Глобальна економіка - це зовсім нова історична реальність, відмінна від світової економіки, у якій процеси нагромадження капіталу відбуваються в усьому світі. Глобальна економіка - це економіка, у якій національні економіки залежать від діяльності глобалізірованного ядра. Останнє містить у собі фінансові ринки, міжнародну торгівлю, транснаціональне виробництво, науку і технологію та відповідні види
праці. У цілому можна визначити глобальну економіку як економіку, чиї основні компоненти мають інституціональну, організаційну й технологічну здатність діяти як спільність (цілісність) у реальному часі або у вибраному часі в планетарному масштабі.
Глобальну економіку можна також розглядати як уніфікацію і інтеграцію світової економіки, а саме глобалізацію високих технологій, виробництва, споживання, фінансування, кредитування. Метою глобальної економіки є зростання обсягів виробництва, посилення стимулюючої конкуренції, зниження цін, підвищення продуктивності праці, що за рахунок глобальних комунікацій інтелектуалізує виробництво та споживання і сприяє прискоренню розвитку країн. В структурі глобальної економіки повинні бути перерозподільні механізми, за допомогою яких нації-держави могли б регулювати економічний розвиток і розподіляти вироблені матеріальні цінності у суспільних інтересах.
Методологія глобальної економіки базується на реалізації системного комплексного підходу до дослідження глобальних проблем не в статиці, а в динаміці світового розвитку, тобто в процесі глобальних трансформацій і глобалізації розвитку.
Першою особливістю глобальної економіки є те, що фінансовий капітал став неймовірно рухливим. Інвестори можуть переміщати гроші через границі з невеликими обмеженнями з боку національних урядів або навіть при їхній відсутності. Завдяки цьому в середині 70-х років і у зв'язку з появою ринку євровалют і введенням "змінного курсу долара" світова економіка стала поступово перетворюватися в транснаціональну. Вона створюється в основному потоками грошової маси, а не торгівлею товарами й послугами. Валютно-фінансова політика суверенних національних урядів здійснює все менший вплив на події, що відбуваються на транснаціональному валютному ринку й на ринку капіталу, усе більше перетворюючись у реакцію на ці події.
Другою особливістю глобальної економіки є глобальна мережа комунікацій, що була створена завдяки технологічним нововведенням, що зробили можливим для мільярдів людей одночасно спостерігати події, що відбуваються в іншому місці планети (наприклад, Олімпійські ігри). 90-ті роки означали початок ери глобальної інформатизації світової економіки. Саме завдяки інформаційним технологіям, що революціонізують способи нагромадження, передачі інформації, виникає нове просторове розміщення виробництва - наближення виробництва до ринків збуту; децентралізація прийняття рішень. Великі міські агломерації стають усе більшою мірою центрами послуг, ділової інформації. Завдяки комп'ютерним мережам люди усе більше воліють працювати в себе будинку. Супермагістралі створюють новий інформаційний простір на глобальному рівні - "простір потоків". Це реальність XXI століття. Незалежно від того, де люди живуть і працюють (просторовий вимір), вони будуть жити в одному ритмі й одному часі, хоча
при цьому існує небезпека втрати індивідом соціального контролю над прийняттям найважливіших рішень.
Третя унікальна характеристика глобальної економіки – зростаючий міжнародний поділ праці. Для розвинених країн сировинна економіка стала маргінальною; економіка стає усе менш матеріалоємною; інформація як результат і як ресурс взагалі не вимагає ні сировини, ні енергії. А успішний розвиток "нових індустріальних країн" багато в чому визначається вибором "свого" місця та міжнародним поділом праці і пристосуванням до тих структурним змін, які відбуваються на Заході.