Поняття, предмет і система кримінології

ний феномен, що суперечить інтересам суспільства, проблема по­лягає у пошуку, визначенні і застосуванні засобів запобігання та протидії йому, скорочення суспільної шкоди від нього. Вирішення цих проблемних завдань забезпечується у двох напрямах. Пер­ший — це практична діяльність державних органів, передусім пра­воохоронних та судових, щодо запобігання та протидії злочин­ності і її проявам. У широкому розумінні — це завдання всього суспільства. Водночас це й спеціальна правоохоронна діяльність стосовно викриття та розслідування злочинних проявів, притяг­нення до кримінальної відповідальності осіб, обвинувачених у їх вчиненні, визначення вини останніх та застосування судом до них передбаченого кримінальним законом покарання за вчинені зло­чини, а після цього їх утримання в установах виконання покаран­ня, забезпечення перевиховання та ресоціалізації. Через цю діяльність забезпечується загальна превенція злочинності, вико­нання запобіжної функції покарання.

Другий напрям — це наукове забезпечення вирішення згаданих практичних проблем. Воно потребує, насамперед, теоретичного осмислення та наукового обґрунтування методологічних засад діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Останнє ж вимагає визначення: 1) природи злочинності; 2) її походження та детермінації; 3) з'ясування причин і умов вчинення злочинів; 4) місця і ролі у цьому механізмі особи того, хто вчинив злочин, або, як прийнято називати, особи злочинця; 5) теоретичних основ системи запобігання та протидії злочинності, передусім усунення або скорочення дії її детермінантів. Перед наукою стоїть також завдання опрацювати та надати рекомендації щодо удосконалення відповідної практичної діяльності.

Завдання наукового забезпечення вирішення проблем за­побігання та протидії злочинності реалізується комплексом наук, насамперед наук кримінально-правового циклу. Центральне місце У цьому циклі займає наука кримінального права. Звідси й назва всього циклу. Завданням кримінального права є теоретичне роз­роблення вчення про кримінальний закон, проблем кримінальної відповідальності, окремих інститутів кримінального права, до яких належать злочин, форми вини, співучасть, види та стадії злочину, особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочи-

13

Глава 1

ну), покарання та його види, підстави його призначення та інше, а також встановлення й аналіз юридичних ознак окремих складів злочинів і санкцій, що застосовуються за їх вчинення. До криміна­льно-правового циклу належать також науки кримінального про­цесу, криміналістики, судової експертизи, оперативно-розшукової діяльності, кримінально-виконавчого права.

Окреме місце серед останніх займає наука кримінологія, яка покликана спеціально розробляти проблеми запобігання злочин­ності. Термін «кримінологія» складається з двох слів: латинського сгітеп (злочин) та грецького Іо§05 (вчення, поняття) і буквально перекладається як «вчення про злочин». Цей термін у науковій термінології вперше був використаний італійським вченим Рафа-елом Гарофало, який у 1885 р. опублікував книгу «Кримінологія»¹. Нині до наукової сфери кримінології належить розробка загаль­них проблем протидії злочинності, що включає багатосторонній аналіз походження та природи останньої, причин і умов її існуван­ня та відтворення, поглиблене вивчення особи людей, які вчиня­ють злочини — «особи злочинця», обґрунтування та визначення, у тому числі на прикладному (рекомендаційному) рівні, напрямів, заходів та засобів запобігання злочинності, її окремих видів та конкретних злочинів.

Злочинність і окремі злочини є суспільними (вчиняються у суспільстві) і, разом з тим, стосовно злочинів — кримінально-пра­вовими поняттями. Чимало питань, що належать до сфери кримінології, передусім розуміння суспільного феномену злочин­ності, а також злочинних вчинків людини потребують теоретич­них та прикладних знань з правової, соціологічної, психологічної, педагогічної наук, та певною мірою, з наук біологічного напряму: психофізіології, генетики, психіатрії, сексології тощо. У зв'язку з цим ще в 60-ті роки XX ст. — в період відродження радянської кримінології — порушувалося проблемне питання про межі кримінологічних досліджень, а фактично про межі кримінології. Твердилося, що дослідження психологічних, а тим паче психіат­ричних, психофізіологічних та інших неправових питань, мають

' Книга Р. Гарофало «Кримінологія» мала підзаголовок «Природа злочинності і теорія по-карапия» та складалася з трьох глав: «Злочинність», «Злочинець», «Репресія».

14