Виконання та забезпечення господарських зобов'язань

 

Загальні принципи виконання господарських зобов'язань, а також господарських договорів врегульовані ЦК. 22 ГК (ст. 193-198).

Основним принципом виконання господарських зобов'язань є принцип належного виконання, який закріплений у ст. 193 ГКУ.

У відповідності зі ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ст. 526-597) з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та для забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, коли зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або частково.

У відповідності зі ст. 199 ГК виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами (ЦКУ). За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або не суперечать йому, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Обов'язки суб'єктів господарювання, що належать до господарського сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

Припинення господарських зобов'язань

 

Загальні умови припинення господарських зобов'язань

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань передбачені ст. 202 ГКУ, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином;

2) заліком зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання;

3) у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі;

4) за згодою сторін;

5) через неможливість виконання або в інших випадках, передбачених ГКУ та іншими законами;

6) у разі розірвання господарського зобов'язання або визнання недійсним його за рішенням суду.