Вимоги до підготовки та проведення психологічної бесіди. Протокол бесіди.

Вимоги до проведення бесіди:

1. Розпочинати спілкування слід з тематики, приємної досліджуваному, щоб він охоче розпочав говорити. Такий початок сприяє встановленню оптимального психологічного контакту з ним. Справжній інтерес до досліджуваного, поважне ставлення до його позиції, доброзичлива, оптимістична атмосфера розмови, бажання переконувати, а не примушувати до згоди, увага та співчуття не менш важливі, ніж вміння переконливо та аргументовано розмовляти.

 

2. Оптимальний вибір часу та місця проведення бесіди.

 

3. Бесіда повинна бути не випадковою, а планомірною. Не варто задавати питань (особливо на початку) анкетного або біографічного характеру, оскільки це дратує досліджуваного і не дозволяє встановити з ним оптимальний психологічний контакт.

 

4. Лексикон дослідника, сенс запитань повинні бути зрозумілими досліджуваному та вестись з урахуванням його вікових та індивідуальних особливостей, інтересів, потреб, схильностей.

 

5. Доцільність використання непрямих запитань, завдяки яким дослідник може дізнатися про приховані сторони життя досліджуваного, його неусвідомлювані мотиви поведінки, ідеали тощо.

 

6. При необхідності уточнення відповіді дослідник ні в якому разі не повинен давати підказку або навідні питання; краще формулювати ці питання нейтрально (наприклад: «Як це слід розуміти?»).

Зупинимо увагу читача на основних вимогах до організації і проведення психоконсультативної бесіди, за книгою Альошиної Ю. Є. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. - М.: Независимая фирма "Класс", 1999. - 208 с. У подальшому викладі ідеї та положення зазначеної книги та автора цитуються нами із видань англійської, російської мовами, без посилань на оригінальні іншомовні тексти за нашим перекладом українською та коментарями.

 

Типові помилки консультативної бесіди;

 

o не встановлено необхідний психологічний контакт, що заважає створенню сприятливого для бесіди клімату;

 

o передчасний перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її суті;

 

o авторитарність стосовно співрозмовника, нав'язування йому власного розуміння проблеми;

 

o думка співрозмовника не вислуховується або дискредитується;

 

o тим чи іншим способом створюються перешкоди для роз'яснення співрозмовником своєї точки зору;

 

o постановка співрозмовнику прямих питань при незрозумілих для нього мотивах необхідності їх постановки.

 

На нашу думку, бесіда консультанта з клієнтом зовсім не випадковий процес, вона організована за визначеними правилами, дотримання яких, забезпечує її ефективність й цілеспрямованість.

 

У чому ж полягають основні правила ведення бесіди в психологічному консультуванні?

 

Умовно бесіду консультанта з клієнтом можна розподілити на такі чотири етапи:

 

1) знайомство з клієнтом і початок бесіди;

 

2) розпитування клієнта, формулювання й перевірка консультативних гіпотез;

 

3) корекційний вплив;

 

4) завершення бесіди.

 

Зупинимося докладніше на тому, що являє собою кожний з цих етапів, яку мету досягти і які задачі повинен устигнути вирішити консультант у відведений для цього час, які найпростіші прийоми організації процесу бесіди.

Початок бесіди. Перше, що необхідно зробити консультантові на початку прийому - це привітно зустріти клієнта, запропонувавши йому зручне для бесіди місце. Успіх бесіди багато в чому залежить від того, наскільки вже з перших хвилин психолог зуміє виявити себе доброзичливим і зацікавленим співрозмовником.

Консультант може продемонструвати свою зацікавленість і доброзичливість із найперших хвилин зустрічі, піднявшись назустріч клієнтові, а то і, зустрівши його біля дверей кабінету; при необхідності можна допомогти зняти верхній одяг, показати, куди зручніше поставити сумки, а потім запропонувати сісти. Краще, якщо консультант із самого початку підбадьорює клієнта репліками типу: "Проходьте, будь ласка", "Сідайте зручніше" і т. п. Що тут є важливим, у чому починаючий консультант може припуститися помилки?

Не слід занадто метушитися, загравати з клієнтом, із перших хвилин намагатися вступити з ним в активний контакт, пропонувати й обіцяти свою допомогу. Ситуація початку бесіди для людини, що пришли до психолога вперше, дещо дискомфортна, йому необхідно дати час для того щоб адаптуватися.

 

Безпосередньо перед тим як почати бесіду, краще зробити паузу (не занадто велику - 45-60 секунд, інакше в клієнта може виникнути стан напруженості й розгубленості, але достатню для того, щоб він устиг зібратися з думками).

