Принципи та правила постановки питань

 

Перші питання процесінгу повинні стосуватися простору і часу: коли і де?

Питання повинні бути точними, щоби не було «болота інформації».

Основні правила під час задавання питань:

1. Бути уважним.

2. Швидко реагувати.

3. Вчитися бути гнучким.

4. Зберігати цілісність людини.

5. Приймати реальність.

6. Бути позитивним і прибирати частку не.

7. Доводити клієнта до усвідомлення, що він є причиною самого себе (перекладаємо на нього відповідальність): «Що ти робиш?», «Як ти реагуєш?».

Звертаємо увагу на ключові слова клієнта.

Бажано до проблемного реагування приєднувати нові зв’язки. Таким чином буде відбуватися об’єднання, а не руйнування. Наприклад, за агресивної поведінки: «А що буде, якщо ви припинити бути агресивним?».

Для мозку байдуже, ситуація реальна чи вигадана. Проблема зазвичай перебуває на рівні правої півкулі, а тому не усвідомлюється. Тож рішення перебуває на стику правої і лівої півкулі. Треба максимально використовувати ресурс уяви.

Один з напрямків роботи – розблокування. Це виражається у словах: стримувати, перешкоджати, ресурси, спроби, невдачі, наслідки, оцінки, заборони, нав’язливість, помилки, неспокій, заважати, ігнорувати, неправильно розуміти, змінюватись, приховувати, забувати, заперечувати, критикувати, засуджувати, досягати, вчитися, погоджуватися.

7. Можливо, ти щось стримуєш?

8. Що ти собі забороняєш, коли помиляєшся?

9. Що буде якщо ти припиниш засуджувати?

Розвантаження: відомо, думки, ідеї, почуття, рішення, реакції, спроби, приховано, дивно, позитивно, корисно, постійно, цікаво, бажано, неправильно, зрозуміло.

10. Що тобі відомо про…

11. Які рішення ти знаєш?

За наявності поганого спочатку говоримо про хороше, щоби відновити рівновагу.

 

 

2. Задачі опитування

 

Питання мають бути прицільними на розширення свідомості. Але водночас вони повинні звужувати проблему. Питання слід ставити від загальних до конкретних.

Питання повинні схиляти клієнта говорити те, що є.

Необхідно звертати увагу на те, що клієнт сприймає, а не на те, що могло бути. Його треба переводити на рівень сприймання. Якщо він говорить, не сприймаючи, його треба повертати до почуттів і лише після цього просити говорити.

Головна задача попервах – вийти на першу заряджену проблему. Далі прояснити проблему. Спонукати бачити себе як причину ситуації. Потім використовуємо конкретні техніки і намагаємося прояснити суть проблеми.

 

 

Методи ставлення запитань

 

1. Для заохочення діалогу: «Що ти про це думаєш?», «Твоє ставлення…»

2. Заохочувати розглядати щось: «Яким це тобі здається зараз?», «На що воно схоже?».

3. Вивільняти почуття: Розблокування та розвантаження, обговорення почуттів, які стримуються: «Що буде, якщо ти це зробиш?».

4. Відстежування нелогічностей (фіксованих ідей): «На чому це засновано?», «На кого ти посилаєшся?».

5. Повторювати почуте. Описувати для клієнта своє розуміння ситуації і питати, що він мав на увазі.

Робота з пробілами.

1. Простий пробіл: «Я злюсь?». – «Що тебе злить? Хто? На кого злишся?».

2. Узагальнення (генералізація стосунків): «Вони мене не люблять!» – «Хто саме? А кого не любиш ти?».

3. Пробіли у порівнянні: «Краще мені піти.» – «Краще за що?»; «Це найгірше!» – «Найгірше чого саме?».

4. Втрата виконавця: «Правильно бути ввічливим» – «Чи завжди? На кого ти посилаєшся? Для кого правильно» (втрата особистого досвіду).

5. Повинність (вживання модальних дієслів: потрібно, необхідно, не можна, треба): «Я повинен про неї піклуватися!». Ставимо чотири магічних запитання.

6. Вказівка на неможливість: «Може, в мене нічого не вийде?» – «А щоби ти хотів, щоби в тебе вийшло?»

7. Причина і наслідок: «Вона мене засмутила». – «Через що ти засмутився? Що відбулося, якби ти не засмутився? Чи буває, що ти не засмучуєшся у подібних ситуаціях?»; «Вона заважає мені робити це!». – «Що саме вона робить? Як вона заважає? Що тобі заважає? Ти колись робив те, чого ти хотів? То ти через неї не зробив?».

