удосконалюється розрізнення колірних відтінків. Глибинний зір продовжує розвиватися до 16-17 років, коли воно досягає кінцевих величин, а світлочутливість збільшується до 20-літнього віку.

Пропускна здатність зорової сенсорної системи росте з віком (табл. 27), уже до 10-11 -літнього віку відповідаючи дорослому рівневі (близько 2-4 біт/с). У дівчат поле зору і пропускна здатність більша, ніж у хлопчиків, а окомір виражений гірше.

Зіничний рефлекс на світло досягає дорослих величин у старшому шкільному віці.

Удосконалювання зорової сенсорної системи дозволяє значно поліпшити орієнтацію в просторі, виділення значимої інформації з потоку зовнішніх сигналів. Це, у свою чергу, підвищує точність і координацію рухів, розширює сферу діяльності зростаючого організму.