Дуже важливий момент початку бесіди - знайомство з клієнтом. Клієнт може відмовитися назвати себе, але не запропонувати йому представитися, назвати себе - це означає багато в чому приректи консультацію на невдачу.

Оптимальна позиція консультанта стосовно клієнта - це позиція рівності, одним із проявів якого є рівність імен. Це означає, що краще, якщо психолог представляється так само, як клієнт - на ім'я і по-батькові, просто по імені і т. д. (із цієї рекомендації можуть бути виключення, пов'язані з віком співрозмовника, а також із специфікою умов, у яких проходить консультація).

Важко передбачити, як саме представиться клієнт, тому краще, якщо консультант дасть йому змогу назвати себе першим, використовуючи репліку типу: "Давайте познайомимося, як мені вас називати?". Після того як клієнт назве себе, психолог, орієнтуючись на його форму уявлення, зможе назвати себе відповідним чином.

Буває, що на початку бесіди консультант стикається із ситуацією, коли клієнтові необхідно пояснити, що таке психологічне консультування, на що він може розраховувати, звертаючи за допомогою. Таке питання може ставити навіть людина, яка прийшла на консультацію за власною ініціативою, але частіше необхідність у поясненні цілей консультування виникає в ситуації, коли психологові доводиться приймати клієнтів поза стінами консультаційного центру - на підприємстві, у школі, у лікарні. У подібних випадках за психологічною допомогою частіше звертаються люди, недостатньо інформовані про можливості психологічного впливу. Важко запропонувати якусь універсальну формулу на усі випадки життя, оскільки для різних людей по-різному звучить те, що є найбільш важливим у їхній професійній діяльності. Для цього підійде таке формулювання: "Ми - психологи, порад не даємо, ніяких ліків, не прописуємо. Наша допомога людям полягає в тому, що ми розмовляємо з ними і намагаємося допомогти побачити їхню власну ситуацію з боку, з іншого погляду, інакше поставитися до неї і, якщо потрібно, на підставі цього прийняти рішення або змінити свою поведінку". До подібних формулювань ніколи не буває зайвим додати гарантію анонімності всього того, що відбувається під час бесіди.

Звичайно, така коротка характеристика професійної діяльності може викликати в клієнта безліч питань типу: "А ви упевнені, що зможете мені допомогти?". У такому випадку краще не вступати в тривалу дискусію, не обіцяти клієнтові гарантованої допомоги, а запропонувати: "Давайте спробуємо".

Наступний крок, із якого необхідно почати, - це перейти безпосередньо до процесу консультування. Природно припустити, що спочатку необхідно, щоб клієнт розповів про себе і свої проблеми. Цей крок настільки логічний, що часто клієнти самі починають розповідь про себе без спеціального запрошення, іноді настільки кваплячись, що забувають представитися. У такій ситуації краще зупинити співрозмовника і запропонувати спочатку познайомитися, хоча б для того, щоб він трохи відступив від плану заготовленої заздалегідь розповіді, і більше налаштувався на спільну роботу з консультантом, а не на власний монолог.

Якщо клієнт мовчить, чекає, що скаже консультант, йому можна допомогти почати розповідь про себе репліками типу: "Слухаю вас уважно" або "Розповідайте, що вас спонукало прийти до мене на консультацію". Коли клієнт виражає непевність, про що і як варто говорити, з чого почати, можна додати: "Обґрунтуйте те, що вважаєте важливим самі, а якщо про щось потрібно довідатися мені, я вас сам запитаю, якщо раптом у цьому виникне необхідність". Іноді клієнта можна спеціально заспокоїти: "Не кваптеся, часу у вас досить".

Із самого початку бесіди варто не забувати про те, що консультативний вплив - це насамперед вплив через слово: одне неточне формулювання або репліка - і клієнт надовго може бути вибитий з колії, образитися на консультанта, замкнутися, відчути себе непевно й самотньо. І тоді психологові доведеться витратити багато часу на виправлення ситуації й відновлення контакту.

До таких невдалих слів, що, на жаль, часто зустрічаються в мові консультанта, належить, наприклад, слово "проблема". Уживання цього слова на початку бесіди, до того, як його стосовно себе застосував сам клієнт, може викликати негативну реакцію. "Проблема" може пролунати для людини як вирок або діагноз, у той час як він може зовсім інакше оцінювати свою ситуацію.

Інша помилка, що часто зустрічається в консультантів-початківців - зайва фіксація уваги клієнта на особливостях ситуації консультування репліками типу: "Не бійтеся", "Не напружуйтеся", "Навіть якщо вам буде соромно говорити про щось, ви...". У якій би формі подібні репліки не висловлювалися, з них випливає, що тут можна чогось боятися, викладатися, у зв'язку з чимось напружуватися і т. д.

