Колектив і його роль у вихованні школярів. Ознаки колективу.

Оцінюючи роль колективу у вихованні особистості, значення колективізму як риси особистості, слід мати на увазі, що «ніякі благородні цілі ніколи не були досягнуті без об'єднання людей на певних засадах (безперечно, це не стосується творчості, морального вибору тощо). Отже, ми не можемо відкидати все краще, що стосувалося колективістського виховання: вироблення навичок взаємодії і взаємодопомоги, свідомої дисципліни як поваги до інших, до суспільства, вміння рахуватися з нормами життя. Без цього неможливо виховати свідомого громадянина, повноцінного члена суспільства»

КОЛЕКТИВ – (з грецької «збірний») високоорганізована група, об’єднана суспільно значущими цілями, спільною діяльністю по їх досягненню, спільними цінностями та нормами.

Дитячий колектив – об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Виховний колектив – педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Він необхідний як середовище взаємодії й ефективного впливу на дітей, формування колективістських якостей, як форма організації життя, що виховуюче впливає на всіх членів колективу и кожного зокрема. Тому організація виховного колективу в школі й класах – першочергове завдання вихователів.

Характерними рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві.

У школі є такі типи колективів: а) навчальні – класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації – колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства – спортивне, книголюбів та ін.; г) об'єднання за інтересами; ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи. Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навчально-виховної діяльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної діяльності. Найважливіший за характером діяльності – колектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом становлять систему учнівського самоврядування школи.

Між структурними одиницями загальношкільного колективу існують певні зв'язки і взаємозалежності. Особливо важливі для виховної роботи зв'язки між первинними колективами (класами), загальношкільного колективу з учнівськими колективами інших шкіл, дитячими та юнацькими організаціями. Вони сприяють розвиткові широких соціальних контактів, інтересу до життя та діяльності інших колективів, запозиченню досвіду.

Колектив здійснює організаторську (керує своєю діяльністю), виховну (є носієм моральних переконань), стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасників) функції.

Розглядаючи дитячий колектив як засіб виховання, слід зважати на те, що «вплив соціального і фізичного оточення утворює середні типи людей, нівелюючи, уніформуючи характери: усі переймають один від другого одяг, звичаї, розпорядок дня. Лише в деяких випадках обставини дитячого життя складаються так щасливо, що сприяють суцільному розвитку індивідуального характеру й дають цілком гармонійну, бажану для суспільства постать».

Колектив є носієм важливих соціальних функцій.

Виділяють такі три функції колективу як соціальної системи:

організаторську – колектив стає суб'єктом управління своєю суспільно-корисною діяльністю (сам керує своєю супільно-корисною діяльністю);

морально-виховну – дитячий колектив несе в собі відповідні моральні ідеали;

стимулювання – колектив сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів усіх суспільно-корисних справ, регулює поведінку своїх членів.

Відомий психолог Л.І. Уманський розробив наступні особливості структури групи в процесі становлення виховного колективу:

антиколектив – група, для якої характерна агресивність, антипатія, жорстокість усередині групи;

конгломерат – група, яка створилася та зібралася випадково, неоднорідна та нестабільна (пасажири в автобусі). Спілкування поверхове та ситуативне;

номінальна група - має загальну назву (наприклад – клас), визначені для неї цілі, види діяльності та режим роботи;

асоціація – члени групи прийняли статус первинного колективу, з’являються органи самоврядування. група, в якій члени прийняли надані їм цілі, відносна дружна;

кооперація – група, для якої характерна співпраця. Актив авторитетний. Організаційна єдність групи. У відношеннях ярко виражений діловий характер. Мотиви діяльності не завжди витримані морально;

колектив – найвищий рівень розвитку групи. Спільна позитивна мета, діяльність, взаєморозуміння та прагнення допомагати один одному. Високий та сталий рівень моральної направленості суспільної діяльності.

Тому не будь-яке об’єднання дітей може вважатися колективом.

Виховання особистості в колективі є вираженням відповідних закономірностей розвитку суспільства. Лише в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного розвитку особистості. Відокремлення людини від інших людей, від соціального середовища – це соціально-психічний вакуум, який стоїть заваді розвитку окремої людини та спільноти взагалі. Українська народна педагогіка акумулювала тисячолітній досвід народу стосовно місця й ролі колективу у вихованні людини. У колективі вона вбачала живильне джерело всебічного розвитку особистості, передусім соціальну силу, що забезпечує формування її моральних цінностей. У народних прислів'ях зустрічаємо думки, які підтверджують колективістську психологію українців: «Громада – великий чоловік»; «Де дружно, там і хлібно»; «Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться»; «Громада – це рада, як вирішила, так і буде»; «У товаристві лад – усяк тому рад» тощо.

Спільна діяльність є відправним пунктом розвитку, становлення, самовизначення. Але позитивно на особистість впливає високорозвинений колектив і ця роль особлива відносно тих дітей, які за особистісним розвитком значно відстають від колективу. Уцьому випадку колектив наче підтягує, піднімає до свого рівня.