Конституційно-правові основи національної безпеки і оборони України

 

віднесених законодавством до їхньої компетенції (п. 7 ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України»);

— воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру (ст. 17 Конституції; статті 13—16 Закону України «Про оборону України»; п. 8 ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України»; ст. 4 Закону України «Про надзвичайний стан» тощо);

— правоохоронні органи ведуть боротьбу зі злочинністю і про­тидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (п. 9 ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України»; пункти 3, 23 ст. 5, ст. 10 Закону України «Про міліцію»; ст. 6, 11, п. 14 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» тощо);

— суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України (п. 10 ст. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» тощо);

— прокуратура України здійснює повноваження у сфері
національної безпеки України відповідно до Конституції України та
Закону України «Про прокуратуру України» (п. 11 ст. 9 Закону Ук­
раїни «Про основи національної безпеки України» тощо).

Основними принципами забезпечення національної безпеки, що визначають її зміст та спрямованість, є: пріоритет прав і свобод люди­ни і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним потенційним загро­зам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтере­сах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колек­тивної безпеки¹.

Національна безпека України забезпечується шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих в установле-

¹ Закон України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 5.

764

ному порядку доктрин, концепцій стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науковій, техно­логічній, інформаційній та інших сферах.

Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України зумовлюється необхідністю своєчасного вжиття за­ходів, адекватних характеру масштабів загроз національним інтересам.

Національні інтереси — це усвідомлені та виражені в Декларації про державний суверенітет України поняттєво важливі матеріальні, духовні та державні цінності Українського народу як носія суверенітету і єди­ного джерела влади в Українській державі, визначальні потреби люди­ни і громадянина, суспільства і держави, здійснення яких забезпечує реалізацію суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності держави, її прогресивний та демократичний розвиток.

Національні інтереси України та їх пріоритетність зумовлюється конкретною ситуацією, що складається в країні та поза її межами. Пріоритетними національними інтересами України на сучасному етапі розвитку є: гарантування конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократич­них інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки, забезпечення постійного зростан­ня рівня життя і добробуту населення; збереження та зміцнення на­уково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку; забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громад суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів; розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального по­тенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення; інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір, євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправ­них взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

765

Розділ 27

Конституційно-правові основи національної безпеки і оборони України

 

Проте на сучасному етапі свого розвитку молода багатонаціональна Українська держава зіткнулася зі складними геополітичними, еко­номічними, екологічними, військовими та іншими чинниками, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особи, суспільства й держави (завдають шкоди, знищують, змінюють тощо). Реальні та потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України з внутрішніх та зовнішніх джерел небезпеки визначають зміст діяльності щодо гарантування як внутрішньої, так і зовнішньої безпеки.

Таким чином, аналіз проблем, пов'язаних з визначенням націо­нальної безпеки як складної, багатоаспектної категорії, основних її об'єктів і суб'єктів, а також принципів свідчить, що вони вбирають у себе не тільки загальновизнані характеристики, які можуть бути засто­совані до кожної країни, а й специфічні ознаки, зумовлені трудноща­ми розвитку та становленням молодої багатонаціональної держави, яка зіткнулася з цілим комплексом складних політичних, еко­номічних, екологічних, військових чинників на шляху свого розвитку.

27.2. Законодавчі основи забезпечення національної безпеки

Забезпечення національної безпеки здійснюється на основі єдиної державної політики, спрямованої на досягнення сталого розвитку суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам української держави.

Для створення та підтримки необхідного рівня захищеності об'єктів безпеки в Україні розробляється система нормативно-право­вих актів, які регулюють відносини у галузі національної безпеки, визначаються правові основи діяльності в цій сфері, формуються або удосконалюються органи забезпечення безпеки і механізми контро­лю та нагляду за їх діяльністю. Правову основу забезпечення національ­ ної безпеки України становлять Конституція, закони України «Про ос­нови національної безпеки України», «Про інформаційну безпеку», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші закони, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також видані на виконання законів інші норма­тивно-правові акти Української держави.

