Характеристики України як конституційної держави

Україна - суверенна і незалежна держава; Україна - демо­кратична держава; Україна - соціальна держава; Україна - пра­вова держава; конституційне закріплення обов'язків, завдань і функцій Української держави.

До засад конституційного ладу входять закріплені Конституцією України риси Української держави, які характеризують її як саме конституційну державу. Так, ст. 1 Конституції України визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, пра­вову державу.

Україна - суверенна і незалежна держава. Необхідною пере­думовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверен­ність. Держава здатна виражати волю своїх громадян, у повному обсязі гарантувати їхні права і свободи лише тоді, коли вона є су­веренною. Суверенітет як необхідний атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить важливу засаду кон­ституційного ладу України. Основи теорії державного сувереніте­ту були закладені відомим французьким вченим Жаном Боденом ще в XVI ст. Так, у своїй праці «Шість книг про республіку» він характеризував суверенітет як одну з найважливіших ознак будь-якої держави, як абсолютну, ніким і нічим не обмежену верховну владу суверена (держави) над своїми громадянами. Саме Жан Боден сформулював і основні ознаки суверенітету:

1) постійна влада суверена, яка не може бути обмежена зако­ном, оскільки він сам є джерелом закону;

2) право суверена видавати і скасовувати закони, оголошува­ти війну та укладати мир.

Згідно з Жаном Боденом єдиним сувереном, носієм влади може бути лише монарх, який уповноважений здійснювати правління Богом і є його намісником на Землі.

Звичайно, сучасні погляди на політико-правову природу дер­жавного суверенітету відрізняються від поглядів Жана Бодена під кутом зору визначення суверена, характеристики співвідношення народного та державного суверенітетів тощо. Водночас його тео­рія має надзвичайно важливе значення для розуміння змісту державного суверенітету як повноти законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що відкидає будь-яку чужо­земну владу, а також самостійність держави в міжнародних відно­синах, її непідпорядкованість владі іншої держави.

З огляду на зазначене можна зробити висновок, що ознаками суверенітету Української держави є:

- верховенство державної влади на всій території України;

- єдність і неподільність державної влади;

- незалежність і самостійність державної влади.

Верховенство державної влади означає: по-перше, її необме­женість нічим і ніким, окрім народного суверенітету (установчої влади народу України), Конституції України, громадянського су­спільства, природного права і законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка мог­ла б видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість дер­жавній владі всіх громадян, їхніх об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.

Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи органів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну сту­пінь керованості суспільством.

Незалежність і самостійність державної влади означає, по-перше, те, що вона сама, без впливу інших сил, правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допо­могою засобів державного примусу; по-друге, відсутність залеж­ності (політичної, фінансової, організаційної тощо) органів держав­ної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

Отже, державний суверенітет характеризує повноту законодав­чої, виконавчої та судової влади держави на її території, що ви­ключає наявність будь-якої конкуруючої влади, а також: непідпо­рядкованість держави владі іншої держави у сфері міжнародного спілкування.

Конституційно-правовими ознаками України як суверенної держави є:

1. Територіальна цілісність. Кожна суверенна держава має свою державну територію. Згідно з міжнародним правом держав­ною територією є частина земної кулі, яка належить певній державі та в межах якої вона здійснює своє територіальне вер­ховенство.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Складниками держав­ної території України є її суша, води, надра під ними та відповідний повітряний простір. Деякі суверенні права Україна здійснює також і в межах територій зі змішаним правовим режимом (континента­льний шельф і економічна зона).

Державна територія України в межах існуючого кордону є ці­лісною і недоторканною (ч. З ст. 2 Конституції України). Ціліс­ність державної території України полягає в забороні її насильни­цького поділу. Недоторканність державної території України означає те, що всі інші держави зобов'язані утримуватися від будь-яких зазіхань на територію України відповідно до загальновизна­них принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН та в інших міжнародних договорах. Нормативне визначення держав­ного кордону України міститься в Законі України «Про державний кордон» від 4 листопада 1991 р., це - лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території Украї­ни - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

2. Єдиний конституційний простір. Конституція України є
юридичною базою для формотворчої діяльності всіх органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування, вона визначає зміст і напрямки розвитку галузевого законодавства.

