Безпартійний кандидат на тлі виборчих партійних усобиць

 

Тепер, коли вже майже завершилася передвиборча кампанія й фактично, змінити нічого не можливо, можна «відкрити карти» принципів побудови й проведення виборчих перегонів та спрогнозувати майбутнього переможця у нашому 95-му мажоритарному виборчому окрузі.

 

Загалом, весь електорат принципово поділяється на три категорії відносно певного кандидата. Перша категорія – ті, хто обов’язково проголосують за нього. Друга категорія – ті, що можуть проголосувати за певного кандидата, або ж за іншого. Третя категорія – ті, хто ні в якому разі за нього не проголосують.

 

Відповідно й  вибудовується стратегія виборчих перегонів. Відносно першої категорії виборців – їх потрібно підтримати, образно кажучи, «укріпити у вірі», дати їм напуття. Це на найпростіше завдання з точки зору креативу.

 

Щодо другої категорії виборців, яка може проголосувати як за певного кандидата, так і його конкурентів, звісно, питання складніше. Їх потрібно переконувати. Причому, не примітивно «в лоб», подаючи все у чорно-білих кольорах, а ненав’язливо, винахідливо. Наприклад, перераховуючи як плюси, так і мінуси різних кандидатів, подавати їх так, щоб більш привабливим видавався «свій» претендент на депутатський мандат.

 

Ну, й «найвищий пілотаж» робота з третьою категорією виборців, які за жодних обставин не проголосують за «потрібного» кандидата. Їх потрібно обробити таким чином, аби їхні голоси максимально порівну розподілилися між якомога більшою кількістю конкурентів, а не були віддані за якогось одного «чужого».

 

Тепер проаналізуймо наскільки ефективно вищеописані технології були використані у передвиборчій боротьбі з-поміж кандидатів-мажоритарників 95-го виборчого округу. Серед 48-ми кандидатів, зареєстрованих на старті виборчої кампанії, реально масштабну й більш-менш послідовну підготовку фактично вели семеро – за алфавітом:

Войцех Дмитро

Жовтяк Євген

Кутовий Вячеслав

Мельник Петро

Танцюра Леонід

Цікаленко Юрій

Юраков Олександр

 

Троє з них самовисуванці, інші четверо – делеговані своїми партіями. Причому, шестеро з них є членами різних партій, і лише один – Дмитро Войцех – безпартійний. Про партійність трохи далі.

 

Зараз по «пунктах програми» роботи з виборцями. Переважна більшість учасників перегонів зробити акцент на першу категорію виборців. Тобто, спрямовували агітаційно-пропагандистську складову з очевидним акцентом на  першу категорію виборців – «укріпити у вірі» тих, хто й так з тих чи інших міркувань вирішив голосувати за «свого» кандидата (або партію). Вразила, досить незначна кількість аналітично-порівняльних матеріалів відносно всього валу агітпродукції.

 

Чимало кандидатів зробили ставку на свої (чи партійні) видання, в яких кожна сторінка чи навіть кожна публікація присвячувалася своєму кандидату (партії). Тобто газет у повноцінному розумінні, можна перерахувати на пальцях однією руки. А серед них таких, які б постійно виходили, ще менше. Тобто непрямої агітації виявилося «не густо». Лише деякі з кандидатів поставилися до неї серйозно. Хто саме і наскільки ефективно вона спрацювала – проаналізуємо після виборів. 

 

Тепер про роботу з третьою категорією виборців, яка спрямовується на подрібнення антагоністичного до себе електорату між різними іншими кандидатами. У більшості випадків ця робота звелася до реєстрації – через що наш округ виявився наймасовішим в Україні за кількістю претендентів на мандат.

 

Вочевидь, наш округ чи не найбільш протестний на Київщині. Проте, «об’єднана опозиція» (яку ще не безпідставно називають «роз’єднаною») виставила відверто слабкого кандидата Кутового (висуньте якогось відомого представника опозиції – й перемога гарантована). Кажуть, що в цьому рішенні опозиції не обійшлося без впливу Мельника, якого регіонали «кинули під танк» - балотуватися не в списку, а по мажоритарці. А «його» Податковий університет розташований саме у цьому окрузі – варіантів пройти по якомусь іншому округу йому взагалі не світять. Та й у 95-му шанси невеликі. Хіба що розраховувати на фальсифікації, адмінресурс та розпорошення голосів між конкурентами.

 

Здавалося, що на першому етапі Мельнику це вдалося. Але потім у списку претендентів на мандат з’явився ще один член Партії регіонів – самовисуванець Юрій Цікаленко, який пізно стартувавши повів кампанію з чималим розмахом. Таким, що переплюнув Мельника за кілька попередніх років по кулішах, варениках, біл-бордах та інших звичних для «прєдводітеля» податкового студентства агітаційно-пропагандистських заходах. Словом, Цікаленко добряче пройшовся по електорату Мельника. Тож, як кажуть противники останнього: якби Цікаленка не було, то його варто було б придумати. Очевидний факт, що й партія влади далеко не монолітна в підтримці свого кандидата – Ірпінського співочого ректора. Швидше, навіть, навпаки – тихою сапою чимало однопартійців домагається того, аби Петро Мельник залишився без мандата.   

 

Схожі партійні усобиці на одному електоральному полі ми спостерігаємо на прикладі двох УДАРних кандидатів – Юракова та Танцюри. Перший висунутий партією, другий самовисуванець. Перший балотується тримаючи за руку Кличка, другий самостійно. Словом, доволі «ідеологічних розбіжностей» між двома однопартійними кандидатами.

 

Ще один вже міжпартійний конфлікт простежується в таборі опозиційних сил. «Батьківщина» з УДАРом начебто домовилися про зняття своїх менш рейтингових мажоритарників. Проте, у 95-му окрузі продовжують розпорошувати голоси протестного електорату Кутовий з Юраковим. Інший, досить популярний у 95-му окрузі кандидат Євген Жовтяк, незадовго до виборів зняв свою кандидатуру. Своє рішення він пояснив просто: на жаль, на цих виборах перемогли не ідеї, а виборчі технології. Кутового й Юракова Жовтяк називає «опозиціонерами» в лапках, вважаючи, що за ними стоять олігархічні групи Фірташа-Бойка та Ахметова. А здобутій популярності вони завдячують витраченим мільйонам доларів на «фото з Віталієм» та «фото з Юлею». Проте ще більшим злом Євген Жовтяк вважає Петра Мельника, який «давно вже перейшов межу між людиною й людиноподібною істотою».

 

За таких розкладів найбільш прохідною до ВР видається фігура  Дмитра Войцеха. Наразі, це констатація факту, виходячи з вищеописаних виборчих партійно-ідеологічних розкладів. Тобто вже друге питання наскільки впливала/ не впливала на вищезгадані партійно-міжпартійні усобиці агентура Войцеха чи згадані його конкуренти суто з власної ініціативи так завзято заважають один одному, ділячи голови виборців - передовсім, політично та ідеологічно заангажованого електорату. Очевидно, що на цьому тлі зовсім по-іншому сприймається виборцями безпартійний Войцех, наче декларуючи принцип: судіть про людину по її справах, а не політичній забарвленості. 

 

До того ж досить мовчазний, навіть сором’язливий Дмитро Войцех вигідно вирізняється з-поміж інших кандидатів за принципом: більше діла – менше слів (про що в приватних розмовах зізнаються навіть його конкуренти). А це в наш час говорунів-демагогів може стати визначальним чинником на голосуванні у неділю 28-го жовтня.

 

Олександр НАКАЗНЕНКО