766

Конституція України наповнює зміст чинних законодавчих та нормативно-правових актів, якими опосередковується та забезпе­чується безпека особи, суспільства та держави, системністю, закріплює вихідні правові засади діяльності суб'єктів національної безпеки, а також пронизує їх єдиними принципами та ідеями.

Конституція України диференційовано підходить до проблеми за­конодавчого закріплення, організації та діяльності суб'єктів забезпе­чення національної безпеки. Загальні питання законодавчого закріплення, організації та діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки відображені у загальних засадах (ст. З, 16, 17, 18), так і в окремих розділах Конституції (п. 1 ст. 32; ст. 37; п. 2 ст. 39; п. 2 ст. 44; п. 2 ст. 64; п. 9, 22, 23, 31 ст. 85; п. 17 ст. 92; п. 17, 18, 19, 20 ст. 106; ст. 107; п. 7 ст. 116). Конституційні норми при забезпеченні національної безпеки не допускають обмеження прав і свобод грома­дян, виконання ними своїх обов'язків, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Конституція України визначає систему гарантій прав та свобод людини й громадянина, механізм їх захисту и охорони у звичайних умовах забезпечення (режиму функціонування) національної безпе­ки України.

Поряд із цим, беручи до уваги ймовірність реальних загроз національним інтересам, шо можуть виникнути в державі й суспільстві, Конституцією України передбачена можливість обмежен­ня конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного ста­ну можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазна­ченням строку дії цих обмежень. Поряд із цим не можуть бути обме­жені права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Запровадження надзвичайного стану передбачає особливий режим діяльності органів державної влади і управління, установ та організацій, який допускає низку законодавчих обмежень прав і сво­бод громадян, правоздатності юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків.

В Україні зміст прав, режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, додержання прав і свобод людини і громадянина, а та-

767

 

Розділ 27

Конституційно-правові основи національної безпеки і оборони України

 

кож прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму над­звичайного стану визначаються статтями 64, 85 і 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим надзвичайного ста­ну» (2000 p.), іншими законами та указами Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Згідно з цими актами надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призве­ ли чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створю­ють загрозу життю і здоров'ю громадян, або за спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Такий стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ла­ду, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Введення надзвичайного стану можливе лише за наявності реаль­ної загрози безпеці громадян або конституційного ладу, відвернення якої іншими способами є неможливим. Надзвичайний стан запрова­джується у випадках: виникнення особливо тяжких надзвичайних си­туацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, ката­строф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення; здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення; спалаху міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; масових безпорядків, що супро­воджуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; спроби захоплення державної влади чи зміни консти-

туційного ладу України шляхом насильства; масового переходу дер­жавного кордону з території суміжних держав; необхідності віднов­лення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади. Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вво­диться указом Президента України, який підлягає невідкладному роз­гляду і затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моменту звернення Президента України.

В указі Президента про надзвичайний стан передбачається вжиття таких заходів: обгрунтування необхідності введення над­звичайного стану; межі території, на якій він вводиться; час і строк, на який він вводиться; перелік і межі надзвичайних заходів, вичерп­ний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав та законних інте­ресів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; орга­ни державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та мета їх додаткових повноважень; інші пи­тання, пов'язані із запровадженням надзвичайного стану.

Указ Президента України про введення надзвичайного стану, затверджений Верховною Радою України, негайно оголошується через ЗМІ або в інший спосіб.

В Україні надзвичайний стан може бути введено на строк не більш як 30 і не більш як 60 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності він може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб. Указ Президента про продовження дії надзвичайного стану на­буває чинності після його затвердження парламентом. За пропо­зицією Верховної Ради надзвичайний стан може бути скасований указом Президента України раніше строку, на який він вводився, у разі усунення обставин, що зумовили необхідність його введення. В умовах надзвичайного стану Президент України, Верховна Рада Ук­раїни, Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні й місцеві органи виконавчої влади, Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також військове командування та його представники, підприємства, установи і організації відповідно здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, і забезпечують вико­нання заходів, передбачених Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану».

 

768

25-КІ52

769

Розділ 27