До складу України входить автономне утворення - Автономна республіка Крим (АРК), яка має Конституцію Автономної Респуб­ліки Крим (ч. 1 ст. 135 Конституції України). Право приймати Конституцію АРК належить Верховній Раді АРК, але вона набуває чинності лише після затвердження Верховною Радою України не менш як половиною від її конституційного складу. Такий порядок прийняття і затвердження Конституції АРК забезпечує їй відповідне місце в системі законодавства України, складовою частиною якого вона є.

3. Громадянство. Одним із виявів суверенітету держави є
встановлення громадянства. Згідно зі ст. 4 Конституції України в
Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства
має на меті, по-перше, недопущення існування громадянства
окремих адміністративно-територіальних одиниць України, по-
друге, уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб
(подвійного громадянства, або біпатризму). Цим забезпечується
єдиний правовий статус для всіх громадян України.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про грома­дянство України» громадянство України втрачається, якщо гро- мадянин України після досягнення ним повноліття Добровільно набув громадянство іншої держави.

4. Єдина грошово-кредитна система. Наявність власної гро­шової одиниці є важливим виявом державного суверенітету Ст 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня.

5. Національні Збройні Сили. Державний суверенітет передба­
чає реальну здатність держави забезпечити свою внутрішню і зов­нішню безпеку. Оборону України, захист її суверенітету територі­альної цілісності й недоторканності Конституція України (ч. 2
ст. 17) покладає на Збройні Сили України.

6. Міжнародна правосуб'єктність. Україна як суверенна дер­жава є повноправним суб'єктом міжнародного права, може всту­пати у відносини з іншими суверенними державами, вступати до
міжнародних організацій, укладати міжнародні договори тощо.
Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпе­чення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мир­ного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами між­народного права (ст. 18 Конституції України).

7. Офіційний статус державної мови. Державною мовою вва­жається визнана конституцією або чинним законодавством основ­на мова держави¹. Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України держав­ною мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов'язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій терито­рії України. Водночас держава гарантує вільний розвиток вико­ристання і захист російської, інших мов національних меншин України.

З метою створення належних умов для розвитку і розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму у громадян України Кабінет Міністрів України постановою від 2 жовтня 2003 р № 1546 затвердив Державну програму розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки.

Основними завданнями Програми є:

- зміцнення статусу української мови як державної;

- всебічний розвиток і розширення функціонування україн­ської мови в усіх сферах суспільного життя;

- визначення та здійснення заходів для стимулювання гли­бокого вивчення української мови;

- створення належних умов для вивчення української мови
громадянами України з числа національних меншин;

- оптимізація мережі навчальних закладів для безперервно­го виховання і навчання українською мовою;

- проведення фундаментальних і прикладних наукових до­сліджень у галузі лінгвістичної технології, створення інтелек­туальних мовно-інформаційних систем нового покоління;

- розширення словникової бази, створення і видання нової
енциклопедичної та лінгвистичної літератури, навчальних підруч­ників українською мовою, у тому числі їх електронних варіантів;

- сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами України.

9. Державні символи. Важливими ознаками суверенної держа­ви є державні символи: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн і столиця.

Державний Прапор - це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 20) Державний Прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Герб - це відмінний знак, що є офіційною ембле­мою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках і деяких офіційних документах. Згідно з Конституцією України

¹Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996.- С. 44.    

(ч. З ст. 20) Великий Державний Герб України встановлю­ється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) - ч. 4 ст. 20 Конституції України.

Державний Гімн - музикально-поетичний твір, який разом з Дер­жавним Гербом та Державним Прапором є офіційним символом дер­жави. Конституція України (ч. 5 ст. 20) визначає, що Державним Гім­ном України є національний гімн на музику М. Вербицького із слова­ми, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. За­кон України «Про Державний Гімн України» було прийнято 6 берез­ня 2003 р., а згідно зі ст. 1 цього Закону Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

 

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.  

