Компетенція нотаріальних органів і посадових осіб щодо вчинення нотаріальних дій

Лекция 9.

 

9.1. Поняттякомпетенціїнотаріальнихорганів

 

Термін «компетенція» походить від латинського «сотреіепііа», під яким розуміють коло повноважень, набуті знання, досвід, яке в свою чергу походить від «сотреіо» — відповідаю, підхожу.

Компетенція нотаріальних органів — коло повноважень но­таріальних органів відповідно до чинного законодавства. Слід заз­начити, що до повноважень нотаріуса входить не тільки вчинення певної нотаріальної дії, а й коло прав та обов'язків, наданих но­таріусу чи відповідній посадовій особі законом. Це може бути вит­ребування від підприємств, установ, організацій необхідних доку­ментів, встановлення особи громадянина і перевірка його дієздат­ності, встановлення дійсного волевиявлення сторін при посвід­ченні правочинів, за певних обставин — відкладання чи зупинен­ня вчинення нотаріальної дії, правові консультації тощо.

Таким чином, поняття компетенції нотаріальних органів є до­сить містким поняттям, що включає в себе коло нотаріальних дій, визначених п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України, а також сукупність прав та обов'язків щодо вчинення таких дій.

Проте видзначимо, що законодавство про нотаріат не містить норм, що встановлюють загальні правила підвідомчості справ ок­ремим нотаріальним органам. У чинному Законі «Про нотаріат» прямо перелічуються нотаріальні дії, які в сукупності складають компетенцію нотаріальних органів. Нотаріальні органи мають право на вчинення лише тих дій, що віднесені цим законом до їх компетенції. Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє но­таріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона підлягає вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою осо­бою. Також треба зазначити, що в чинному Законі України «Про нотаріат» для переліку таких нотаріальних дій вживається по­няття «повноваження» (розділ II Закону).

Оскільки нотаріальну діяльність здійснює уповноважена дер­жавою особа, якій делеговані певні повноваження на вчинення но­таріальних дій, дотримання положень щодо компетенції гарантує насамперед належний захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримання принципів законності, об'єктивності та неупередженості при здійсненні таких повноважень.

Компетенцію нотаріальних органів можна поділити на два види:

- предметну компетенцію, яка є розмежуванням між но­таріальними органами кола нотаріальних дій. Нотаріальні дії в Україні вчиняються державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, консульськими установами, посадови­ми особами виконкомів, державними нотаріальними архівами та посадовими особами, вказаними в ст. 40 Закону України «Про но­таріат»;

- територіальну компетенцію, що пов'язана з розмежуван­ням нотаріальних дій з урахуванням території їх вчинення (но­таріальні округи).

 

9.2. Предметнакомпетенціянотаріальнихорганівтапосадовихосіб

 

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат», у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

- посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні договори та ін.);

- уживаються заходи щодо охорони спадкового майна;

- установлюється опіка над майном фізичної особи, яка виз­нана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебу­вання якої не відоме;

- видаються свідоцтва про право на спадщину;

- видаються свідоцтва про право власності на частку в спіль­ному майні подружжя;

- видаються свідоцтва про_ч посвідчення та про прийняття на зберігання секретних заповітів;

- видаються свідоцтва виконавцям заповіту;

- оголошуються секретні заповіти;

- видаються свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);

- видаються дублікати документів, що зберігаються успра­вах держнотконтори, приватного нотаріуса;

- накладається заборона відчуження житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, зе­мельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майно­вих прав;

- засвідчується вірність копій (фотокопій) документів і випи­сок з них;

- засвідчується справжність підпису на документах;

- засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

- посвідчується факт, що фізична особа є живою;

- посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;

- посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображе­ною на фотокартці;

- посвідчується час пред'явлення документів;

- передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізич­ним і юридичним особам;

- приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

- вчиняються виконавчі написи;

- вчиняються протести векселів;

- пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

- вчиняються морські протести;

- приймаються на зберігання документи;

- засвідчується справжність електронного цифрового підпису на документах (за наявності технічної можливості роботи з елект­ронними документами).

Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій, оскільки цей пе­релік не є вичерпним. Так, у міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення таких нотаріальних дій, що невідомі українському законодавству. Це, зокрема, розкривання та оголошення заповіту, складеного за фор­мою, передбаченою законодавством іноземної держави і поданого нотаріусові після смерті заповідача, а також забезпечення до­казів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав.

Слід зазначити, що у вчиненні нотаріальних дій приватні і державні нотаріуси мають рівні права та однакові обов'язки; во­ни вчиняють нотаріальні дії від імені держави, і документи, скла­дені приватними нотаріусами, мають таку саму юридичну силу, як і документи, складені державним нотаріусом.