8. Вказівка на загальність (все, завжди, весь час, ніколи, ніхто, тільки): «Мене ніколи ніхто не чує!» – «Тебе ніколи ніхто не чує? Згадай випадок, коли тебе хтось слухав…»; «Кожен чоловік, з яким я спілкувалася, погано поводився зі мною». – «Чи був хоч один чоловік, який гарно спілкувався з тобою?».

9. Неуточнене дієслово (довіряти, любити, допомагати, подобатися): «Вона мене не любить». – «Що вона робить, що ти приходиш до такого висновку»; «Мені потрібно, щоби вона допомагала мені». – «У чому вона повинна тобі допомагати?».

10. Читання думок (я переживаю, він переживає): «Вона не піклується про мене». – «У чому це проявляється? Які дії вона здійснює?».

11. Номіналізація: «У мене бракує довіри». – «У чому ти не довіряєш?»; «Мені бракує впевненості». – «У чому невпевнений?».

12. Заперечення загального характеру (щастя, свобода). У світі є все, заперечення не існує.

Позиції сприймання:

І. Я – учасник подій (свідомість звужена): «Мені важко: керівник навалює на мене всю роботу».

ІІ. Я – другорядний учасник: «Щоби ти робив на місці керівника?».

ІІІ. Спостерігач (неактивний): «Як бачить цю ситуацію людина збоку?».

І V. Не перебуває в ситуації, але має інформацію: «А як вчиняють люди в таких ситуаціях?».

Нам потрібно переводити клієнта з однієї ситуації в іншу, допомогти перейти. Наприклад, І – «Він знову звинуватив мене, і ми гучно сварилися». ІІІ – «Як це виглядало збоку?» Або: ІІ – «Я відчуваю повне безсилля, коли вона копирсається у цій проблемі». І – «А що би ти зробив на її місці?».

У клієнтів буває застрягання на одній позиції.

 

 

Теми питань

 

Теми: можливі джерела, ідеї, думки, інформація, спроби рішення, невдалі рішення, відчуття-почуття, засоби досягнення цілей, полегшення, ступінь відповідальності у певний період часу, як було би без цього?

При підведенні підсумку не нав’язувати власну думку, не додавати своєї оцінки.

Наприклад, «Мене хвилює проблема сорому».

1. Коли ти починаєш соромитися?

2. Поруч з ким соромишся?

3. Як би ти хотів почуватися у такому оточенні?

4. Ти колись почувався інакше у такому оточенні?

5. Що саме ти відчував?

6. З чим, на твій погляд, це пов’язано?

7. Ти коли-небудь змушував себе почуватися інакше?

8. Коли ти вважаєш людині потрібне почуття сорому?

Як ставити запитання?

1. Як ти себе почуваєш?

2. Як ти ставишся до мене?

3. Як ти ставишся до цього сеансу? (розблокування).

4. Що людина робить?

Необхідно пропонувати людині щось робити.

1. Як ти виглядатимеш, коли проблема буде вирішена? (хода могутності).

 

 

Типи питань

 

І. Найзагальніші:

– Як ся маєте?

1. Як минув тиждень?

2. Над чи сьогодні хочете працювати?

3. Щоб ви хотіли змінити і покращити?

4. Коли прийде твій час?

5. Де тобі було комфортно?

ІІ. Прояснення проблеми:

6. У чому проблема?

7. І часто це трапляється?

8. Як це пов’язано з тобою?

9. Хто там ще був?

10. Що там відбулося?

ІІІ. Націлювати на зміни (вивільняти потоки, які застрягли):

4 магічних питання:

11. Що відбудеться, якщо ти зробиш це?

12. Що відбудеться, якщо ти не зробиш це?

13. Що не відбудеться, якщо ти зробиш це?

14. Що не відбудеться, якщо ти не зробиш це?

Необхідно розглядати проблеми з різних точок зору.

15. А як би це виглядало з нейтральної точки зору?

16. А як би це виглядало, коли б у тебе була сміливість і рішучість?

17. Як би це могло відбутися по-іншому?

18. Який урок можна з цього засвоїти?

Необхідно перевести клієнта у позитивну площину.

19. Що ти збираєшся робити, коли змінишся?

20. Які тут є позитивні наміри?

21. Існує якась позиція, з якої ти на це подивився би інакше?

Вимоги до результату:

1. Сформульований позитивно (що я хочу отримати, а не позбутися).

2. Конкретний.

3. Пов'язаний з питання: Що? Коли? Як?

4. Бути таким, що це зробив клієнт.

5. Екологічний (не нашкодити оточуючим).

Зворотне відстежування результату:

1. Що тобі необхідно для отримання результату?

2. Які ресурси тобі потрібні?

3. Що тобі треба для здобуття цього ресурсу?

4. Що тобі треба зробити перед цим?

5. Який перший крок ти можеш зробити зараз?

6. Що ти може допомогти зробити цей крок?

Переміщення у майбутнє:

1. Як ти будеш виглядати?

