Прикінцеві та перехідні положення

 

1. Цей Закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування. Положення цього Закону щодо освітньо-кваліфікаційного ступеня молодшого спеціаліста діють до моменту набрання чинності новою редакцією Закону України “Про професійно-технічну освіту”.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про вищу освіту” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 20, ст. 134 з наступними змінами).

3. Установити, що:

1) освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка – диплома спеціаліста;

2) вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра;

3) підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук та видається диплом кандидата або доктора наук;

4) науковий ступінь кандидата наук після набрання чинності цим Законом прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника – до вченого звання старшого дослідника;

5) особам, яким до набрання чинності цим Законом присвоєно науковий ступінь кандидата наук, за їх бажанням вищий навчальний заклад (наукова установа), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію, може видавати диплом доктора філософії з відповідної галузі науки;

6) дія статті 43 цього Закону в частині вимог щодо перебування керівника вищого навчального закладу на посаді не більше двох строків підряд поширюється на керівників, призначених на посаду після набрання чинності цим Законом;

7) вищі навчальні заклади, яким надано статус національного або дослідницького, після набрання чинності цим Законом зберігають відповідний статус, а також набувають додаткових прав, передбачених цим Законом;

8) до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у відповідність з вимогами цього Закону умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, зберігаються:

для університетів, академій, інститутів – на рівні вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівня акредитації;

для коледжів (включаючи коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів) – на рівні вищих навчальних закладів І–ІІ рівня акредитації;

9) підготовка молодших спеціалістів, що здійснюється вищими професійно-технічними навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки;

10) підготовка бакалаврів, що здійснюється коледжами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки із збереженням усіх прав осіб, які навчаються;

11) починаючи з 1 січня 2016 року:

1) частина третя статті 73 цього Закону діє в такій редакції:

“3. Розміщення державного замовлення здійснюється у вищих навчальних закладах незалежно від форми власності у такому порядку.

Особа, яка бажає здобувати вищу освіту освітньо-професійного ступеня молодшого спеціаліста або академічного ступеня бакалавра за державним замовленням, подає спеціально уповноваженій установі, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання, заяву встановленого зразка із зазначенням спеціальностей, за якими вступник бажає здобувати вищу освіту та переліком виставлених в пріоритетному для себе порядку вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за кожною з обраних нею спеціальностей.

За результатами проходження зовнішнього незалежного оцінювання формується рейтинговий список вступників за кожною спеціальністю з повідомленням про отримання чи неотримання ними права здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету.

Особи, які здобули право навчатися за кошти державного бюджету, розподіляються в порядку черговості (згідно з рейтинговим списком вступників) серед вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за відповідною спеціальністю, згідно з виставленими вступниками пріоритетами та правилам прийому вищих навчальних закладів.

Особи, які здобули право навчатися за кошти державного бюджету за декількома спеціальностями, в установлений Умовами прийому строк визначають одну спеціальність, за якою будуть здобувати вищу освіту. Після цього уточнюються за кожною спеціальністю рейтингові списки вступників, які отримують право здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету.

Особи, які здобули право навчатися за кошти державного бюджету, можуть бути зараховані до вищих навчальних закладів понад обсяг державного замовлення відповідного вищого навчального закладу за умови покриття ними різниці між вартістю контрактної форми навчання та нормативом фінансової забезпеченості на одну особу за спеціальністю та відповідним рівнем освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У межах кожного рейтингового списку вступників за кожною спеціальністю рішенням Кабінету Міністрів України може визначатися гарантований обсяг (до 5 відсотків) місць державного замовлення для окремих категорій вступників, визначених законом. Порядок отримання права здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету зазначеними категоріями осіб встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державне замовлення на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого спеціаліста або академічного ступеня бакалавра розміщується шляхом укладення відповідних договорів між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та вищими навчальними закладами України, що в установленому порядку надали інформацію про вступ до них осіб, які на конкурсних засадах отримали право на здобуття вищої освіти за кошти Державного бюджету України.

Розміщення державного замовлення здійснюється державними замовниками без проведення конкурсу у разі:

забезпечення оборони України, державної безпеки і захисту державного кордону, Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби цивільного захисту, організація і порядок діяльності яких визначаються законом;

забезпечення підготовки фахівців за відповідною спеціальністю одним навчальним закладом відповідно до наданої ліцензії.

