Діяльність міжнародних організацій і міжнародне співробітництво у сфері протидії та запобігання злочинності

Зростання злочинності із середини XX сторіччя практично у всіх країнах стало нагальною проблемою і предметом дослідження на міжнародному рівні. І не випадково ООН з перших же днів свого існування поклала на Економічну Раду ООН завдання координації співробітництва державу галузі запобігання злочинності.

Проблема боротьби зі злочинністю неодноразово виносилася на сесії Генеральної Асамблеї ООН, на яких розглядалися найрізноманітніші напрями боротьби зі злочинністю. І лише в 1971 році ООН заснувала Комітет із запобігання злочинності і боротьби з нею, до обов'язку якого входить: підготовка доповідей з різних аспектів боротьби зі злочинністю і поводження з правопорушниками, підготовка конгресів ООН із запобігання злочинності, сприяння реалізації міжнародних договорів по боротьбі зі злочинністю.

Міжнародні конгреси ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками скликаються раз у п'ять років. Перший конгрес ООН із проблем боротьби зі злочинністю відбувся в Женеві у 1955 році. Одинадцятий конгрес відбувся у 2005 році у Бангкоці, на якому виступив Генеральний секретар ООН з доповіддю «Положення у світі в галузі запобігання злочинності та кримінального переслідування».

За допомогою рекомендацій, резолюцій, декларацій, конвенцій розробки різного роду програм-мінімумів ООН намагається досягти проведення єдиної кримінологічної політики в усьому світі. Найважливішим міжнародним кримінологічним органом є експертна комісія ООН, що нараховує 27 членів, які збираються двічі на рік і надають свої звіти Економічній та Соціальній раді ООН.

На всіх конгресах ООН велике значення надавалося вивченню інденцій у динаміці злочинності, проблемам її прогнозування, планування заходів боротьби з нею та оцінці цих заходів.

У 1968 році засновані центральний НДІ кримінології ООН і Регіональні інститути для Східної та Західної Європи, для Азії і Далекого Сходу, для Центральної й Південної Африки.

В 1958 році при Європейській раді у Страсбурзі почав своє Існування Європейський комітет з проблем боротьби зі злочинністю, до якого входить 21 держава - член ЄР. (стр. 141)

У межах Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції створено мережу кримінологічних науково- дослідних інститутів. Серед європейських установ найбільш важливим є Центр ООН з міжнародного запобігання злочинності (СІСР), розташований у Відні. Його основні завдання: запобігання злочинності, проведення досліджень щодо ефективності функціонування органів кримінальної юстиції та реформи кримінального права. Особлива увага приділяється транснаціональній організованій злочинності, проблемам протидії корупції і торгівлі людьми. Завдяки впровадженню сучасних інформаційних технологій Центр має найширшу електронну базу статистичних даних по різних країнах, публікацій з різних аспектів злочинності, але передусім документів ООН з цієї проблематики, а також інформацію щодо партнерських організацій. Центр плідно співпрацює з відомим у всьому світі Міжрегіональним інститутом ООН з досліджень злочинності і юстиції (ЮНІКРІ), розташованим у Турині (Італія). Основними науковими інтересами ЮНІКРІ є порівняльні дослідження.

У Гельсінкі (Фінляндія) є ще одна відома установа - Європейський інститут із запобігання злочинності й контролю над нею (HELTNI). З 1981 року інститут є тією ланкою, що об'єднує мережу інститутів, які діють у межах Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції. Інститут проводить конференції, організовує курси підвищення кваліфікації практичних працівників кримінальної юстиції, публікує тематичні збірники наукових праць, у яких висвітлюються результати останніх досліджень, проведених ученими інституту й науковцями інших європейських країн. Усе ж таки головною в діяльності цього закладу є робота груп експертів, які готують доповіді стосовно сучасних тенденцій розвитку злочинності та її окремих видів, а також щодо впливу на них різних запобіжних заходів. Важливим є те, що після завершення досліджень урядам різних країн Європи надаються рекомендації. Саме у Фінляндії роль дослідників-експертів є достатньо впливовою, багато політичних рішень приймається саме з огляду на їх висновки.

Серед європейських інституцій, крім згаданих вище наукових установ, вагому роль відіграє Європейський комітет з проблем злочинності (ЕССР), який розробляє проекти конвенцій (кримінально-політичних рекомендацій), а також Рада міністрів - юстиції і внутрішніх справ країн - членів ЄС. Оскільки однією з цілей (стр. 142) Шенгенської угоди між європейськими країнами є запобігання і протидія злочинності, Рада кожні два місяці обговорює проблему розвитку та впровадження загальної кримінальної політики. Із багатьох питань провадяться консультації з Європейським парламентом.