П р и с п і в:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Конституції України столицею України є місто Київ. Під столицею розуміють головне місто та адміністративно-політичний центр держави. Зазвичай в столиці розташовані вищі та центральні органи державної влади. З істо­рії України відомо кілька столиць, наприклад, Львів (столиця Галицько-Волинського князівства) в 1273-1340 рр., Чигирин (столиця Козацької держави) в 1648-1676 рр., Батурин (геть­манська резиденція) в 1678-1708 рр., Харків (столиця УРСР) в 1919-1934 рр. Статус м. Києва як столиці України визначається Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р.

                                     * * *

Україна - демократична держава. Демократичною вважаєть­ся держава, устрій і діяльність якої відповідає волі народу, загаль­новизнаним правам і свободам людини і громадянина. Ознаками України як демократичної держави є:

1) реальна представницька демократія, що забезпечується об­ранням Верховної Ради України, Президента України, представ­ницьких органів місцевого самоврядування на основі демократич­них принципів виборчого права;

2) організація державної влади в Україні на засадах її поділу на
законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України). Теорія
поділу влади була розроблена Д. Локком і Ш. Монтеск'є, а її зміст
зводиться до того, що з метою забезпечення свободи громадян, по-
перше, різні функції (види) державної влади - законодавча, вико­навча і судова,- повинні здійснюватися різними, відносно авто­номними один від одного органами державної влади, по-друге, ці органи повинні бути взаємно врівноваженими. Вперше в Україні принцип поділу влади було зафіксовано в Конституції УНР 29 квіт­ня 1918 р. У новітній історії України цей принцип вперше було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.;

3) конституційне закріплення та реалізація принципу ідеологіч­ного і політичного плюралізму (ст. 15 Конституції України). Цей принцип, по-перше, унеможливлює існування в суспільстві будь-якої обов'язкової ідеології (державної чи іншої), по-друге, перед­бачає завдання держави сприяти організації та діяльності всіх по­літичних партій, інших організацій, діяльність яких перебуває в межах Конституції та чинного законодавства України. Правовий статус політичних партій, громадських організацій в Україні визначається Законом України «Про об'єднання громадян» від 16 черв­ня 1992 р.;

4) визнання й гарантованість місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України).

              

                                    * * *  

Україна - соціальна держава. У науці конституційного права сформульовано три підходи до розкриття змісту поняття «соціаль­на держава». Перший пов'язаний із розумінням соціального в най-загальнішому вигляді, себто як тотожного суспільному. Термін «соціальна держава» в цьому розумінні означає, що держава несе відповідальність за суспільство. Другий пов'язаний із тракту­ванням соціального як показника соціального статусу людини, її зв'язку із суспільством. Згідно з третім, підтримуваним більшіс­тю вчених, соціальна держава - це держава, яка надає підтримку незахищеним верствам населення, намагається впливати на роз­поділ матеріальних благ відповідно до принципу соціальної справед­ливості, щоби забезпечити кожній людині гідне існування¹.

Головним завданням соціальної держави є сприяння суспіль­ному прогресу, що базується на закріплених законодавством принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Соціальна держава бере на себе обов'язок забез­печити кожному членові суспільства гідний сучасної людини мі­німум соціальних благ. Обов'язками соціальної держави згідно з Конституцією та чинним законодавством України є:

¹Государствснное право Германии: В 2-х томах.- Т. 1.- М., 1994.-С. 65.

 - забезпечення соціальної спрямованості економіки;

- охорона праці і встановлення гарантованого мінімуму оплати
праці;

- охорона здоров'я людей;

- забезпечення підтримки сім'ї, дитинства, материнства та
батьківства;

- розвиток системи соціальних служб, які забезпечують соціаль­ний захист громадян;

- встановлення пенсій, інших видів соціальних виплат і до­помог.

