Правове поле держави (створення законодавчої та нормативної бази).

Правові і організаційни основи підприємницької діяльності.

Лекція №21. Інвестування господарської діяльності

 

16.1. Економічні основи інвестування

16.2. Форми інвестування

16.3. Способи залучення капіталу

 

Домінуючим фактором створення нових, підтримання та подальшого розвитку вже діючих суб’єктів господарської діяльності є інвестиції.

Сам термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладення коштів”. Але в більш широкому розумінні “інвестувати” означає – “відмовитися від грошей сьогодні, щоб отримати більшу їх суму в майбутньому”.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладуються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Під соціальним ефектом розуміють поліпшення соціальної сфери з метою подальшого розвитку суспільства. Прикладом інвестицій з метою отримання соціального ефекту є вкладення грошей державою в освіту.

Таким чином метою інвестицій може бути:

· прибуток;

· досягнення соціального ефекту.

Той, хто має капітал (активи) і вкладає його (їх) у підприємницьку діяльність, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу – інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто як підприємства, так і окремі власники капіталу.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Об’єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, втому числі основні засоби і оборотні активи в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Суб’єкти інвестиційної діяльності можна поділити на інвесторівта учасників інвестиційної діяльності. А інвестори бувають індивідуальними та інституційними (рис 16.1).

 

 

Рис 16.1. Структурна схема суб’єктів інвестиційної діяльності

 

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення вкладення коштів.

Індивідуальні інвестори – це інвестори, що приймають рішення про вкладення власних коштів.

Інституційні інвестори – це інвестори, що приймають рішення про вкладення залучених та запозичених коштів. Під поняттям інституційного інвестора розуміють два нетотожних поняття.

По-перше, ним може бути юридична особа, яка акумулює грошові кошти, а потім приймає рішення про інвестування. Наприклад, страхова компанія, інвестиційний фонд, пенсійний фонд і т.і.

По-друге, інституційні інвестори – це спеціалісти, фізичні особи, роботою яких є керування чужими коштами.

Необхідною умовою залучення інвестицій до країни є створення сприятливого інвестиційного клімату. Інвестиційний клімат держави – це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.

Взагалі не існує загальновизначеного переліку показників, необхідних для характеристики інвестиційного клімату. Тому що кожний інвестор самостійно визначає пріоритетність цих показників. Серед них можуть бути:

Правове поле держави (створення законодавчої та нормативної бази).

2. Стан кредитно-фінансової системи:

інвестиційна політика НБУ;

досягнення стабільності національної валюти;

валютне регулювання взагалі;

ступінь залучення банків до інвестиційної діяльності.

3. Політична воля влади:

укладання угод щодо інвестування міжнародними кредитно-фінансовими установами на найвищому рівні;

забезпечення високого рейтингу інвестиційного клімату.

4. Стан внутрішнього ринку країни:

купівельна спроможність населення;

ресурсна база;

рівні податків.

5. Наявність та ступінь розвитку елементів інфраструктури інвестиційного ринку.

В результаті комплексного аналізу цих параметрів можливо визначити синтетичний показник інвестиційної привабливості країни.

Для нормалізації процесу відтворення підприємницької діяльності в Україні необхідне:

· послаблення податкового навантаження на товаровиробників;

· інтенсивне оновлення основних засобів шляхом вдосконален-ня амортизаційної політики за рахунок прибутку підприємств;

· всебічний розвиток системи лізингу машин і обладнання;

· зменшення витратного навантаження на економіку з боку незадіяних виробництв, виведення з експлуатації фізично зношених основних засобів;

· запровадження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків шляхом створення державних та недержавних страхових компаній за участю іноземних інвесторів;

· узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії;

· передача об’єктів соціально-культурної сфери з балансу підприємств на баланс місцевих органів виконавчої влади;

· широке залучення іноземних інвестицій.

Інвестування господарської діяльності здійснюється в різних формах: