Симптомокомплекси шкільної дезадаптації у відсотках

Базова методика до курсу

“основи психологічної практики (практична психологія)”

Повна назва та автор	Вихідне джерело	Джерела з описом та прикладами застосування
Карта спостережень Д. Стотта	Практикум з психодіагностики / Укладачі: Музика О.О., Остринська В.М., Остринський В.В. – 2-ге вид., виправлене та доповнене. – Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2000. – С. 114-121.	Рабочая книга школьного психолога / Под редакцией И.В. Дубровиной. – М.: Просвещение, 1991. – 196 с. Мурзенко В. А. Психологический анализ личностно-поведенческой структуры так называемых «трудных» детей в условиях массовой школы (в связи с задачами психокоррекционной работы) // Автореф ерат на соискание ученой степени кандидата психологических наук. – Л., 1979. Регуш Л.А. Практикум по наблюдению и наблюдательности. – СП..: Питер, 2001. – С. 57-72.

Теоретичні засади та історія виникнення

Д. Стотт вважає, що задача виділення типів «важких» дітей є малопродуктивною. З його точки зору, більш ефективним є шлях ретельної фіксації різноманітних форм поведінки, які свідчать про погану пристосованість дитини до школи.

В основі методики Д. Стотта лежить фіксація форм дезадаптованої поведінки за результатами тривалого спостереження за дитиною. Методика одержала назву «Карти спостережень». Важливо відзначити, що психолог може як сам проводити таке спостереження, так і використовувати досвід спостереження, знання дитини педагогом. Опора на досвід учителів, вихователів, класних керівників – осіб, які протягом тривалого часу постійно спілкуються з дітьми, спостерігають за ними у різноманітних ситуаціях, є в роботі психолога надзвичайно важливою. Зазвичай багатством цього досвіду педагог користується інтуїтивно, і передача його іншому (наприклад, новому педагогу або шкільному психологу) є достатньо складною задачею. Карта спостережень Д. Стотта істотно полегшує таку можливість.

На думку Д. Стотта, спостерігачу необхідно надати готові зразки, щоб уникнути довільності в спостереженні і способі реєстрації його результатів й одержати такі матеріали спостереження, які були б достатньо однозначні, зрозумілі і не мали ніяких готових висновків. Тому при упорядкуванні «Карти спостереження» були дотримані такі вимоги:

‒ виділення однозначних, відносно елементарних фрагментів поведінки дитини;

‒ групування цих фрагментів у певні синдроми, здійснення їх класифікації;

‒ визначення взаємозв’язків між цими фрагментами.

Відповідно до задуму Д. Стотта, ці фрагменти поведінки не вибираються теоретично, а беруться з життя, є суто емпіричними.

Сфера застосування

«Карта спостереження» Д. Стотта призначена для дослідження учнів, дезадаптованих до умов школи. Можна виділити два типи дезадаптованих учнів: 1) які самі відчувають труднощів і створюють труднощі для інших (вчителів, технічного персоналу, школярів), так звані «важкі діти»; 2) яким самим у школі важко, але вони не створюють проблем для інших.

Заповнюватися «Карта спостереження» може педагогом або вихователем, узагалі людиною, що добре знає дитину. Проте інтерпретація даних і встановлення діагнозу шкільної дезадаптації потребує спеціальної психологічної підготовки, тому повинна здійснюватися психологом. Слід зазначити, що суб’єктивна думка педагога про дитину може не збігатися з діагнозом, який ставить психолог на основі заповненої цим педагогом «Карти спостереження». Досвід застосування «Карти спостереження» показує, що, як правило, думка педагога і діагноз психолога не суперечать одне одному. Натомість використання «Карти спостереження» дозволяє виключити зайвий суб’єктивізм педагогічної характеристики і дає більш детальну, об’єктивну картину особливостей розвитку особистості і поведінки.

«Карта спостереження» спрямована на тонку діагностику тих психічних порушень, які є характерними для конкретної дитини. Це дозволяє оцінити «Карту спостереження» як важливий інструмент для реалізації індивідуального підходу до учнів.

Надзвичайно важливим аспектом застосування «Карти спостереження» є її «навчальний ефект». Тому що програмоване спостереження, яке можна проводити, спираючись в якості орієнтирів на систему виділених у «Карті спостереження» симптомів або фрагментів поведінки, тренує здібності планувати роботу з дітьми у самого спостерігача, що може бути корисним як для шкільного психолога, так і для педагога, вихователя.