2. Що ти будеш чути?

3. Як буде звучати твій голос?

4. Як ти будеш себе почувати?

5. Як ти будеш себе почувати щодо того, що ти бачиш, чуєш, почуваєш?

6. Пройдись ходою досягнення (перехід із майбутнього у теперішнє).

Перетворення заперечення: «Немає поваги». – «А ви мене поважаєте? Як проявляється повага?»

Розкриття смислу (визначаємо значення смислу):

Клієнт: Я люблю свою сім’ю.

Консультант: У чому це виражається? Що ти робиш?

Клієнт: Я мобілізую сили.

Консультант: Що це означає?

Клієнт: Я вимагаю досконалості.

Консультант: Що означає досконалість?

Питання:

1. Що це означає?

2. Як ти визначаєш це слово?

3. Який досвід переживання?

4. Що ця подія означає?

Головні правила діалогу:

1. Не приєднуватися до боротьби клієнта проти чогось.

2. Не переконувати клієнта у зворотному.

Наприклад, «Нема грошей → немає щастя», а треба «Немає грошей → треба заробляти».

Класифікація фіксованих ідей:

1. Фіксовані припущення.

2. Фіксована необхідність (потрібно).

3. Фіксовані шаблони поведінки.

4. Фіксовані переконання.

5. Фіксована правота (вчитель завжди правий).

Основне питання при розфіксуванні: «На основі чого ти це стверджуєш?»; «На основі яких принципів ти дієш?»; «Яким правилам ти слідуєш?»; «Що ти про це знаєш?»

Заперечуючи ідею, ми тонемо у болоті. Фіксовану ідею завжди відстоюють до кінця. Тому питання треба ставити швидко, щоби відповідь була автоматичною, тоді ми вийдемо на логічні пробіли. Необхідно загнати клієнта у глухий кут.

Загальний напрямок розфіксування:

І. У чому ця фіксована ідея допомагає клієнту?

– Що вона допомогла тобі досягти?

– Що допомогла попередити?

– Що дозволяє робити?

– Ким дозволяє тобі бути?

– Які переваги вона надає?

– До чого вона тебе привела?

– Рішенням чого вона була?

– Що вона для тебе вирішила?

– Як можна використати цю ідею проти інших?

– Чи ставить вона інших у незручне становище?

ІІ. Досліджувати наслідки використання і невикористання цієї ідеї:

– Що ти набуваєш і в чому ти програєш? (ставимо чотири магічних питання).

ІІІ. Помістити ідею в конкретну ситуацію:

– У чому цінність використання цієї ідеї?

– У чому важливість?

– Коли вона непідходяща?

– З чим можна цю ідею порівняти?

Необхідно щоби клієнт оволодів кількома способами рішення проблеми.

Треба вчитися дивитися на свою проблему ніби збоку: «Уявіть, що ви прийшли у кінотеатр і дивитесь фільм про себе. В якому ряду ви сидите?» (при депресії близько не розташовувати).

У «Техніці повторного переживання»:

– Як ви можете використати свої теперішні здібності у цій ситуації?

– Кого не вистачало в тій ситуації? Постав його туди.

– Подивіться на це з позиції Дорослої людини.

– Що відбувається в цей момент? (клієнт завмер, зупинився).

– Які б теперішні ресурси допомогли тобі вирішити проблему?

У цій техніці треба:

1. Активувати почуття.

2. Знайти подію.

3. Відреагувати почуття.

4. Тестувати ситуацію.

5. «Як ти будеш себе вести у подібній ситуації?»

Здійснювати вплив на підсвідоме: «Як ви думаєте, коли буде результат нашої роботи: через місяць, через тиждень, три?»

Техніка «Рефремінг» – переформування ситуації: змінюємо ставлення до ситуації або саму ситуацію. Наприклад, домалювати, намалювати, розфарбувати страх.

Техніка «Взмах» – погане зосереджуємо в собі, гарне – на віддалі. По команді швидка зміна (багато разів). «Що з тобою зараз відбувається?»

 

 

Завершення проблеми

 

Завершення роботи повинно містити наступні дії:

1. Прийняття нового рішення.

2. Вміння говорити про проблему спокійно.

3. Незарядженість проблеми.

4. Сприймання проблеми зараз.

5. Переключення на іншу проблему.

6. Інсайт.

7. Заземлення клієнта після сеансу (переключення уваги на буденні речі):

5. Куди ви зараз підете?

6. З ким ви сьогодні зустрінетесь?

7. Що придбаєте?

Вкінці консультації з’являється почуття порожнечі. Її треба чимось заповнювати:

1. Заземлення.

2. Відновлення ресурсу уяви: «Що ти робитимеш через місяць?», «Яким ти себе бачиш?». Хода могутності.