Тема 13. Первинна анатомічна будова кореня

 

Загальні зауваження. Особливістю первинної будови кореня є формування первинних тканин із конуса наростання. Завдяки поділу зовнішнього шару клітин зони ділення (дерматогену) утворюється постійна тканина — епіблема з кореневими волосками. Клітини периблеми зумовлюють виникнення постійних елементів первинної кори, а клітини плерома – усім складовим частинам центрального циліндра.

Об'єкти. 1. Корінець проростка пшениці м'якої — Тrіticum aestivumL.

2. Корінь півників німецьких — Irіs gеrmаnіса L.

Завдання. 1. На самостійно виготовленому препараті пророслої зернівки

пшениці вивчіть морфолого-генетичні зони кореня.

2. На готовому препараті поперечного зрізу кореня півників вивчіть первинну будову кореня.

3. В альбомі чітко відобразіть особливості морфолого-генетичних зон молодого корінця пшениці та первинної будови кореня півників.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, скальпелі, леза, бритви, лупи, проростки пшениці, готові препарати кореня півників, таблиці тощо.

Література: [І], с. 116—121; [2], с. 25—28; [4], ч. 2, с. 31—35; [7], с. 121-125; [8], ч. 1, с. 173—182; [9], с. 80—82; [10], с. 173—182; [11], с.102-107; [12], с.189-199; [13], с.33-35; [14], с.120-138; [15], с.127-136.

 

Методика виготовлення препарату кінчика кореня пшениці. Насамперед слід приготувати предметне скло і покривне скельце, протерши їх дочиста і досуха. На предметне скло нанесіть краплину води або розчину йоду в йодистому калії.

Рис.35. Кінчик кореня пророслої зернівки пшениці: 1 - епіблема з кореневими волосками; 2 - первинна кора; 3 - центральний циліндр (стела); 4 - дерматоген; 5 - периблема; 6 - плером; 7 - кореневий чохлик; 8 - зона поділу;  9 - зона росту; 10 – зона всмоктування; 11 - провідна зона

Із бактеріологічної чашки візьміть пророщену зернівку пшениці і скальпелем або лезом відріжте молодий корінчик проростка пшениці довжиною 1-2 см і помістіть його в краплину води на предметне скло. Користуючись лупою або мікроскопом з малим збільшенням, ретельно роздивіться кінчик кореня і переконайтеся в тому, що він прикритий кореневим чохликом, а на певній відстані ще й має кореневі волоски. Якщо цих частин не виявлено, візьміть інший корінець, де будуть і кореневий чохлик і кореневі волоски. Його й помістіть у краплину води, накрийте покривним скельцем. Готовий

тимчасовий препарат покладіть на предметний столик мікроскопа і закріпіть його затискачами.

Візуальне та мікроскопічне дослідження препарату молодого корінця проростка пшениці. У зернівки пшениці чітко виділяються три корінці: один із них головний і два додаткові, що розвиваються з гіпокотиля. Кожен корінець має єдиний тип будови. Тому на препараті виділяються всі зони, властиві для кореня односім'ядольних рослин: кореневий чохлик, зона поділу, зона росту, зона кореневих волосків, зона проведення, зона бічних коренів у достатньо видимих проростків.

При малому збільшенні мікроскопа знайдіть кореневий чохлик. На препараті видно, що від нього відділяються окремі клітини. Під кореневим чохликом знаходиться зона поділу клітин: у ній розрізняють темну центральну частину (плером), з якої розвивається центральний циліндр, світла смуга клітин периблеми по обидва боки від плерома, і зовнішній шар клітин—дерматоген (рис. 35).

Вище зони поділу розміщується зона росту, або зона розтягу, завдяки цьому відбувається ріст кореня. Закінчується зона з утворенням перших горбочків майбутніх кореневих волосків. Далі знаходиться зона кореневих волосків, особливістю якої є система добре розвинених волосків, за допомогою яких рослина одержує необхідну кількість води і поживних речовин.

