Вікова фізіологія

Вступ. Вікова фізіологія вивчає особливості життєдіяльності організму в різні періоди індивідуального розвитку або онтогенезу (грецьке: онтос — особина, генезис — розвиток). У поняття онтогенезу включають усі стадії розвитку організму від моменту запліднення яйцеклітини до кінця життя людини, виділяючи пренатальньй етап (до народження) і постнатальний (після народження).

1. ЗАГАЛЬНІ ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

1.1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ І ГЕТЕРОХРОННОСТЬ РОЗВИТКУ

Під розвитком розуміють 3 основних процеси: 1) ріст — збільшення числа клітин (у кістах, легенях і інших органах) або збільшення розмірів клітин (у м”язах і нервовій тканині), тобто кількісний процес; 2) диференціювання органів і тканин; 3) формоутворення, тобто якісні зміни. Ці процеси тісно взаємозалежні. Наприклад, прискорений ріст тіла сповільнює процеси формоутворення, диференціювання тканин, розвиток вторинних статевих ознак, а посилені процеси статевого розвитку сповільнюють ріст тіла, наростання м”язової маси.

Весь життєвий цикл (після народження людини) поділяється на окремі вікові періоди, тобто відрізки часу онтогенезу, кожний з яких характеризуеться своїми специфічними особливостями організму - функціональними,біохімічними, морфологічними і психологічними.

Вікова періодизація заснована на комплексі ознак: розміри тіла й окремих органів, їхня маса, окостеніння кістяка (кістковий вік), прорізування зубів (зубний вік), розвиток залоз внутрішньої секреції, ступінь статевого дозрівання (бали статевого розвитку), розвиток м”язової сили й ін.

За обліком кількісних і якісних змін в організмі розрізняють наступні вікові періоди: 1-10днів — немовля; 10днів-1 рік — грудний вік; 1-3 років —раннє дитинство; 4-7 років — перше дитинство, 8-12 років — хлопчики і 8-11 років — дівчинки —друге дитинство; 13-16 років —хлопчики і 12-15 років-дівчинки —підлітки; 17-21 рік —юнаки і 16-20 років — дівчата — юнацький; 22-35 років — перший зрілий; 35-60 років — чоловіка і 35-55 років-жінки — другий зрілий; 60-74 року - літній; 75-90 років — старечий; 90 років і більш — довгожителі.

У зв'язку зі шкільним навчанням виділяют дошкільний вік до 6-7 років, молодший шкільний (до 9-10 років), середній (до 13-14 років) і старший шкільний вік (до 16-17 років, а в зв'язку з продовженням до 12-літнього терміну навчання в школі — до 18-19 років).

Особливо відзначають період статевого дозрівання (так званий перехідний або пубертатний період (грецьке.: пубертис — оперіння), виділяючи препубертатний період (11-13 років), 1 фазу пубертата — хлопчики 13-15 років і дівчинки 11-13 років, 2 фазу пубертата— хлопчики 15-17 років і дівчинки 13-15років. У цей період відбувається істотна гормональна перебудова в організмі, розвиток вторинних статевих ознак, помітне погіршення умовно-рефлекторної діяльності, рухових навичок, збільшуються вегетативні зміни при навантаженнях, зростає стомлення, утрудняється мова, відмічається неврівноваженість емоційних реакцій і поведінки. Помітним є пубертатний стрибок росту — значний річний приріст довжини тіла – у дівчинок близько 13 років,у хлопчиків - біля І4 років(мал. 44).

Основними закономірностями вікового розвитку є періодизація і гетерохронность (грецьке.гетерос — інший, хронос — час), тобто нерівномірність і різночасність росту і розвитку.

У ході онтогенезу спостерігаються певні періоди формуваня окремих функцій і органів, прискорення й уповільнення їхнього росту. Периоди прискорення розвитку різних функцій не збігаються. Найбільше интенсивний ріст довжини тіла відбувається на протязі 1 року життя й у період статевого дозрівання: у середньому, у дівчат у 12-13 років, у хлопчиків у 14-15 років. Мова формується до 2-3 років,

а мовна регуляція рухів з 4-5 років. У віці 6-7років починається зміна молочних зубів на постійні. Основні пози тіла освоюються до 1 року, а основний фонд рухів закладується до 3-х років. У віці 6—12 років досягається максимальний розвиток імунної тканини в організмі. До 8 років збільшується довжина кроку, а з 8-9 років наростає темп ходьби і бігу. Після 14 років помітно наростають маса тіла і серця.

Періодизація в розвитку мозку виявляється в більш ранньому дозріванні первинних (проекційних) полів кори великих півкуль (до народження і перші роки після народження), потім — вторинних полів (зон упізнання й осмислення інформації) і в найбільш пізньому дозріванні асоціативних третинних полів (зон афферентного синтезу, прогнозування і формування програми поведінки). Анатомічно (по товщині і займаній території) третинні поля до 7-8 років дозрівають лише на 80% від розмірів дорослого мозку, а функціональний їхній розвиток продовжується аж до 18-20 років і більше.

У зв'язку з основними закономірностями вікової періодизації будується програма навчання дітей у школі, нормування фізичних і розумових навантажень, визначення розмірів меблів, взуття, одягу й ін. Закономірності росту і розвитку людини враховуються в законодавстві - можливість одержати роботу, одружитися, одержувати пенсію й ін.

Розвиток є гетерохронним (нерівномірним) і представляє собою ріст, диференціацію органів і тканин і формоутворення. Розвиток запрограмований генетично, регулюється гормонами і БАР, залежить від способу життя (харчування, фізичні й інтелектуальні навантаження), впливу довкілля. Гіподинамія і гіпердинамія гальмують розвиток. Генетика визначає м”язову силу, час реакції, величину максимального споживання кисню (МСК).