Методика виготовлення препарату кореня липи серцелистої.

Протріть предметне скло і покривне скельце. Чисте предметне скло покладіть упоперек на пенал. Нанесіть на нього краплину води або розчину йоду в йодистому калії.

Візьміть серцевину бузини і зробіть у ній посередині поздовжній розріз на глибину 1—2 см. У розщілину встроміть корінець липи такої ж величини діаметром 3—5 мм. Скальпелем, бритвою чи лезом вирівняйте поверхню зрізу. Серцевину з корінцем липи тримайте у лівій руці вище пальців. У праву руку візьміть бритву і зробіть перпендикулярно до осі серію тонких зрізів. Бажано, щоб зрізи були якнайтоншими. Помістіть їх у краплини води чи гліцерину на предметному склі. Накрийте покривним скельцем. Препарат закріпіть затискачами.

Мікроскопічне дослідження препарату. Спочатку розгляньте препарат при малому збільшенні мікроскопа. Виділіть ряд блоків тканин: перидерму, первинну і вторинну кору, камбій, деревину (вторинну ксилему) і серцевину (рис. 38). В альбомі зробіть схематичне зображення, виділивши зазначені блоки, які по семи радіусах пересікаються головними, первинними серцевинними променями. Далі продовжуйте вивчення будови кореня липи при великому збільшенні мікроскопа. У периферійній частині видно уже знайому перидерму, яка складається із корку, фелогену і фелодерми. Зовнішній шар коричнюватого кольору утворений багатьма шарами клітин, витягнутих паралельно до поверхні кореня. Клітини щільно зімкнені. Тканина мертва, утворена скорковілими клітинами. Нижче знаходиться 1—2 шари живих клітин фелогену: клітини помітні за густим зернистим вмістом, деякі з ядрами. Підстиляють їх клітини фелодерми, які також утворені живими, але більшими клітинами з густим зернистим вмістом. Клітини дещо розсунуті.

Далі залягає первинна кора. Вона представлена пластинковою коленхімою і паренхімою кори. Коленхіму легко розпізнати за блискучими тангентальними оболонками, інколи жовтуватого кольору. В окремих із них видно кристали друзи щавелевокислого кальцію.

Рис. 38. Поперечний зріз кореня липи: 1 — перидерма; 2 — паренхіма вторинної кори; 3 — радіальні промені;  4 — луб'яні волокна;  5 — ситовидні трубки (4, 5—вторинна флоема); 6 — камбій; 7— трахеїди; 8 — деревинні волокна; 9 — судини; 10 — деревинна паренхіма (7, 8, 9. 10—вторинна ксилема); 11 — трахеїди первинної ксилеми; 12 — живі паренхімні клітини; 13 — мертві паренхімні клітини (12, ІЗ—тонкостінна паренхіма первинної ксилеми); 14 — річне кільце

Паренхіма первинної кори складена великими, стиснутими, прозорими, тонкостінними клітинами із зернистим вмістом.

Вторинна кора виявлена трапецієвидними ділянками вторинної флоеми, розмежованими серцевинними променями. Вторинна флоема диференційована на твердий і м'який луб. Твердий луб утворений луб'яними волокнами, які на препараті видно як сріблясті ділянки щільно зімкнених багатокутних клітин із дуже потовщеними оболонками і малим просвітом. Ці ділянки чергуються з м'яким лубом, утвореним порожніми клітинами — ситовидними трубками і дрібними клітинами-супутницями, заповненими густим живим вмістом а також клітини вторинної флоемної паренхіми, що примикають до твердої флоеми.

Далі залягає кільце камбію, утвореного 2—5 шарами тонкостінних, щільнозімкнутих клітин, заповнених густим вмістом дрібнозернистого протопласту.

Більшу частину препарату займає вторинна ксилема, або деревина. Тут добре помітні річні кільця деревини, утворені весняною деревиною, що включає великі багатокутні тонкостінні пористі судини, і осінньою деревиною, представленою товстостінними і дрібнопросвітними клітинами лібриформу та трахеїдами, розміщеними по периферії річного кільця. Між судинами, трахеїдами і лібриформом дифузно розподіляється дрібноклітинна тонкостінна деревинна паренхіма з густим дрібнозернистим вмістом.

Між сусідніми секторами вторинної ксилеми, відділеними радіальними променями, знаходяться залишки первинної ксилеми. Їх легко розпізнати за потовщеними клітинними оболонками багатокутних щільно зімкнених клітин, які своєю основою стикаються з первинним радіальним променем. Дво- і багатошаровий первинний промінь розширюється у вторинній корі.

У центрі зрізу видно здерев'янілу великоклітинну ксилемну паренхіму, клітини якої заповнені густим цитоплазматичним вмістом і крохмальними зернами або ж позбавлені внутрішнього вмісту.

Радимо перевірити наявність елементів та їх будову на самостійно виготовленому препараті із зображенням на готовому, а правильність відтворення та позначення складових частин кореня липи - з даними таблиць.

Висновок. Усі структурні зміни у вторинній будові кореня пов'язані з функціонуванням камбію. Більшість тканин вторинного камбіального походження. Ці тканини займають основну частину кореня.

Тести для самоконтролю

1. Завдяки поділу яких тканин виникає фелоген при переході від первинної до

вторинної будови кореня?

2. Які зміни відбуваються у центральному циліндрі при переході від первинної

до вторинної будови кореня?

3. Назвіть тканини перидерми і ту, завдяки якій вона виникає.

4. Які тканини входять до складу вторинної флоеми?

5. Перерахуйте тканини вторинної ксилеми кореня та їх функції.

6. У якій тканині закладається міжпучковий камбій і які тканини він

відтворює?

7. Які з первинних тканин збереглися у вторинній будові кореня і де вони

розміщені?

8. Комплекс яких тканин займає найбільший об'єм вторинної будови кореня?

9. Які тканини є живими у вторинній будові кореня?

10. Завдяки якій тканині виникає міжпучковий камбій і як він функціонує у

вторинній будові кореня?