Приватний нотаріус має право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє всі інші но­таріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конто­рах, за окремими винятками. Нова Інструкція про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України знову звужує компетенцію приватних нотаріусів порівняно з державними нотаріусами, не­зважаючи на сучасну тенденцію до уніфікації компетенції дер­жавних та приватних нотаріальних органів. Так, згідно з п. 3 зазначеної Інструкції, приватні нотаріуси не мають права:

- видавати свідоцтва про право на спадщину;

- видавати свідоцтва про право власності на частку в спільно­му майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

- вживати заходів до охорони спадкового майна;

- видавати свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах вида­ють дублікати документів і засвідчують вірність копій (фото­копій) і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів, а також скасовують заповіти, довіреності, розривають (припиняють дію) договорів довічного утримання, ренти, спадко­вих та інших договорів, знімають заборону відчуження.

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, поса­дові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

- вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

- накладають та знімають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи ви­конавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії:

- посвідчують заповіти;

- посвідчують доручення;

- засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

- засвідчують справжність підпису на документах.

Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних,міських Рад народних депутатівможуть вчиняти тільки ці дії, а також не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Слід зазначити, що цим посадовим особам надані повноважен­ня щодо вчинення найбільш поширених і водночас нескладних нотаріальних дій, які вони вчиняють за відсутності в певних місцевостях державних чи приватних нотаріусів. Тому віднесення саме таких дій до їхньої компетенції вважається виправданим і ефективним інструментом захисту прав та інтересів громадян. Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

- посвідчують правочини (договори, заповіти, доручення то­що), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та зас­таву житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, га­ражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знахо­диться в Україні;

- вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

- видають свідоцтва про право на спадщину;

- видають свідоцтва про право власності на частку в спільно­му майні подружжя;

- засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

- засвідчують справжність підпису на документах;

- засвідчується справжність електронного цифрового підпису на електронних документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами);

- засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

- посвідчують факт, що громадянин є живим;

- посвідчують факт знаходження громадянина в певномумісці;

- посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

- посвідчують час пред'явлення документів;

- приймають у депозит грошові суми і цінні папери;

- вчиняють виконавчі написи;

- приймають на зберігання документи;

- вчиняють морські протести.

Той факт, що консульські установи діють на території інших держав, у деяких випадках обмежує їх компетенцію порівняно з компетенцією інших нотаріальних органів. Тому вони не мають права на вчинення деяких нотаріальних дій, а саме: посвідчення договорів про відчуження нерухомості, що знаходиться в Ук­раїні, накладання заборон на відчуження нерухомості тощо. Проте консульські установи України мають право вчиняти певні нотаріальні дії відносно іноземних громадян як у випадку, коли договори укладались на території України, так і коли договори укладались на території інших держав, якщо це випливає з міжнародних договорів і конвенцій, у яких бере участь наша держава.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, гло вчиняються консульськими установами України. Так, відпо­відно до Консульського статуту (ст. 44), консульські установи Ук­раїни мають право забезпечувати докази. Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дип­ломатичних представництвах та консульських установах Ук­раїни, на прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, консули мають право витребува­ти від установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документівта витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій.

Також Консульський статут України та Положення про поря­док учинення нотаріальних дій у дипломатичних представницт­вах та консульських установах України передбачають такі особ­ливості, щодо вчинення нотаріальних дій:

- консул вживає заходів щодо охорони майна, яке залишило­ся після смерті громадянина України. Якщо ж залишене майно повністю або частково складається з предметів, що можуть зіпсу­ватися, а також через надмірну дорожнечу зберігання такого майна консул має право продати майно і надіслати вилучені гроші за належністю (ст. 36 Статуту);

- консул має право приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, які знаходяться в Україні (ст. 37 Статуту);

- консул може приймати на зберігання гроші, коштовності, пінні папери й документи, що належать громадянинові України, а в разі смерті особи, якій належало майно, здане на зберігання, вживає заходів щодо його охорони, а за необхідності може його реалізувати: вилучені гроші надіслати за належністю (ст. 38 Статуту);

- консул негайно передає до Міністерства закордонних справ -•"країни всі відомі йому дані про спадщину і можливих спад­коємців, якщо йому стане відомо про спадщину, котра відкрилася на користь громадян України, які проживають в Україні (ст. 51 Статуту);

- консул приймає від капітана морського судна заяву про за­гибель або пошкодження судна, а також на його прохання скла­дає акт про морський протест (ст. 79 Статуту);

- консул вживає заходів щодо збереження (забезпечення) речо-злгх доказів у разі аварії чи вимушеної посадки повітряного судна ¹'їт. 85 Статуту), а також щодо засобів автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту (ст. 88 Статуту).