 

                                    * * *

Україна - правова держава. Сучасна політико-правова докт­рина під правовою (у формальному сенсі) розуміє демократичну державу, де забезпечується верховенство права, послідовно про­водиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини. Як підкреслюється в юридичній літературі, правовою є держава,  яка у всій своїй діяльності пов'язана та обмежена правом і конституцією країни, а своєю го­ловною турботою визнає забезпечення прав і свобод людини¹. У Конституції України закріплено такі ознаки правової держави.

1. Верховенство права (ч. 1 ст. 8). Принцип верховенства права
передбачає:

- пов'язаність законодавчої влади природним правом (держава
може видавати лише такі закони, які відповідають приписам при­родного (надпозитивного) права);

- верховенство закону, що означає, по-перше, визнання за Кон­ституцією України найвищої юридичної сили (ч. 2 ст. 8); по-друге,
віднесення до предмета законодавчого регулювання найважливіших,
визначальних суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності су­спільства (ст. 92); по-третє, панування закону, безумовне підпорядку­вання законові всіх членів суспільства та держави в цілому;

 

2. Здійснення державної влади на засадах її поділу на законо­давчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6). Три гілки влади діють від­носно самостійно і незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них та узурпації вна­слідок цього всієї повноти влади в одних руках.

3. Вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 19). Правова держава визнає та гарантує права і свободи люди­ни і громадянина, які закріплені Конституцією, загальновизнаними
нормами міжнародного права, законами та іншими нормативними
актами. Один із принципів правової держави «все, що не заборо­нено, те дозволено» сформульовано в Конституції України таким чином: «ніхто не може бути примушений робити те, що не перед­бачено

¹ Див.: Мучник А. Г. Комментарий к Конституции Украины. Книга первая.- К.: Парламентское издательство, 2000.- С. 47.

законодавством».

4. Незалежність суду (ч. 1 ст. 126). У правовій державі суд ві­діграє роль головного елемента механізму гарантій прав і свобод людини. З огляду на це має бути забезпечена реальна незалежність суду від будь-яких владних чи громадських структур. Тільки неза­лежний суд може ефективно захистити людину від свавілля орга­нів виконавчої влади та їхніх посадових осіб.

5. Законність управління (ч. 2 ст. 19). Згідно з Конституцією
України органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання (які здійснюють управління на різних територіальних рів­нях), їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в ме­жах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за­конами України.

6. Правовий захист людини від порушення її прав державною владою та місцевим самоврядуванням з наступним відшкодуван­ням за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування ма­теріальної та моральної шкоди (статті 55, 56). Згідно з Конститу­цією захист прав і свобод людини може здійснюватися: судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; міжнарод­ними судовими установами або органами міжнародних організа­цій, членом яких є Україна; кожною людиною за допомогою захо­дів, не заборонених законом.

                                     * * *

Характеризуючи Україну як конституційну державу, Консти­туція України не обмежується закріпленням її рис як суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. У розді­лі І Конституції України також визначаються:

- головний обов'язок держави: утвердження і забезпечення
прав і свобод людини (ст. 3);

- обов'язок держави: забезпечення екологічної безпеки і під­тримання екологічної рівноваги на території України, подолання
наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного
масштабу, збереження генофонду Українського народу (ст. 16);

- завдання держави: забезпечення всебічного розвитку і функ­ціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10); сприяння вивченню мов міжнарод­ного спілкування (ст. 10); сприяння консолідації та розвиткові
української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а
також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної само­бутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11); турбота про задоволення національно-культурних і мов­них потреб українців, які проживають за межами держави (ст. 12); забезпечення захисту прав усіх суб'єктів права власності і госпо­дарювання, соціальної спрямованості економіки (ст. 13); гаранту­вання свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15); соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших
військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ст. 17);

- найважливіші функції держави: захист суверенітету і тери­торіальної цілісності України, забезпечення її економічної та ін­формаційної безпеки (ст. 17);

- основи зовнішньої політики держави: зовнішньополітична
діяльність України спрямована на забезпечення її національних
інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного
співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загаль­новизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18).