Етапи розвитку глобалізації

У сучасній науковій літературі виділилися два основних підходи до визначення хронологічних границь глобалізації.

Представники першого (широкого) підходу трактують глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загальноплане-тарної цілісності, що супроводжує весь хід цивілізаційного розвитку або ж почався приблизно 100 років тому у зв'язку з інтенсифікацією зовнішньоекономічних відносин. Наприклад, фахівці Всесвітнього банку виділяють три хвилі глобалізації:

перша хвиля (1870-1914 р.) дотепер не перевершена, оскільки питома вага міжнародної торгівлі у валовому світовому доході за цей період виріс у два рази, кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досяг 32 %, міграція охопила 10 % населення;

друга хвиля (1950-1970 р.), пов'язана з відновленням рівня міжнародних зв'язків до попереднього стану після їхнього руйнування в період двох світових війн. За цей період питома вага світової торгівлі у світовому ВВП досягла рівня 1913 р., кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, склав 11 %;

третя хвиля (починаючи з 1970 р.), викликана потужним розвитком сучасних інформаційних і транспортних технологій. В 1998 р. кумулятивний обсяг інвестицій у країни, що розвиваються, досяг 22 %.

Сучасні дослідники затверджують, що довгостроковий процес розвитку глобалізації має циклічно-хвильову природу, пов'язану з періодичними підйомами й спадами інтеграційних процесів. При цьому глобалізаційні хвилі, що поєднують інтеграційні (зближення, взаємодія, взаємопереплетіння й взаємопроникнення) і процеси, що пов’язані із диференцияацією, (збільшення різноманіття, плюралізація), сприяють відновленню форм, змісту й механізмів глобалізації, не впливаючи на її поступальний розвиток. Відповідно до зазначеного підходу розрізняють такі цикли глобалізації:

I. Античний цикл (VІІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.), що включає:

- хвилю диференціації (VІІІ-ІV ст. до н.е.);

- хвилю інтеграції (ІІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е.).

II. Середньовічний цикл (ІІІ-ХІІІ ст. н.е.), що включає:

- хвилю диференціації (ІІІ-VІІ ст. н.е.);

- хвилю інтеграції (VШ-XІІІ ст. н.е.).

III. Цикл Нового часу (XІ-XXІ ст.), що охоплює:

- хвилю диференціації (XІ-XVІІІ ст.);

- хвилю інтеграції (XІ-XXІ ст.).

У рамках цього підходу є й інші варіанти періодизації процесу глобалізації. Деякі дослідники виділяють:

- колоніальну глобалізацію як наслідок Великих географічних відкриттів XV- XVІ ст.;

- повільну еволюційну глобалізацію, що тривала до кінця XІ ст.;

- прискорену глобалізацію XX ст.

Існує також підхід, відповідно до якого процес глобалізації розділяється на наступні етапи:

- повільну глобалізацію (до початку епохи Великих географічних відкриттів);

- структурну глобалізацію, пов'язану з переділом миру й утворенням протилежних економічних систем (середина XІ - 80-ті роки XX ст.);

- послідовну глобалізацію (сучасний етап).

Представники другого (більш вузького) підходу розглядають глобалізацію як новітній процес, що почався в XX ст. (останньої чверті XX ст.) і органічно пов'язаний з більше загальним процесом інтернаціоналізації. Аргументуючи цю тезу, прихильники зазначеного підходу звертають увагу на наступне:

1) до XX ст. міжнародна економіка ґрунтувалася на відносинах між країнами, тоді як світова економіка XX ст. базується на мережах зв'язків, що пронизують господарства окремих країн;

2) яким би не була питома вага зовнішньої торгівлі у ВВП світу до XX ст., загальний обсяг торгівлі і її інтенсифікація в сучасних умовах не порівнянні з попереднім періодом;

3) новітні переливання фінансових ресурсів не зводяться до традиційного розуміння експорту капіталу;

4) транснаціоналізація економіки, трансграничне виробництво й феномен глобалізації комунікацій беруть початок в XX ст.