Тема 1. Предмет і метод політичної економії

Методичні вказівки

до самостійного опрацювання матеріалу

Ця тема вводить студентів у коло тих проблем, що вивчає політична економія. Тут з'ясовується предмет цієї науки, тобто ті суспільні відносини, що складають об'єкт її дослідження і вивчення. Але щоб дослідження і вивчення цих відносин було науковим, необхідно керуватися певним методом. Тому необхідно з'ясувати й основні риси методу політичної економії. Виробничі відносини розвиваються згідно з економічними законами, тому необхідно відповісти на питання: яка сутність економічних законів, що означає їхній об'єктивний характер, що являє собою система економічних законів, який механізм їхньої дії і використання?

Приступаючи безпосередньо до вивчення теми, необхідно ознайомитися з рекомендованою літературою. Без активного опрацювання цієї літератури не можна придбати міцні знання з політичної економії. Крім того, необхідно розглянути також додаткову літературу, знайомство з якою дозволить краще засвоїти тему. У результаті вивчення цієї теми студенти повинні знати – предмет, функції і метод політичної економії, закони, що керують економічними процесами, етапи розвитку політичної економії. Вміти – з’ясовувати механізм взаємодії економічних законів з економічною політикою і господарською діяльністю; використовувати теоретичні положення для оцінки сучасних економічних процесів.

Політична економія – це наука що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ з метою задоволення потреб при обмежених ресурсах, а також економічні закони, що управляють цими процесами.Причому обмеженість ресурсів трактується не у фізичному розуміння (хоча і це має місце), а як неможливість повного задоволення потреб усіх членів суспільства одночасно і цілком. Обмеженість ресурсів породжує конкуренцію за їхнє використання. Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI-XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. У розвитку економічної науки слід розглянути основні школи, характеристику яких наведено нижче.

Меркантилізм (А.Монкретьєн) – економічна школа, представники якої основною формою багатства вважали золото та срібло, тобто багатство, на їх думку, нагромаджується у результаті зовнішньої торгівлі. Класична політична економія (У.Петі, А.Сміт, Д.Рікардо)зосередила увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, віднісши до неї всі галузі матеріального виробництва, та на вивченні її об’єктивних закономірностей. Неокласична економічна теорія (Дж.-Б.Кларк, А.Маршалл, А.Пігу) – провідна течія сучасної економічної думки. Головним об’єктом її вивчення є досягнення оптимального режиму господарювання окремих економічних одиниць в умовах вільної конкуренції, шляхом досягнення рівноваги цієї системи за обмеженого втручання держави. Маржиналізм (К.Менгер, У.Джевонс, Л.Вальрас) - система економічних концепцій, яка використовує граничні величини для дослідження господарських процесів на рівні мікроекономіки. Кейнсіанство (Д.Кейнс) – одна з провідних теорій, яка обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту і інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Монетаризм (М.Фрідмен) – економічна школа неоліберального напрямку, що доводить доцільність непрямого та обмеженого втручання держави в економіку шляхом регулювання грошового обігу. Інституціоналізм (Т.Веблен, Д.Коммонс, А.Гобсон) – представники заперечують обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинами (відносинами власності), рушійною силою визнають психологічні, соціально-правові фактори.

Студентам слід засвоїти та розрізняти основні блоки, з яких складається «Політична економія». Основи економічної теорії (політична економія) – це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка вивчає всі економічні явища і процеси, розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірності функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи. Мікроекономіка – вивчає поведінку економічних одиниць і домогосподарств, підприємств, фірм. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари та ін. Макроекономіка – розвиває основні поняття і механізм функціонування національної економіки. Вона вивчає загальні обсяги національного виробництва, темп інфляції та рівень безробіття, платіжний баланс, курси обміну валют. Мезоекономіка – вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки, наприклад агропромисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони та ін. Мегаекономіка – вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому.

Економічні процеси і явища в ході наукового вивчення дістають докладне відображення в системі економічних категорій і законів. Економічні категорії – це узагальнені теоретичні відображення явищ і процесів економічного життя суспільства. Наприклад, власність, капітал, прибуток, ринок, пропозиція, ціна та ін.

Політична економія залежно від функціональної мети поділяється на позитивну та нормативну. Позитивна політекономія спрямована на всебічне пізнання економічних процесів та явищ, обґрунтування висновків. Вона відповідає на запитання: які вони є? Нормативна політекономія ставить за мету з’ясування об’єктивних процесів, надання їм оцінки, розробки рекомендації щодо вдосконалення економічної системи. Вона відповідає на запитання: як повинно бути?

Досліджуючи свій предмет, кожна наука використовує певні методи.

Метод політичної економії – сукупність засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються економічні категорії і закони. Політекономія використовує такі методи, як: діалектика, наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний методи, економічне моделювання, економічний експеримент.

Зміст науки проявляється в тих функціях, які вона виконує: пізнавальна, методична, практична, виховна, прогностична.

Політекономія є фундаментальною базою для галузевих, міжгалузевих і фундаментальних економічних наук.

Отже, дана тема повинна дати уявлення та розпочати формування економічного мислення. Економічне мислення – усвідомлення економічної дійсності, система наукових поглядів щодо закономірностей економічного розвитку, сутності економічних явищ і процесів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягають причини виникнення та розвитку економічних знань?

2. Зробіть порівняльний аналіз меркантилізму і класичної школи.

3. Визначіть основні напрямки сучасних економічних досліджень в Україні.

4. Що вивчає політична економія?

5. Який зв’язок між політекономією і економічною політикою?