Еволюція напрямків глобалізації

Дискусії про те, що таке глобалізація, яка її природа і кінцеві цілі, ще почалися в тої період, колидослідники почали осмислювати новий феномен, не тільки не припинилися, але й придбали глибину і масштаб. Їхня гострота народжується непримиренністю точок зору на природу глобалізації, висловлюваних різними авторами, багато хто з яких втрачають здатність до зважених, об'єктивних оцінок, коли починають говорити про соціальні наслідки глобалізації, про те, які зміни відбуваються в системі суспільних зв'язків і відносин, як міняється соціальний тип особистості та тип культури. Існує також великий розкид думок і з таких питань: як глобалізація співвідноситься з іншими процесами в суспільному житті, які її найближчі й віддалені перспективи, що вона несе країнам і народам.

Численні погляди на глобалізацію можна систематизувати, умовно виділивши два базових напрямки, які схематично представлені на схемі (Рис. 4).

Перший напрямок представлений глобалістами, які вважають, що глобалізація – феномен світової економіки, її принципово нова стадія розвитку. Динамічний розвиток інформатизації на цій стадії розвитку людства деякі вчені розглядають як третю цивілізаційну революцію після неоліктичної, сільськогосподарської й індустріальної (А.Д. Урсул, В.О. Уледов). Рушійна сила глобалізації, відповідно до цього напрямку, – ринкова економіка й нові технології, а перспективи розвитку планетарної економіки – глобальна цивілізація.

Представники цього напрямку (Б.Р. Скотт, К. Оме, В. Коллонтай, Т. Левітт й ін.), як правило, перебувають на теоретичних позиціях неокласичної економічної школи, принципах вільного ринку. На їхню думку, воля переміщення факторів виробництва повинна привести до переливу капіталу із країн з високим рівнем доходу в бідні країни з низькою ціною праці, що викличе в останніх інтенсивний економічний ріст, а в остаточному підсумку відбудеться конвергенція регіонів з низьким і високим рівнями доходу.

У дійсності глобалізація веде до посилення нерівномірності розвитку окремих країн. Б. Р. Скотт затверджує, що глобальні ринки надають можливості всім, але можливості не рівносильні результату. Тому що головними фігурами в глобальній економіці виступають "глобальні корпорації", політика національних держав стає безглуздої й потрібне створення "наднаціональних інститутів" (К. Оме), що викликає протести антіглобалістів.

Другий напрямок представлений протилежними поглядами на глобалізацію. Тут не визнається феномен глобалізації. Сутність глобалізації вбачається в надмірно високому рівні взаємозалежності національних економік, еволюційному розвитку міжнародного поділу праці, що виступає рушійною силою. Звідси глобалізація – результат історичного еволюційного розвитку світової економіки. Перспективи такої глобалізації – інтеграція при одночасній регіоналізації.

 

 

 

Рис 4. Еволюція напрямків глобалізації в економічній літературі

У документах ООН приводиться наступне визначення глобалізації: "Глобалізація – це загальний термін, що позначає усе більше складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичними    особами,

підприємствами, інструментами й ринками... Глобалізація проявляється в

розширенні потоків товарів, технологій і фінансових засобів, у неухильному росту й посиленні впливу міжнародних інститутів цивільного суспільства, у розширенні масштабів трансграничних комунікаційних і інформаційних обмінів, приході всього через Інтернет, у трансграничному переносі захворювань і екологічних наслідків, і в усі більшій інтернаціоналізації певних типів злочинної діяльності".

Не можна не погодитися з тім, що вивчати глобалізацію необхідно в якості особливого самостійного явища і як прояв інтернаціоналізації господарського життя. На наш погляд, необхідний синтез двох теоретичних напрямків, описаних вище.

Форми прояву глобалізації

Форми прояву глобалізації:

1) становлення загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальної інформаційної інфраструктури, мережних інформаційних технологій, світової комунікаційної системи й ехнологічних макросистем у сфері виробництва, транспорту й зв'язку;

2) інтенсифікація міжнародних трансакцій, розвиток електронної комерції, становлення ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового зняття бар'єрів у торгівлі, підписання багатосторонніх торговельних угод і т.п.;

3) швидкий ріст світового фінансового ринку, що функціонує в режимі реального часу на основі об'єднання ринкових і мережних комп’ютерно- комунікаційних технологій;

4) різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій. Завдяки розвитку електронних технологій і новітніх засобів зв'язку світова фінансова система перетворилася в постійно діючу глобальну мережу, у межах якої так звані мегабайтні гроші (у формі сигналів на моніторі) швидко переміщаються в будь-яку крапку миру, проходячи крізь кібер- простір і багаторазово змінюють напрямок свого руху. Характерною ознакою глобалізації є фінансова революція, пов'язана з еквітізацією світової економіки (від англ. equіtіes - звичайні акції) на базі розширення глобальної фондової капіталізації;

5) збільшення відкритості й взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн, інтенсифікація регіональних інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції й т.п.;

6) становлення єдиного світового виробництва на базі розміщення складових частин виробничо-збутового процесу в різних країнах, інтенсифікації планетарної діяльності глобальних господарських комплексів мультінаціональних компаній, багатопрофільних транснаціо­нальних корпорацій, транснаціональних банків, їхніх об'єднань і т.п.;

7) виникнення нових глобальних економічних суб'єктів (транснаціональних корпорацій, регіональних об'єднань, міжнародних організацій, міст-мегаполісів, неурядових організацій, суспільних рухів, світових фінансових центрів, інтеграційних угруповань, союзів видатних особистостей) і нових форм ринкового поводження (глобальних стратегій, нових методів конкурентної боротьби, глобальних мереж, об'єднань, поглинань, стратегічних альянсів);

8) міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних, фінансових криз; зближення процентних ставок, внутрішніх і світових цін і т.п.;

9) уніфікація ведення бізнесу, втілення "мережної логіки" взаємин у світовому масштабі, реструктуризація діяльності фірм на основі гнучкого мережного принципу;

10)формування нової системи глобального керування; збільшення кількості наднаціональних структур регулювання світового господарства, міжурядових і неурядових міжнародних організацій;

11)інформаційно-культурне зближення народів, поширення єдиних стандартів життя, уніфікація смаків, цінностей, принципів і норм поводження, універсалізація культури й т.п.;

12)формування специфічних інтересів і нових розбіжностей, порушення рівноваги світової екосистеми й загострення глобальних проблем.