ЛІТЕРАТУРА. 1. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І

1. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 652 с.

2. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 358 с.

3. Климова Н.І. Політична економія: Навчальний посібник. Ч 1 – 3. – Харків: ХБІ УАБС. – 2007.

4. Мочерний С.В. Політична економія: Навчальний посібник / С. В. Мочерний, Я. С. Мочерна. - 2-ге вид., випр. і доп.:Рек. МОН України. - Київ: Знання, 2007. – Розділ 1.

5. Основы экономической теории: Учеб.для вузов / Под ред. С.В.Мочерного. – К., 2004. – С. 11 – 43.

6. Політична економія: Навчальний посібник / К.Т.Кривенко, В.С.Савлук, О.О.Бєляєва та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенко. - Вид. 2-ге, без змін. - Київ: КНЕУ, 2006. – Розділ 1.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Політична економія – це наука, що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, а також економічні закони, що управляють цими процесами.

Економічні потреби – частина потреб суспільства, для задоволення яких необхідно суспільне виробництво. Потреби суспільства безмежні, а отже, повністю задовольнити потреби і суспільства в цілому, і окремих індивідів неможливо.

Закон зростання потреб – закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин і кількісним зростанням, якісним удосконаленням та збагаченням індивідуальних, колективних та суспільних потреб.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів задовольнити певні потреби, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Економічні закони – це найбільш істотні, стійкі, постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Це закони розвитку відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Економічні категорії - найзагальніші поняття, що відбивають істотні властивості і зв’язки того чи іншого боку реальної дійсності. Вони теоретично відображають не лише окрему сторону системи виробничих відносин, а й її зв’язок з відповідною стороною системи продуктивних сил.

Метод – це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких вивчаються шляхи досягнення певної мети, розв’язання конкретного завдання.

Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, дійсної тенденції руху. Результатом абстрагування є обґрунтування економічних категорій.

Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, окремі сторони.

Синтез означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з урахуванням взаємозв’язків між ними. Синтез дозволяє комплексно дослідити сутність явищ і процесів.

Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний зв’язок одиничного, особливого і всезагального.

Кейнсіанство – одна з провідних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту і інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.

Неокласицизм – провідна течія сучасної економічної думки, представники якої розглядають ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно відновлювати рівновагу.

Маржиналізм- система економічних концепцій, яка використовує граничні величини для дослідження господарських процесів на рівні мікроекономіки.

Монетаризм – економічна школа неоліберального напрямку, що доводить доцільність непрямого та обмеженого втручання держави в економіку шляхом регулювання грошового обігу.

Економічне мислення – усвідомлення економічної дійсності, система наукових поглядів щодо закономірностей економічного розвитку, сутності економічних явищ і процесів.

Форми контролю знань – тестування, розв‘язання задач, усне опитування, економічний диктант, аналіз ситуаційних задач.