Іноді здається, що всі застереження, пов'язані з початком бесіди, зайві - "раз клієнт прийшов до психолога, нікуди він від нього вже не дінеться". Але це зовсім не так. Можна з увічливості "відсидіти" свій час, але чи буде від цього користь? Установити добрий контакт із клієнтом, правильно організувати бесіду із самого початку - це означає багато в чому забезпечити гарантію ефективності консультування. Несформований контакт із людиною або питання, не вирішені на початку бесіди, можуть стати перешкодою в розвитку бесіди саме тоді, коли це буде особливо небажано. Найчастіше саме вони служать благодатним ґрунтом для формування опору клієнта психологічному впливові, що може проявитися як небажання продовжувати бесіду, претензії до консультанта, відчуття безглуздості, того, що відбувається і т. д.

Опір консультуванню - розповсюджене явище на початку бесіди, коли клієнт, уже знаходячись у кабінеті психолога, усе ще ставить для себе питання, чи варто було йому сюди приходити чи ні.

Так, наприклад, виявившись віч-на-віч із консультантом, він може почати виражати сумніви з приводу того, підходить консультант йому чи ні за віком, статтю, професійним досвідом і т. д. Що можна зробити в такій ситуації? Насамперед, не варто занадто сильно наполягати на тому, що раз уже клієнт потрапив саме до вас, то і працювати він має саме з вами. Найкраще запропонувати продовжувати бесіду, пообіцявши, що якщо в людини дійсно виникне в цьому необхідність, вона зможе звернутися до іншого фахівця. Обговорюючи це з клієнтом, можна залучити і деякі доводи: "Практична психологія - це наука, тому мої особисті особливості не грають великої ролі, набагато важливіше професійна кваліфікація, що ви зможете оцінити, лише почавши працювати зі мною".

 

Буває, що людина, яка звернулася за допомогою починає розмову із загальних тем і питань, що особисто до її проблеми не мають ніякого відношення, скажімо, чому зараз так багато розлучень, як впливають особливості сучасної ситуації у країні на стосунки між людьми і т. д. Звичайно, цілком ігнорувати питання клієнта не варто, але інтерес до "долі буття" практично ніколи не буває підставою для звернення до консультанта за консультацією. До того ж час консультанта обмежений, а розмова на загальні теми може "з'їсти" коштовні хвилини, яких, тоді коли людина почне говорити про себе, не вистачить (звинувачувати ж у цьому можна лише консультанта, а не клієнта).

Необхідно пам'ятати, що подібна дискусія найчастіше являє собою один із проявів опору, страху перед початком бесіди і її можливих наслідків, тому краще скористатися зручним випадком і допомогти клієнтові перебороти цю ситуацію, поставивши питання: "А чому вас хвилюють ці питання, що привело сюди особисто вас?". Від прямої відповіді клієнт може піти, але психологові варто почати таку спробу, і чим раніш це відбудеться, тим легше буде для обох змінити тему обговорення.

Трапляється, що людина, що прийшла на консультацію, просить консультанта допомогти не їй самій, а комусь іншому. У цьому випадку її запит може бути, наприклад, таким: "Запросіть сюди мою дружину (чоловіка), дочку (сина), він (вона) не хоче йти сам (-а), а йому (їй) потрібна допомога".

Ситуація може дійти до курйозу, коли клієнт почне просити довідку з підтвердженням діагнозу для когось із родичів чи лист у суд і т. п. У таких ситуаціях психологові варто виявляти твердість і пояснити, що він працює лише з тими, хто безпосередньо звертається по допомогу і хто готовий обговорювати й аналізувати свою життєву ситуацію з погляду власної відповідальності клієнта за неї.

Телефонувати, запрошувати в консультацію, писати листа і т. п. - це втручатися в приватне життя людини, знаючи про неї дещо мало і не уявляючи того, що думає про це інша сторона. Слід зорієнтувати свою увагу на роботі із тим, хто вже прийшов на консультацію, нагадавши, що в будь-якому конфлікті є дві сторони, і навіть якщо вплив однієї з них на те, як розгортаються події, на перший погляд, незначний, він, безсумнівно, існує. Вступаючи в таку дискусію, не слід забувати, що спроба приписати власні проблеми іншому є класичною формою опору, що описана й проаналізована на сторінках багатьох книг і підручників із психотерапії (Бодальов А. А., Столін В. У., 1989; Gunman A., Kniskern D., 1981).