Мета перетворюючого консультування

 

Основну мету перетворюючого консультування (процесінгу) можна означити словами Бахаула: «Існує чотири якості, що мені імпонує бачити в людях: 1) ентузіазм та сміливість, 2) сяюче обличчя, що розпливлося у посмішці, 3) звичай дивитися на речі своїми очима, а не очима інших, 4) здатність довести одного разу розпочату справу до кінця».

Головне в процесінгу – усвідомлення, розширення уявлення, а не обмеження.

Основною ознакою проблеми визнається асиметрія, яка, зокрема, виявляється у тілі (тіки, руки, ноги), напруга.

Процесінг – це вміння ставити правильні питання. Наприклад,

– Я у своєму житті роблю багато дурниць.

– З якими ситуаціями ви пов’язуєте це?

Або:

– Я часто відчуваю себе гальмом.

– В яких ситуаціях ви гальмуєте?

З чим потрібно працювати, коли є проблема?

1. Небажані відчуття. Йдеться про такі почуття як ненависть, страх, джерела яких перебувають у дитинстві. Основна техніка «Повторне переживання». Це чи не найглибший рівень процесінга.

2. Втрата здібностей. Наприклад, любити. Основна техніка «Відновлення здатності», під час якого відбувається звернення до ресурсного стану, яке клієнт мав.

3. Нелогічність (фіксовані ідеї). Основна техніка «Розфіксування ідей», джерелом яких є надмірна генералізація чи спрощення. Наприклад, «Всі люди погані!». – «Чи є хоч одна людина хороша? А ви самі? А я?».

4. Небажані риси. Йдеться про лінь, агресивність тощо. Основна техніка «Об’єднання протилежностей». Будь-яка якість навіщось потрібна. Лінь можна розглядати як втому. Немає поганих якостей, а є недоречні.

5. Зосередження неприємностей в одній області. Основна техніка «Розвантаження» (релаксація. Медитація).

6. Небажані реакції. Основна техніка «Сприймання» (опис власного почуття).

7. Обмежений погляд на життя. Наприклад, «Я не вірю тим, хто мене обманув». Основна техніка «Переосмислення» (зміна смислу).

Основний принцип роботи полягає у тому, що глибинне Я змінити не можна, але його можна відкривати і таким чином навчатися регулювати. Натомість функціональне Я (соціальний досвід) підлягає змінам за рахунок розширення свідомості.

 

2. Кодекс фасалітатора

 

1. Забезпечити безпечний простір.

2. Робити все необхідне, щоби клієнт був готовий до сеансу.

3. Зберігати неупередженість до клієнта (безоцінна мова; прийняття, а не байдужість; відкритість до всього).

4. Виносити на обговорення ті проблеми, які можна вирішити.

5. Використовувати техніки, які відповідають реальності.

6. Доводити всі напрацьовані проблеми до кінця.

7. Не оцінювати реальність клієнта (чути).

8. Не заперечувати реальність клієнта і його досягнення.

9. Конфіденційність.

10. Збільшувати, а не зменшувати свободу клієнта.

11. Досягати найкращих результатів з відомими техніками.

12. Не приховувати від клієнта, що він є причиною своїх успіхів.

 

3. Здібності психолога-консультанта

 

1. Бути присутнім.

2. Бути неупередженим.

3. Бути причиною самого себе.

4. Вміння спілкуватися: ясне розуміння, зворотній зв'язок, перепитувати про правильність власного розуміння. Ставити питання на кшталт: «Як ви мене сприймаєте?»

5. Вчитися працювати з темою до її завершення.

6. Вміння терпіти все.

7. Врівноваженість: бути в теперішньому і в просторі.

8. Звертати увагу на зовнішній світ.

9. Не звертати увагу на внутрішні процеси.

10. Бути розслабленим (розумово і фізично).

11. Не мати мимовільних фізичних реакцій.

12. Бути відкритим до того, що може статися.

13. Прагнути бути причиною своєї реальності.

 

Лекція 5. комунікативна специфіка перетворюючого консультування

Мета: ознайомлення студентів з системою перетворюючого консультування.

Професійна спрямованість: уміння впроваджувати систему перетворюючого консультування у власну психологічну практику.

План:

1. Емоційний заряд та активізація клієнта.

2. Цикли роботи.

3. Взаєморозуміння, підстройка та ведення.

 

1. Емоційний заряд та активізація клієнта

 

Клієнт з’являється на консультацію, тому що має певну проблему, яка не дозволяє йому комфортно почуватися. Він є емоційно зарядженим на зміни, але водночас не виявляє необхідної активності для вирішення своєї проблеми. Його дії здебільшого є або пасивними або мають деструктивний характер.

Задача психолога попервах з’ясувати, яка проблема є найбільш важливою та актуальною для вирішення. Для цього слід орієнтуватися на емоційність клієнта при обговоренні своїх проблем. З клієнтом необхідно визначити пріоритетність у вирішенні проблем і зосередитися на тій, яка є найбільш актуальна і досяжна. Після цього необхідно подбати про активізацію зусиль клієнта у вирішенні саме цієї проблеми, витягування його з інформаційного болота, яке не дозволяє йому вербалізувати проблему.

Вирішення проблеми полягає у тому, що консультант повинен дбати про постійну роботу з проблемою, дарма що дії можуть бути невдалими чи здаватися клієнту нераціональними. Постійна увага до проблеми, її обговорення, спроби змінювати погляд на неї, експериментування з поведінкою призводять до того, що клієнту вдається рушити з «мертвої» точки і ставати активним щодо її вирішення.

Розпізнавання застиглих думок.

