Особливості детермінації насильницьких злочинів

Вчинення насильницьких злочинів завжди пов'язане з двома головними факторами: оточуючим середовищем та внутрішніми особистісними характеристиками самого злочинця. Передусім на оточення кожної людини впливає загальна економічна, політична та соціокультурна ситуація у країні. До загальносоціальних детермінант насильницької злочинності проти життя та здоров'я особи можна віднести такі:

· кризовий стан економіки, швидке і часто хаотичне реформування економічного й суспільного життя, і, як наслідок, безробіття, зубожіння частини населення, загострення матеріальних проблем та побутових конфліктів, сімейного криміногенного неблагополуччя; віктимізація заможних громадян як жертв корисливо-насильницьких злочинів;

· руйнування традиційних суспільних норм, переоцінка колишніх цінностей і моральних принципів, все більше визнання масовою свідомістю влади грошей, матеріального фактора як єдиної або головної цінності особистості, знецінювання людського життя порівняно з матеріальними здобутками;

· правовий нігілізм, прогалини у духовному, патріотичному і культурному вихованні молоді; зневажливе ставлення до законів та діяльності правоохоронних органів, вплив кримінальної субкультури;

· утвердження культу насильства і жорстокості у засобах масової інформації (ЗМІ), перевантаження їх продукції сценами агресії, насильства, катувань, пропагуванням кримінального способу життя та романтизацією образів учасників організованої злочинності. З невідомої причини ігноруються дослідження англійських, американських, бельгійських вчених про те, що перегляд фільмів, які містять антисоціальні сюжети та сцени насильства, сприяє формуванню антисоціальної поведінки. Особливо вразливі до (стр. 156) руйнівного впливу особистості з нестійкою нервовою системою, діти та підлітки для них характерна:

· інформаційна перевантаженість, соціальна і політична напруженість, що збільшує стресовий вплив, призводить до емоційної неврівноваженості, втрати самоконтролю, провокації конфліктів тау певних випадках до вчинення насильницьких злочинів,-

· алкоголізація та наркотизація населення і, як наслідок, вчинення злочинів у затьмареній хімічними речовинами свідомості: протягом 2007-2009 років 55,5-57,2% умисних убивств та 46,1 49,4% умисних тяжких тілесних ушкоджень скоєні у стані алкогольного, наркотичного, токсичного, психотропного сп'яніння, причому частка таких злочинів зростає;

· недоліки в роботі правоохоронних органів, неналежне реагування на повідомлення про факти погроз вбивством, переслідування жертви, а також підготовку до вчинення злочину, штучна латентизація злочинів, загальновідомі приклади безкарності окремих злочинців;

· достатньо високий рівень озброєності населення (лише за 2009 рік кількість злочинів, учинених з використанням вогнепальної зброї та вибухових речовин, зросла на 31,8%, в той час як протягом трьох років 2006, 2007 та 2008 спостерігалася зворотна тенденція: -1 1,6%; -2,9%; 0% відповідно);

· відсутність масштабних програм допомоги молоді, натомість бездоглядність та безпритульність тисяч неповнолітніх, тривалий і цілеспрямований вплив на молодь з боку деморалізованих, часто судимих осіб, та інші чинники.

Слід зазначити значну роль негативної віктимної поведінки потерпілих. Кримінологічні дослідження відмічають безпечність, пасивність, некритичність, агресивність, зловживання алкоголем, зневагу до закону й інші характерні риси потерпілого. Майбутня жертва часто знайома зі злочинцем. Поширений різновид насильницьких злочинів - це вбивство потерпілого після спільного вжиття алкогольних напоїв, на фунті побутового конфлікту, який щойно виник.

Індивідуальними особливостями насильницьких злочинців є те, що вони обирають саме насильницький, а не будь-який інший спосіб (стр. 157) розв'язання об'єктивної суперечності, що виникла. Виявити справжні індивідуальні детермінанти насильницької поведінки людини, глибинні мотиви агресії намагалися представники різних наукових напрямів.

Докладне вивчення детермінації насильства як засобу актуалізації агресії було здійснено 3. Фрейдом. Вчений розглядав агресію та інші деструктивні форми поведінки як наслідки вродженого потягу людини. На його думку, «програмі культури протидіє природний інстинкт агресивності, ворожості одного до всіх і всіх до кожного. Агресивний потяг - нащадок і головний представник інстинкту смерті, що виявлений нами поряд з Еросом і який поділяє з ним владу над світом». Соціалізація людини, яка відбувається протягом багатьох років, спрямована на подолання, трансформацію та наближення до культурних форм цього елементу поведінки людини.