Порядок розміщення державного замовлення на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого спеціаліста та академічного ступеня бакалавра визначається Кабінетом Міністрів України.”;

2) частина четверта статті 45 цього Закону діє у такій редакції:

“4. Відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів вчена рада вищого навчального закладу затверджує Правила прийому до вищого навчального закладу, якими встановлюються:

1) перелік і кількість сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, вага кожного з яких повинна становити не менш як 20 відсотків конкурсного бала;

2) вага середнього бала документа про повну (базову) середню освіту, що повинна становити не більш як 10 відсотків конкурсного бала;

3) вага бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його проведення), що повинна становити не більше як 50 відсотків конкурсного бала.

В установленому порядку та у визначений строк правила прийому до вищого навчального закладу подаються вищим навчальним закладом, що претендує на отримання державного замовлення на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого спеціаліста або академічного ступеня бакалавра, до спеціально уповноваженої установи, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання.”;

12) перший склад Національного агентства з якості вищої освіти формується у такому порядку:

дві особи делегуються Національною академією наук України строком на два роки;

чотири особи від державних університетів, академій, інститутів обираються строком на чотири роки;

три особи від приватних вищих навчальних закладів обираються строком на чотири роки;

дві особи обираються від комунальних вищих навчальних закладів строком на три роки;

три особи обираються спільним представницьким органом всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців строком на три роки;

одна особа обирається з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів строком на два роки;

13) вищі навчальні заклади приватної форми власності, засновані в організаційно-правовій формі товариств та в інших передбачених законодавством формах, можуть продовжувати свою діяльність в існуючій організаційно-правовій формі або мають право набути статусу приватної установи. Положення статей 29, 43 та 73 поширюються лише на вищі навчальні заклади, що мають статус державних, комунальних і приватних установ.

4. Національному агентству з якості вищої освіти протягом шести місяців з дня його створення сформувати і подати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, на затвердження єдиний перелік спеціальностей на засадах поєднання чинного переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, з чинним переліком спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, взявши за основу останній. При цьому чинні спеціальності вважати спеціалізаціями, які розробляються та затверджуються безпосередньо вищими навчальними закладами і не підлягають затвердженню державними органами.

5. Внести до законодавчих актів України такі зміни:

1) у Законі України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 2–3, ст. 20; із наступними змінами):

у статті 1:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

“науково-педагогічна діяльність – педагогічна діяльність в університетах, академіях, інститутах, пов’язана з науковою та (або) науково-технічною діяльністю;”;

абзац восьмий викласти в такій редакції:

“вчений – фізична особа (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), яка має вищу освіту ступеня магістра та проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні результати;”;

абзац одинадцятий викласти в такій редакції:

“науково-педагогічний працівник – вчений, який за основним місцем роботи в університеті, академії чи інституті займається професійно педагогічною та науковою або науково-технічною діяльністю;”;

у статті 4 слова і цифри “вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університети, академії, інститути”;

у частині першій статті 6 слова і цифри “вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університетах, академіях, інститутах”;

частину першу статті 13 викласти в такій редакції:

“Статус національного наукового центру може бути надано науковій установі, вищому навчальному закладу, який має статус національного (об’єднанню наукових установ чи вищих навчальних закладів), що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного значення та мають світове визнання свої діяльності.”;

у статті 16:

у частині першій слова і цифри “вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університетів, академій, інститутів”;

у частині третій слова і цифри “вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університети, академії, інститути”;

статтю 20 викласти в такій редакції:

“Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання

Вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора.

Присвоєння вченого звання професора, доцента та старшого дослідника здійснюється вченими радами вищих навчальних закладів (наукових установ) відповідно до законодавства і затверджується атестаційною колегією центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері освіти і науки.

Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.”;

статтю 22² викласти в такій редакції:

“Стаття 22². Посади науково-педагогічних працівників

Перелік посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.”;

в абзаці третьому частини першої статті 22³ слова і цифри “вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, визначених у частині другій статті 48 Закону України “Про вищу освіту” замінити словами “університетів, академій, інститутів”;

у частині четвертій статті 23 слова і цифри “вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університетів, академій, інститутів”;

у статті 24:

у частині восьмій слова і цифри “вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації” замінити словами “університетів, академій, інститутів”;

у частині дев’ятій:

в абзаці другому слова і цифри “вищих навчальних закладів
ІІІ–ІV рівнів акредитації” замінити словами “університетів, академій, інститутів незалежно від форми власності”;

в абзаці третьому слова і цифри “та вищих навчальних закладів
ІІІ–ІV рівнів акредитації” і “та закладів” виключити;

абзац четвертий виключити;