Рішенням Ради Європи у 2001 році засновано Європейську мережу запобігання злочинності (EUCPN). Метою її діяльності проголошено розвиток різних аспектів запобігання злочинності на місцевому й національному рівнях. У процесі реалізації цієї мети Європейської мережі найбільша увага приділяється таким складникам злочинності, як злочинність неповнолітніх, злочинність у великих містах і злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Основними її діями є прискорення кооперації, контактів, обміну інформацією, виявлення прогалин у певних сферах знань, організація спільних зустрічей, розповсюдження цільової інформації серед країн - членів ЄЄ. Важливою в діяльності Мережі є плідна співпраця між ученими і практичними працівниками, що має на меті заповнення прогалин, які існують між цими двома агентами.

Безумовно, і в європейських країнах чималою є проблема втілення теоретичних знань у практичну площину. Мережа здійснює зусилля щодо поширення знань серед усіх зацікавлених організацій- партнерів, надає роз'яснення, що дедалі збільшує чисельність користувачів інформації.

Поряд з ООН все більшого значення в координації міжнародних зусиль по боротьбі зі злочинністю набувають міжнародні неурядові організації. До найбільш великих міжнародних організацій, що займаються проблемами боротьби зі злочинністю, належать: Міжнародна асоціація кримінального права (МАКП), 1924 рік,- Міжнародне кримінологічне об'єднання (МКО), 1934 рік, яке має Консультативний статус ООН з 1949 року; Міжнародна соціологічна асоціація (MCA), 1949 рік; Міжнародна організація соціального захисту (МОСЗ), 1947 рік.

З року в рік у європейських країнах збільшується кількість суб'єктів запобігання злочинності. Крім традиційних - правоохоронних органів - нові групи державних і приватних установ залучаються до такої діяльності, серед яких є муніципалітети, міністерства освіти й соціальної допомоги, представники бізнесу, у тому числі будівельні корпорації, громадські організації, приватні особи та ін. (стр. 143)

 

Рекомендована література:

 

· Рекомендация N Rec (2003) 21 Комитета министров Совета Европы государствам-членам «О сотрудничестве в области предупреждения преступлений» от 24.09.2003 г. // [Електронный ресурс]. - Режим доступа: http: // www.rada.gov.ua

· Бандира В А Кримінально-виконавче право: навч. посібн. / [Бандира В А, Денисов С.Ф., Денисова ТА та ін.]; за ред. Т. Денисової. - К.: Істина, 2008. - С. 274-290

· Взаимоотношеня полиции и прокуратуры в ФРГ // Борьба с преступностью за рубежом. - 2000. - № 10. - С. 17.

· Ведерникова О.Н. Основные криминологические системы современности (сравнительный анализ) / О.Н. Ведерникова. - Государство и право. - 2002. - № 10. - С. 32-39.

· Грицаенко J1.P. Прокурорська діяльність в Україні та світлі сучасного світового досвіду: моногр. / Грицаенко J1.P. - Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009 - С. 254-310.

· Джужа О.М. Курс кримінології. Загальна частина: підруч.у З кн. / [Джужа О.М., Михайленко П.П., Кулик О.Г. та ін.]; за заг. ред. О.М.Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. - С. 207-230.

· Иншаков С.М. Зарубежная криминология / Иншаков С.М. - М.: Издательская группа ИНФРАМ-НОРМА, 1997. - 383 с.

· Курс советской криминологии: предупреждение преступности. - М.: Юридическая литература, 1986. - С. 279-320.

· Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью / Кудрявцев В.Н. - М.: Юристь, 2003. - С. 35-41.

· Мошак Г. Частно-правовые аспекты предупреждения преступности в Германиии / Г. Мошак, А Паламарчук // Уголовное право. - 2006.- № 4. - С. 92-94.

· Правова статистика: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. В.В. Голіни. - X.: Право, 2009. - С. 184-188.

· Цепелев В.Ф. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью/ Цепелев В.Ф. - М., 2001.

· Шимонаев П. Экстрадиция - самостоятельное направление прокурорского надзора / П. Шимонаев // Законность. - 2000. - № 8. - С. 11 - 13. (стр. 144)