Ділянку кореня, з якої починається відмирання кореневих волосків, і до перших зачатків бічних коренів називають зоною проведення. Зона з розвинутими та зачатковими бічними коренями називається зоною бічних коренів.

Мікроскопічне дослідження препарату кореня півників. При малому і великому збільшенні мікроскопа відшукайте три основні блоки тканин: епіблему, первинну кору і центральний циліндр (рис.36). Епіблема являє собою зовнішній шар паренхімних клітин, витягнутих у горизонтальному напрямі. Молоді клітини живі, на препараті голубуватого кольору. В деяких із них зовнішні стінки випинаються і витягуються в кореневі волоски. Під епіблемою розміщується 3–5 шарів багатокутних, щільно зімкнутих клітин екзодерми. Клітинні оболонки просочені суберином, непроникні для води, шкідників і виконують функцію захисту після злущення епіблеми. Більшу частину препарату становить мезодерма, її клітини великих розмірів, за формою паренхімні, округлі, тонкостінні, з міжклітинниками. Внутрішній шар первинної кори створює ендодерма. Клітини ендодерми легко розпізнати: вони забарвлені у червоний колір, мають потовщення оболонок з трьох боків — внутрішнього тангентального і двох радіальних. Клітини різною мірою здерев'янілі. Це кільце клітин в окремих місцях розривається пропускними клітинами, вони живі, мають тонкостінні клітинні оболонки, заповнені густим вмістом. Через них просочується вода і поживні речовини до провідних елементів центрального циліндра.

Останній починається із перицикла, клітини якого живі, розміщені паралельно ендодермі.

Рис.36. Поперечний зріз кореня півників німецьких (первинна будова): І – епіблема з кореневим волоском; ІІ – первинна кора: 1 – екзодерма; 2 – мезодерма; 3 – ендодерма; 4 – пропускні клітини; ІІІ – центральний циліндр: 5 – перицикл; 6 – трахеїди; 7 – судини (6, 7 – первинна ксилема); 8 – ситовидні трубки; 9 – клітини-супутниці; 10 – тонкостінна паренхіма (8, 9, 10 – первинна флоема); 11 – товстостінна паренхіма центрального циліндра

Клітини перециклу здатні до ділення: вони утворюють клітини міжпучкового і коркового камбію (фелогену) і дають початок розвитку бічним кореням, тому цю тканину називають коренерідною, твірною. Глибше залягає паренхіма центрального циліндра, яка в центральній частині нерідко дерев'яніє, внаслідок чого набуває червоного відтінку. В цю тканину заглиблений провідний пучок радіального типу. Саме такий пучок характерний для первинної будови кореня. Він утворений радіальними променями ксилеми, які ближче до ендодерми утворені дрібними за розмірами трахеїдами і судинами протоксилеми, а ближче до центру — великими судинами метаксилеми. Між променями ксилеми знаходяться ділянки флоеми, в якій відповідним чином виділяються протофлоема, орієнтована до ендодерми, і метафлоема, яка спрямована до центру.

Висновок. Первинна будова кореня для односім'ядольних рослин властива на все їх життя, а для двосім'ядольних — у молодому віці. Структура розміщення тканин забезпечує якнайшвидше поглинання води та мінеральних солей з ґрунту і надходження їх до провідної тканини. З функціонуванням перициклу пов'язано формування бічних коренів та кореневих систем рослини, а у двосім’ядольних рослин забезпечують перехід до вторинної будови.

 

Тести для самоконтролю

 

1. У якій частині чи зоні молодого корінця відбувається спеціалізація тканини?

2. Для якої зони властивий ріст?

3. Що собою являє перицикл і яка його роль?

4. Назвіть і охарактеризуйте усі тканини, які складають первинну кору.

5. Які тканини є результатом функціонування клітин плерому?

6. Складові частини первинної ксилеми та їх значення?

7. За рахунок яких тканин формується первинна флоема і які тканини входять

до її складу?

8. Який тип провідного пучка характерний для первинної будови кореня?

9. До якого блоку тканин входить ендодерма? В чому особливість будови її

клітин.

10. Яка тканина зумовлює утворення бічних коренів?