в абзацах першому–третьому частини чотирнадцятої, в абзаці першому частини дев’ятнадцятої і в частині тридцять першій слова і цифри “вищий навчальний заклад ІІІ–ІV рівнів акредитації” у всіх відмінках і формах числа замінити словами “університет, академія, інститут” у відповідному відмінку і числі;

статтю 34 після частини восьмої доповнити новими частинами такого змісту:

“Положення про грантове фінансування проведення фундаментальних наукових досліджень, прикладних наукових досліджень та виконання науково-технічних (експериментальних) розробок за рахунок коштів Державного бюджету України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Майнові права інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності (крім випадків, визначених законом), створені за державні кошти або за кошти вищого навчального закладу, залишаються за науковою установою – виконавцем відповідних форм (видів) науково-технічної діяльності (науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання), якщо інше не встановлено договором.”.

У зв’язку з цим, частини дев’яту і десяту вважати відповідно частинами одинадцятою і дванадцятою;

2) у Законі України “Про освіту” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 21, ст. 84; із наступними змінами:

в абзаці другому частини другої статті 12 слова “вищих навчальних закладів” виключити;

у статті 15:

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

“Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України (крім стандартів у сфері вищої освіти). Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше ніж один раз на 10 років.”;

частину другу після слів “підпорядковані навчальні заклади” доповнити словами “Національним агентством з якості вищої освіти”;

частину четверту виключити;

доповнити Закон статтею 27¹ такого змісту:

“Стаття 27¹. Національна рамка кваліфікацій

1. Національна рамка кваліфікацій – системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів.

2. Національна рамка кваліфікацій спрямована на:

1) введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців;

2) забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин;

3) сприяння національному і міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні;

4) налагодження ефективної взаємодії сфери освітніх послуг та ринку праці.

3. Національна рамка кваліфікацій розробляється із залученням об’єднань організацій роботодавців та затверджується у порядку, визначеному законодавством.”;

у статті 29 слова “аспірантуру;” і “докторантуру;” виключити;

статтю 30 викласти в такій редакції:

“Стаття 30. Освітні, освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

дошкільна освіта;

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені:

кваліфікований робітник;

молодший спеціаліст;

бакалавр;

магістр;

доктор філософії;

доктор наук.”;

у статті 31:

у частині першій слова “кандидат наук” замітити словами “доктор філософії”;

частину другу викласти в такій редакції:

“2. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, встановленому Національним агентством з якості вищої освіти.”;

у частинах першій і другій статті 32 слова “науковий співробітник” замітити словом “дослідник”;

у статті 42:

у частині першій слова “освітньо-кваліфікаційних рівнів” замінити словами “ступенів вищої освіти”;

абзац третій частини третьої виключити;

частини першу–четверту статті 43 викласти в такій редакції:

“1. Вищими навчальними закладами є: університет, академія, інститут, коледж.

2. З метою визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам освітньої діяльності, такі юридичні особи проходять процедуру ліцензування.

3. З метою підтвердження якості освітньої діяльності за певною спеціальністю та на певному рівні вищої освіти, що відповідає стандартам вищої освіти, вищі навчальні заклади мають право проходити процедуру акредитації спеціальностей, за якими вони здійснюють підготовку фахівців.

4. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими ступенями:

молодший спеціаліст – забезпечують коледжі;

бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук – забезпечують університети, академії та інститути.”;

в абзаці другому частини першої статті 44 слово “освітньо-кваліфікаційних” замінити словом “ступенів”;

статті 46 і 47 викласти в такій редакції:

“Стаття 46. Автономія вищого навчального закладу

1. Автономія вищого навчального закладу – самостійність, незалежність і відповідальність вищого навчального закладу у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації наукових досліджень, навчально-виховного процесу, внутрішнього управління та фінансів тощо.

2. Права вищого навчального закладу, що визначають зміст його автономії, визначаються Законом України “Про вищу освіту” і не можуть бути обмежені іншими законами та нормативно-правовими актами.

Стаття 47. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок на основі здобутої раніше вищої освіти (спеціальності) та практичного досвіду.

2. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію – профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

підвищення кваліфікації – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань.

3. Формами післядипломної освіти можуть бути:

асистентура-стажування;

інтернатура;

лікарська резидентура;

клінічна ординатура тощо.

4. Асистентура-стажування проводиться в університетах, академіях, інститутах і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських фахівців мистецького спрямування.

5. Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

6. Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

7. Клінічна ординатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах і є формою підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю.

8. Особа, яка успішно пройшла навчання за програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується засновником (засновниками) навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом.

