Тектонічне районування Чорного та Азовського морів.

Геологічна будова Чорного моря.

Чорне море – внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії, Грузії, а також Румунії, Болгарії та Туреччини. Керченською протокою з’єднане з Азовським морем, протокою Босфор – з Мармуровим морем, протокою Дарданелли – із Середземним морем.

Геологічна будова Чорного моря багато в чому носить дискусійний характер. В сучасній структурі земної кори це область стійкого та інтенсивного кайнозойського занурення в центральній частині якого гранітний шар відсутній, а товщина осадового шару досягає 16 км (субокеанічний тип кори). Осадовий шар має різний стратиграфічний діапазон, оскільки він перекриває різновікові структури. Як правило, вік його коливається від палеозою до неогену. Складений він переважно теригенними і карбонатними породами з прошарками ефузивів. З півночі на південь в тектонічній будові Чорного та Азовського морів виділяють докембрійські, епігерцинські та альпійські області (табл. 1).

Улоговина Чорного моря за формою нагадує чашу з найбільшими глибинами в центральній і південній частинах (максимальна глибина – 2 245 м). Значні глибини йпоблизу Південного берега Криму. Улоговина моря розміщена у скидовій западині, опускання дна якої триває й дотепер. Натомість північна частина моря (між гирлом Дунаю і Кримським півостровом) зайнята шельфом. Україна володіє найбільшою площею шельфу серед усіх причорноморських держав.

Таблиця 1

Тектонічне районування Чорного та Азовського морів.

Схема тектонічного районування Чорного та Азовського морів

1 – Східноєвропейська платформа, 2 – Скіфська плита, 3 – альпійські складчасті споруди, 4 – крайові прогини, 5 – міжгірські западини, 6 – глибоководна западина Чорного моря, 7 – внутрішня частина глибоководної западини із субокеанічною корою, 8 – межі Західночорноморської і Східночорноморської западин, 9 – межі області розвитку субокеанічної кори, 10 – контури піднять, 11 – контури прогинів; цифри на схемі – структурні елементи: 1 – Західночорноморська западина, 2 – Східночорноморська западина, 3 – Центральночорноморське підняття, 4 – Нижньокачинський крайовий прогин, 5 – вал Губкіна, 6 – Каламітський вал, 7 – Каркінітська западина, 8 – Альмійська западина, 9 – прогин Сорокіна, 10 – Керченсько-Таманський прогин, 11 – Індоло-Кубанський прогин, 12 – Азовський вал, 13 – Північночорноморське підняття, 14 – Туапсинський прогин, 15 – Східночорноморський вал, 16 – Пудаутське підняття, 17 – Очамчирське підняття, 18 – Гшурійський прогин

Існування Чорного моря бере початок з розпаду океану Тетіс на окремі басейни (30 – 40 млн років тому). На його місці виникали різні за конфігурацією моря, аж поки близько 500 тис. років тому не з’явився басейн, подібний в основних рисах до сучасних Чорного й Азовського морів. Однак він не мав зв’язку із Середземним морем і був прісним. У подальшому такий зв’язок виникав і знову втрачався. Близько 9 – 7 тис. років тому Чорне море остаточно сполучилося із Середземним, воно знову стало солоним і набуло сучасних обрисів.

Список використаної літератури:
1. Степанов В., Андреев В. Черное море. П. 1981 (рос.)
2. Кротов А. Жизнь Черного моря. О. 1949. (рос.)
3. Греве В. Ресурси Чорного моря і їх охорона. Вісник AH УРСР. ч. 11. К. 1971.
4. Кротов А. Жизнь Черного моря. О. 1949. (рос.)

КЗ «Харківська обласна станція юних туристів»

Харківської обласної ради