З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів гро­мадян законом передбачається право окремих посадових осіб посвідчувати заповіти та доручення, що прирівнюються до но­таріально посвідчених. Вчинення цих нотаріальних дій може бу­ти зумовлено їх терміновістю, відсутністю можливості звернутись до органів нотаріату або специфікою місцезнаходження особи, яка бажає вчинити таку нотаріальну дію (у місцях позбавлення волі, в експедиції чи в плаванні), за відсутності поблизу нотаріуса.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про нотаріат», до нотаріаль­но посвідчених документів прирівнюються:

1. заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікар­нях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, ліку­вальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

2. заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плава­ють під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3. заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арк­тичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені на­чальниками цих експедицій;

4. заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-ліку­вальних закладів;

5. заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-нав­чальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, — також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослуж­бовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, об'єднань, установ і закладів;

6. заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях поз­бавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

При цьому законодавство передбачає певні правила щодо посвідчення таких правочинів. Так, посадові особи, перелічені з цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту Ук­раїни або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну но­таріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний но­таріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання за­повідача невідоме, заповіт направляється до державного но­таріального архіву м. Києва.

Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазна­ченими у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

 

9.3. Територіальнакомпетенціянотаріальнихорганів іпосадовихосіб

 

Визначення компетенції нотаріального органу не закінчуєть­ся на з'ясуванні загального кола нотаріальних дій, віднесених до його повноважень. Необхідно також визначити територіальну компетенцію, тобто яка саме державна нотаріальна контора, при­ватний нотаріус чи посадова особа мають право вчиняти конкрет­ну нотаріальну дію.

Територіальна компетенція — це розмежування кола но­таріальних дій між нотаріальними органами з урахуванням тери­торії їх діяльності.

За загальним правилом територіальної компетенції, но­таріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищ­ної, міської ради народних депутатів на всій території України (ст. 41 Закону України «Про нотаріат»).

Проте існує ряд винятків, прямо передбачених законодав­ством України, які можна згрупувати таким чином:

1.Згідно зі ст. 9 Закону, нотаріуси та посадові особи викон­комів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти но­таріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників цієї нотаріальної контори, працівників, що пе­ребувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників цього виконавчого комітету, а також на ім'я і від імені цього виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ради народних депутатів.

2.За місцезнаходженням майна державними нотаріусами чи посадовими особам виконкомів вживаються заходи щодо охорони спадкового майна (ст. 60 Закону); видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі спільної письмової заяви подружжя (ст. 70 Закону); оформляється свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки); видаєть­ся свідоцтво про придбання житлових будинків з прилюдних торгів (ст. 72 Закону); накладається заборона відчуження жи­тлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншо­го нерухомого майна (ст. 73 Закону); видається свідоцтво про придбання арештованого або заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) — п. 244 Інструкції про порядок вчинення но­таріальних дій нотаріусами України; посвідчується договір орен­ди земельної ділянки (п. 118 Інструкції); посвідчуються договори управління нерухомим майном (п. 122 Інструкції); провадиться посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капіталь­ної споруди (їх окремих частин) — п. 105 Інструкції та ін.

3.За місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про пра­во на спадщину майна, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави (ст. 66. Закону); видається свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них; приймаються претензії від кредиторів спад­кодавця (п. 189 Інструкції); укладається договір на управління спадщиною (п. 195 Інструкції); видається свідоцтво виконавцязаповіту (п. 200 Інструкції), а також припиняється чинність пов­новажень виконавця заповіту (п. 204 Інструкції); подається пись­мова заява про прийняття спадщини чи відмову від неї спад­коємцем тощо.

4.За місцем виконання зобов'язання провадиться прийняття нотаріусом в депозит грошових сум і цінних паперів (ст. 85 Закону).

5.За місцезнаходженням платника нотаріуси приймають для пред'явлення до платежу чеки (ст. 93 Закону), а також вчиняють­ся виконавчі написи на чеках (п. 293 Інструкції).

6.Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну власність громадян не завершених будівництвом будинків садиб­ного типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, здійснюється нотаріусом за місцем переселення (п. 76 Інструкції).

7.За місцем проведення аукціону здійснюється видачасвідоцтва про придбання заставленого майна, яке складаєтьсялише з рухомого майна (п. 244 Інструкції).

Протест векселів про неоплату вчиняється нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильо­вані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої осо­би); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, про­тест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірни­ком векселя — за місцезнаходженням платника; протест про не-передавання оригіналу векселя законному держателю копії век­селя — за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя;протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя — за місцезнаходжен­ням векселедавця (п. 295 Інструкції).

Згідно з п. 91 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України, посвідчення договорівпро відчу­ження або заставу космічних об'єктів здійснюється за місцем їх реєстрації.

10.    Посвідчення договорів про відчуження або заставу житло­вого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земель­ної ділянки, іншого нерухомого майна, посвідчення договорів
іпотеки здійснюється за місцезнаходженням цього майна або замісцезнаходженням однієї зі сторін правочину (ст. 55 ЗаконуУкраїни «Про нотаріат»).

Крім того, якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодавство Ук­раїни, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаче­ної законодавством України, то нотаріуси вчиняють цю но­таріальну дію в порядку, встановленому Міністерством юстиції України (ст. 103 Закону).