9. Післядипломна освіта здобувається в академіях, інститутах післядипломної освіти, відповідних структурних підрозділах вищих навчальних закладів, наукових, навчально-наукових установах у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.”;

частину другу статті 52 виключити;

перше речення абзацу другого частини п’ятої статті 61 після слів “усього строку навчання” доповнити словами “(крім вищих навчальних закладів)”;

3) у Законі України “Про професійно-технічну освіту” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215; 2004 р., № 8, ст. 67):

у частині другій статті 13 слова “освітньо-кваліфікаційних рівнів “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст” замінити словами “освітньо-кваліфікаційного рівня “кваліфікований робітник”;

частину другу статті 15 виключити;

частину четверту статті 16 виключити;

4) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3–4, ст. 27) з наступними змінами:

частину другу статті 92 доповнити новим пунктом “ґ” такого змісту:

“ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.”;

абзац шостий частини другої статті 134 після слів “бюджетним установам” доповнити словами “вищим навчальним закладам”;

5) у Законі України “Про електроенергетику” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1; 2004 р., № 8, ст. 67; 2005 р., № 4, ст. 103, № 33, ст. 428; 2011 р., № 39, ст. 390; 2012 р., № 22, ст. 210):

у частинах шостій та сьомій статті 26 слова і цифри “, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності” замінити словами “та навчальних закладів”;

частину другу статті 27 доповнити абзацом такого змісту:

“припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року.”;

6) частину першу статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 49–51, ст. 376; 2005 р., № 17–19, ст. 267; 2008 р., № 42–43, ст. 293) доповнити абзацом такого змісту:

“За умови добровільної сплати страхових внесків до страхового стажу зараховуються періоди навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, включаючи навчання в аспірантурі, докторантурі, резидентурі, інтернатурі і клінічній ординатурі.”;

7) пункт 11 частини шостої статті 42 Закону України “Про зайнятість населення” (Офіційний вісник України 2012 р., №63, стор.17, стаття 2565) викласти у такій редакції:

“11) іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та/чи наукової діяльності у вищих навчальних закладах на їх запрошення;”.

6. Рекомендувати засновникам вищих навчальних закладів протягом двох років привести тип та статути навчальних закладів у відповідність з цим Законом.

7. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, єдиного переліку галузей знань, який повинен поєднати чинні переліки галузей освіти та науки;

2) забезпечити поступове протягом трьох років збільшення розміру мінімальної академічної стипендії у такому порядку:

починаючи з 1 січня 2014 року – 80 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

починаючи з 1 січня 2015 року – 90 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

починаючи з 1 січня 2016 року – 100 відсотків прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць;

3) забезпечити виплату надбавок до посадових окладів науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів державної та комунальної форми власності у таких розмірах:

починаючи з 1 січня 2014 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі не менш як 13 відсотків посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі не менш як 16 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі не менш 15 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчене звання професора у розмірі не менш 23 відсотків посадового окладу;

починаючи з 1 січня 2015 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі не менш як 14 відсотків посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі не менш як 18 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі не менш як 20 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчене звання професора у розмірі не менш 28 відсотків посадового окладу;

починаючи з 1 січня 2016 року:

- надбавки за науковий ступінь доктора філософії у розмірі 15 відсотків посадового окладу;

- надбавки за науковий ступінь доктора наук у розмірі 20 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчені звання доцента і старшого дослідника у розмірі 25 відсотків посадового окладу;

- надбавки за вчене звання професора у розмірі 33 відсотків посадового окладу;

4) забезпечити обсяги гарантованого фінансування наукової діяльності кожного вищого навчального закладу, що має статус дослідницького, у таких розмірах:

починаючи з 1 січня 2014 року – не менш як 10 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання;

починаючи з 1 січня 2015 року – не менш як 15 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання;

починаючи з 1 січня 2016 року – не менш як 25 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання;

5) забезпечити обсяги гарантованого фінансування наукової діяльності кожного вищого навчального закладу, що має статус національного, у таких розмірах:

починаючи з 1 січня 2014 року – не менш як 4 відсотки державних коштів, що виділяються для його утримання;

починаючи з 1 січня 2015 року – не менш як 7 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання;

починаючи з 1 січня 2016 року – не менш 10 відсотків державних коштів, що виділяються для його утримання;

6) у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект нової редакції Закону України “Про професійно-технічну освіту”;

підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

7) врахувати під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2014 рік видатки, необхідні для забезпечення організації роботи Національного агентства з якості вищої освіти.

        

Голова Верховної Ради