Інгаляція лікарських речовин

Навчальна мета: уміти виконати інгаляцію лікарської речови­ни за допомогою апарата закритого типу; використати індивіду­альний кишеньковий аерозольний інгалятор; знезаразити мунд­штуки та маски; підтримувати санітарно-гігієнічний та протиепі­демічний режим в інгаляторії.

Виховна мета: уміти пояснити хворому правила користування інгалятором.

Початковий обсяг знань: знати показання до застосування ін­галяцій; протипоказання до застосування інгаляцій; види апара­тів; механізм дії низькодисперсних та високодисперсних аерозо­лів і використання лікарських речовин.

Оснащення:

1) інгаляційний апарат закритого типу;

2) серветки;

3) камфорна, обліпихова олія;

4) ферменти (хімотрипсин, трипсин);

5) 2% розчин натрію гідрокарбонату;

6) 0,5% розчин новокаїну в ампулах;

7) 10% розчин кальцію хлориду в ампулах;

8) 1% розчин димедролу в ампулах;

9) індивідуальний кишеньковий аерозольний інгалятор;

 

10) хлорамін;

11) ртутно-кварцова лампа.

Показаннями до застосування інгаляцій є: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки, зіва, гортані, тра­хеї, бронхів, які супроводжуються утворенням густого мокротин­ня, що тяжко відкашлюється, а також бронхіальна астма, хроніч­на пневмонія, пневмосклероз, незадовільний стан після операцій на легенях.

Протипоказані інгаляції в разі схильності до легеневих крово­теч, гіпертонічної хвороби III стадії.

Види апаратів. Апарати відкритого типу використовують для камерної інгаляції. За їх допомогою насичують повітря у примі­щенні препаратами для групового лікування.

Хворі на бронхіальну астму користуються індивідуальним ки­шеньковим аерозольним інгалятором заводського виробництва.

У стаціонарних умовах для проведення аерозольного лікуван­ня часто використовують апарати (інгалятори) закритого типу,

 

одні з яких утворюють високодисперсні аерозолі олій, розчинів, лугів, антибіотиків, інші — низькодисперсні аерозолі.

Механізм дії низькодисперснюс і високодисперсних аерозолів та застосування лікарських препаратів. Низькодисперсні аерозолі найчастіше застосовують для теплових вологих і олійних інга­ляцій. Теплові вологі інгаляції — це інгаляції водорозчинних лі­карських засобів, мінеральних вод, зокрема лужних, температу­ри 38-40 °С.

Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки. Такі інгаляції справляють знеболювальну дію, підвищують секрецію, сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуа­ції.

Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, мигдалеву, персикову, соняшникову). Олійні інгаляції зменшують сухість слизових оболонок, їх використовують при гострих запаль­них процесах.

Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше засто­совують ферменти (трипсин, хімотрипсин). Вони розріджують мок­ротиння, поліпшуючи дренаж бронхів.

Хімотрипсин, трипсин призначають по 5 мг на 5 мл 0,5% роз­чину новокаїну. Оскільки ферменти можуть зумовити алергійну реакцію, перед першою інгаляцією призначають кальцію хлорид або димедрол.