Згодом межі уявлень про насильство значно розширилися. Встановлено, що при вчиненні насильницьких злочинів реалізуються деструктивні моделі демонстрації влади, фізичної переваги та афілятивної агресії (несприйнятгя іншої особистості), що насправді виражає невпевненість особи, коливання самооцінки та високу тривожність щодо можливої власної віктимізації. За висновками фахівців, особи, схильні до насильства, важко переживають його прояви відносно них самих і водночас не вважають неприпустимим агресивні дії щодо інших. З часом розвивається особливий тип поведінки, коли прагнення бути прийнятим у громаду існує поряд з відсутністю готовності до прийняття інших людей. Проявом такої поведінки є надання переваги насильницьким діянням, які суб'єктивно розглядаються як способи уникнення особистої ізоляції.

Особливе занепокоєння викликає скоєння злочинів, пов'язаних з вчиненням насильства в сім'ї. Цьому негативному явищу найчастіше передує нагромадження тяжких переживань, афективних станів і міжособистісних конфліктів як у сім'ї, так і в навколишньому середовищі, зростання невпевненості й тривожності особистості. У сфері сімейних відносин найбільш гостро виявляється відсутність почуття любові, несумісність характерів, порушення подружньої (стр. 158) вірності, пияцтво та жорстокість, що обумовлюють виникнення конфліктів та їх загострення. Дані нашого дослідження підтверджують, що в етіології вчинення насильства в сім'ї домінує криміногенна роль пияцтва та провокативної, агресивної поведінки. Переважна більшість випадків учинення насильства в сім'ї пов'язана саме з негативною атмосферою в родині, зловживанням алкоголем, застарілими конфліктними ситуаціями. Слід зазначити, що насильницькі злочини вчиняються найчастіше в родинах, де застосування насильства для вирішення сімейних конфліктів є звичайною справою.

Значна частка насильницьких злочинів учиняється з мотивів користі Насильницька злочинність, зумовлена користю, свідчить про домінування у мотиваційній сфері неадекватних ціннісних орієнтацій та дещо деформованого світогляду. Твердження про те, що цінність людського життя і здоров'я є непересічним, повинно бути відправним у побудові поведінки для кожного здорового індивіду. Утворення пануючої корисливої мотивації, яка переважає всі інші цінності й мотиви, зумовлює антисуспільну поведінку, штовхає навіть на вбивство, є ознакою девіації особистості, деформованої людської та суспільної свідомості.

Помста також є одним з мотивів насильницьких злочинів. Її мотиваційні витоки вчені знаходять у випередженні повторної агресії іншого індивіду. Помста повинна захистити суб'єкта від подальших дій нападника. Як чинник людської поведінки, вона має давні й міцні корені. Експерименти, проведені в 70-80-ті роки XX сторіччя вченими США та Японії, доводять, що навмисна образа або завдання болю майже неодмінно породжує атаку у відповідь, зумовлену бажанням помститися. При виникненні конфліктної ситуації помста має не лише функцію захисту, а й поєднується зі статусними мотивами: вона повинна довести, що особа не дозволить нікому себе скривдити. У сучасних реаліях помста нерідко призводить до ескалації конфлікту і подальших втрат. З мотивів помсти вчиняються умисні вбивства, незаконне позбавлення волі та багато інших злочинів.

Серед детермінант насильницьких злочинів слід зазначити мотив ревнощів, поширений при виникненні побутових сварок та при наступному вчиненні насильства, хуліганства, агресивних корисливих злочинів. Ревнощі, як внутрішнє спонукання до злочину (стр. 159), грунтуються на емоціях гніву та страху, супроводжуються такими складними реакціями і станами, як заздрощі, біль, сумніви, ненависть, лють, відчай, жага помсти тощо. Така широка палітра переживань призводить до того, що у багатьох випадках злочини достатньо важко кваліфікувати як діяння, вчинені з мотивів ревнощів, оскільки часто до них долучаються сварка, мотиви особистої неприязні, помсти. Особливо небезпечною с алкогольна маячня ревнощів, що з розвитком алкоголізму переростають у нав'язливе марення. Чоловічі ревнощі, як мотив скоєння вбивства, насильства над дружиною, поширені у кримінальній статистиці багатьох країн. Водночас значно меншу частку таких злочинів, учинених жінками, пояснюють тим, що останнім більш притаманна реакція пасивного страждання, втрата активності на фоні депресивного стану. За матеріалами проведеного нами дослідження, питома вага насильницьких злочинів з мотивів ревнощів, лайки та інших побутових причин становить від 1,1 % до 8%.

Вчинення особою насильницьких злочинів у багатьох випадках свідчить про кризовий стан моральної та духовної сфери особи, значні девіації у її розвитку та розбудові поведінкових стратегій і має бути сигналом тривоги для всього суспільства в цілому.