 

Емоційні реакції з минулого	Емоційні реакції, що відповідають цій ситуації
Фіксовані ідеї «Краще бути недовірливим, ніж обманутим»	Дослідження конкретної ситуації: тут-і-тепер «В якій ситуації?»
Двозначна логіка (чорно-біла)	Багатомірна логіка: дослідження багатьох ознак та особливостей
Номіналізація: опредмечування почуттів, бажань (любов, страх, лінь)	Деноміналізація: перевід у дієслова (любити, страшитися, лінитися)
Ототожнення себе із чимось: «Я лінтяй!», «Я невдаха!»	Конкретизація особливостей «Я лінуюсь прокидатися!»

 

 

Цикли роботи

 

Основними циклами процесінгу є

1) прояснення проблеми – цикл спрямований на те, щоби краще діагностувати проблему, з’ясувати умови її з’яви і функціонування;

2) цикл запитань – етап постановки запитань, спрямованих на розширення можливостей клієнта, віднаходження його ресурсів для виходу за межі проблеми, при цьому питання повинні бути несподіваними;

3) цикл реакції на відповіді – правильне відреагування на повідомлення клієнта, яке дозволяє клієнту відрефлексувати своє обмежене бачення проблеми, власну пасивність у ставленні до проблеми та поведінці;

4) завершення проблеми – прийняття нового рішення, власне її вирішення.

Усі цикли передбачають, що консультант виявлятиме спостережливість. Це, в свою чергу, визначає, над чим варто працювати. Робота над психологічними проблемами стає досяжною, коли виникне взаєморозуміння з клієнтом. Зокрема, консультант має виявляти максимальну врівноваженість і толерантність у ставленні до клієнта, терпіти його проблемну реальність, адже саме тому клієнт і звернувся за допомогою.

 

 

3. Взаєморозуміння, підстройка та ведення

 

Взаєморозуміння є воротами у процесі вирішення проблеми. Допоки пануватиме непорозуміння, клієнт буде закритий від бачення виходу зі своєї проблеми. Взаєморозуміння вказує на прийняття клієнта з його проблемою, розуміння того, що клієнт щиро хоче позбутися проблеми, а значить паритетність позицій консультанта і клієнта.

Важливими у процесінгу є можливості створення умов для взаєморозуміння. Серед таких окреме місце посідає підстройка. Принцип підстройки здійснюється на несвідомому рівні – по руху очей, диханню, слиноглитанню. Якщо немає підстройки відбувається розрив у взаєморозумінні на несвідомому рівні. У цьому випадку спрацьовує принцип Решетельє: якщо ми переводимо систему з одного стану із незадовільними для нас параметрами у стан із новими параметрами, то на переході ми отримуємо систему гіршими параметрами, ніж були. Тобто взаєморозуміння погіршується через невміння підстроюватися на несвідомому рівні.

Перевід повинен відбуватися поступово, різко переводити не можна, хоча й необхідно, якщо ми прагнемо до змін клієнта.

Способи передачі інформації. Найбільш поширений візуальний. Якщо клієнт дивиться вгору праворуч, то він конструює реальність (можливо, бреше). Якщо переводить очі вгору ліворуч, то візуально згадує. Якщо очі тримає на середній лінії, відбувається якийсь внутрішній діалог (актуалізується задавнений конфлікт). Якщо опускає очі донизу, то клієнт стикається з власними почуттями, часто тактильними відчуттями.

Канали отримання інформації дозволяють почати говорити мовою клієнта.

Візуальними предикатами мовлення є слова: здається, погляд, бачу, перспектива, увага, сфокусуватися.

Аудіальними предикатами є слова: чую, звучить.

Кінетичними предикатами є слова: напруження, тиск, мене колотить, вивертає, біль.

Перехресне віддзеркалення клієнта дозволяє почати його «вести» за собою. Наприклад, стукання рукою (пальцями) у темпі, в якому говорить клієнт, щоби самому увійти в його стан, а потім почати виводити клієнта не необхідний рівень.

Навіювання завжди відбувається на неусвідомленій системі клієнта, яка не є домінантною для нього. Наприклад, можна доторкнутися до його руки (кінестетичний зв'язок, якщо він є аудіалом чи візуалом).

Треба кивати головою, якщо клієнт говорить щось хороше про себе або потягти за мочку вуха, якщо говорить про свої невдачі.

Можна сильно стукнути рукою по столу, коли клієнт знаходить у собі певний ресурсний стан.

Процесінг передбачає заякоріння позитивних установок. Він працює по методу умовного рефлексу. Якір ставиться у стані захоплення, занурення, почуття досягнення, максимального підйому, почуття могутності. «Ти можеш перемагати і в інших ситуаціях!»

Важливо узгоджувати зворотну інформацію з інтуїтивною: «Що ти зараз почуваєш?», «Що почуваєш з приводу цього почуття?».

Психологічні проблеми можна умовно поділити на проблеми на рівні цінностей і реакцій. Важче вирішуються проблеми на рівні цінностей.

Наприклад, «В мене одяг гірший, ніж у решти». Ми ставимо такі питання:

2. В якому колі ти почуваєш проблему?

3. В якому колі ти себе бачиш?

4. Що ти відчуваєш, коли над тобою сміються?

5. Чого саме ти соромишся?

6. Бувають ситуація, де ти почуваєш себе добре? (порівняння, виходимо на ресурсний стан).

 

 

 

Лекція 6-7. Методика задавання питань

Мета: ознайомлення студентів з методикою задавання питань під час перетворюючого консультування.

Професійна спрямованість: уміння ставити релевантні питання під час проведення перетворюючого консультування.

План:

1. Принципи та правила постановки питань.

2. Задачі опитування.

3. Методи ставлення запитань.

4. Теми питань.

5. Типи питань.

6. Завершення проблеми.