Опис методики

«Карта спостереження» включає 198 фрагментів фіксованих форм поведінки, про наявність або відсутність яких у дитини повинен судити спостерігач, який заповнює карту. Ці фрагменти згруповані у 16 симптомокомплексів.

У реєстраційному бланку закреслюються ті цифри, що відповідають формам поведінки (фрагментам), які є найбільш притаманними конкретній дитині. Центральна вертикальна лінія відділяє більш важкі порушення (праворуч – непристосованість) від менш важких (ліворуч – порушення).

У бланку номери симптомів не завжди йдуть один за одним, їхнє розташування залежить від значимості того чи іншого симптому (фрагмента поведінки) для визначення синдрому. Наприклад, у синдромі Д симптоми 9 і 10 знаходяться зліва, а симптом 8 – справа від вертикальної лінії. Це означає, що симптом 8 вказує про більш серйозне порушення по відношенню до синдрому Д. При підрахунку симптом, який знаходиться зліва від вертикальної лінії, оцінюється 1 балом, справа – 2 балами. Підраховується сума балів по кожному синдрому і загальний «коефіцієнт дезадаптації» за сумою балів усіх синдромів.

Велике число закреслених фрагментів поведінки дитини (у порівнянні з іншими дітьми) дає можливість зробити висновок про серйозні порушення в розвитку її особистості і в поведінці, а також визначити ті синдроми, які в першу чергу вказують на ці порушення.

На початку опису кожного із симптомокомплексів дається їх абревіатурне позначення (НД, Д, З і т.д.) і ключ, який у ході практичного використання доцільно не включати в текст методики, а мати окремо, застосовуючи тільки в процесі опрацювання.

Структура заповненої «Карти спостереження» може бути різноманітною. По-перше, може бути виділеною велика кількість фрагментів поведінки, що відноситься лише до декількох синдромів. По-друге, велика кількість підкреслених фрагментів може бути і при відсутності якогось домінуючого синдрому. По-третє, можна зустріти відносно невелику кількість підкреслених фрагментів, але таких, що свідчать про важкі порушення поведінки. Нарешті, по-четверте, спостерігаються ізольовані підкреслені фрагменти. Аналіз структури «Карти спостереження», синдромів, що домінують (у випадку їхньої наявності), особливостей підкреслених фрагментів поведінки дозволяє зрозуміти природу і прояви дезадаптації школяра і намітити шляхи корекції.

Кожен симптомокомплекс може бути умовно розбитий на 5 інтервалів:

‒ 0-20 % – слабка вираженість цієї якості;

‒ 21-40 % – помітна вираженість;

‒ 41-60 % – сильна вираженість;

‒ 61-80 % – дуже сильна вираженість;

‒ 81-100% – надмірна вираженість якості, коли вона вже переростає в іншу якість (наприклад, бережливість переростає в жадібність).

За даними В.А. Мурзенко (дослідження проводилося в \/-\/ІІІ класах середніх шкіл), «коефіцієнт дезадатгації» основної частини вибірки перебуває у межах від 6 до 25 балів; у 21 % вибірки «коефіцієнт дезадаптації» перевищує 25 балів, що свідчить про значну серйозність порушення механізмів особистісної адаптації – такі діти перебувають вже на межі клінічних порушень і потребують спеціальної допомоги, аж до втручання психоневролога. Щодо 5,5 % учнів можна скоріше говорити про ситуативні реакції, ніж про стійкі особистісні обумовленості.

Аналіз структур заповнених «Карти спостереження» показав, що типовою є структура, за якої виділяється домінуючий синдром, іноді група синдромів. Виділено такі частоти розподілу домінуючих синдромів: V. «Ворожість у ставленні до дорослого» – 34,4 %; VII. «Недостатність соціальної нормативності» – 22,2 %; ІІІ. «Заглиблення в себе» – 12,5 %; II. «Депресія» – 11,1 %; VІІІ. «Ворожість до дітей» - 11,1 %; І. «Недовіра до нових людей, речей, ситуацій» – 8,3 %.

Карта Д. Стотта

Прізвище, ім ’ я _______________________________________________ Вік_______________ Дата_______________________

НЕПРИСТОСОВАНІСТЬ