Екскурси в історію українського костюма

 

ним і ошатним, причому нерідко воно складалося з трофеїв, добутих під час походів.

У дорожніх нотатках німецького посла Еріха Лясоти (XVI ст.), який від­відав Запоріжжя, знаходимо згадку про такі елементи одежі запорожців, як та­ тарський кобеняк і мантій. Посол від­гукується про козаків як про людей дуже щедрих, котрі зробили йому багаті подарунки: кунячу шубу і чорну лисячу шапку. Дані про костюм козаків XVII ст. є й у відомій праці Г. Левассер де Боплана. Він перелічує, зокрема, сороч­ки, шаровари, шапки й каптани з тов­стого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські письменники XVIII ст. зазначали, що запорізькі коза­ки носили широкі шаровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси й високі шапки зі смуш­ковими окільниками сірого кольору і червоним шовковим вершком, який за­кінчувався китицею.

За описами інших очевидців, одяг запорожців складався з жупана, зробле­ного із сукна різних кольорів, шовкового каптана також різних кольорів, яскравої черкески (подібна до жупана), шарова­рів, шовкового кушака, шапки-кабардин- ки з видри та кошлатої вовняної бурки- вільчури. На ноги взувалися сап'янові чоботи.

Парадний одяг запорізьких козаків виготовлявся з шовку та польського й англійського сукна — кармазину та ок­самиту. Шовкова штофна тканина з візе­рунками називалася у запорожців ша- льовою, одяг із польського та англійсько­го сукна називався састами, а вбрання з червоного східного сукна — кармазиН-ним.

116-річний запорожець Іван Гнато-вич Розсолода так описував козацький одяг та зачіски:

«Ходили запоріжці добре, одягались ошатно і красиво; голови вони брили, обриють і ще милом намажуть (щоб краще волосся росло). Одну тільки чуп­рину залишали довжиною з аршин, чор­ну та курчаву. Заправиться, замотає два-три рази за ліве вухо та й повісе, а вона й висить до самого плеча.

А інший візьме та перев'яже свою чуприну стрічкою, закрутить її на лобі та й ляже спати, а зранку розпустить її, і вона робиться, точно хвіст у вівці. То все на вихвалку. Дівчата коси відро­щують, запоріжці чуприни. А якщо вже занадто довга виросте, тоді козак замо­тає її спершу за ліве вухо, а потім про­веде поза потилицю на праве вухо та так і ходить. Бороди теж голили, тільки одні вуса залишали і ростили їх довше.

Інший візьме їх обома руками, підні­ме вверх та й позакладає на самі вуха, і вони ще нище вух весіли. Оце як запо­рожець чуприну замотав, вуса розче­сав — тоді вже одягається у своє плаття» ^І3.

Трохи пізніші свідки писали про запорожців: «Жупани у них були сині і робились із доброго сукна, яке ніколи не линяло; вилоги на рукавах «заковра_: ші» — іншого кольору: червоні або зеле­ні, пояс червоний, а шаровари сині ки-тайчаті на очкурі. Жупан застібався до самого верху на густо розташовані гап­лики; комір був тоненький, у два пальці, а на комірі два крючки і дві бабки. Пояс теж міг бути різних кольорів (зеле­ний, синій), але перевагу віддавали чер­воному. Цей жупан називали «каптан-том». Рукава були вузенькими і на кінцях застібалися крючками при самій руці». Каптан шився з зеленого шовку, робився

(гт

Коя

Зал

Оурі роя

І

Тая

]

тях, або і

Ром

і

З на» И" жуяі

Український од*г XIV—XVIII ст.

49

 

в подолі «рясним», клини вшивались до пройми між спинкою і передом, від­логи приставлялись із оксамитової мате­рії, по боках обов'язково були кишені (гаманки) ¹⁴.

Крім того, документи, що збереглися, згадують серед запорізького одягу ще й широкі суконні киреї та короткі юбки на зразок турецьких курток. На старо­винних малюнках козаки зображені та­кож у коротких куртках зі шкіри — шкірянках.

Наочне уявлення про запорізьке вбрання дають гравюри, ікони, прапори й портрети, які дійшли до нас. Такими є три гравюри в додатку до твору О. Рі-гельмана «Летописное повествование о Малой России...», де представлене вбран­ня військового старшини і двох козаків. Запорожці вдягнуті в широкі шаровари, довгі каптани, низькі шапки й кошлаті бурки. На одній із ікон — група запо­рожців, які моляться Богоматері; на них червоні нижні каптани й верхні темно-зелені з відкритими рукавами жупани, широкі, низько опущені червоні шарова­ри, підперезані різнокольоровими з набо­рами і без наборів поясами, а також червоні гостроносі чоботи.

На прапорі, який зберігається в Ермі­тажі в Санкт-Петербурзі, запорожці зображені без верхніх жупанів, у шовко­вих поясах, різних видів шапках — низь­ких придавлених та високих гостроку-тих, із баранячим окільником і суконним або шовковим вершком, у широких ша­роварах і в довгих хустках, що звиса­ють із талії уздовж шароварів.

Д. Яворницьким описані запорожці, змальовані олією на весь зріст із натури: з непокритими головами, з шапками або в руці, або під пахвою. На них червоні жупани, шовкові штофні з візерунками каптани, широкі червоні пояси й сап'я-

нові червоні та жовті чоботи. Цей одяг — найбільш характерний для запорізьких козаків перед ліквідацією Січі.

Існує й докладніший опис костюма запорізьких козаків, складений за колек­цією Д. Яворницького. їхні каптани були нижче колін, кожний мав по два вуси ззаду, як черкеска кубанських козаків, на кінцях рукавів красувалися невеликі відлоги з жовтого оксамиту, прикріплені металевими гачками; у плечах каптани досить широкі, а в перехваті — досить вузькі, підбиті клітчастою китайчатою матерією. Такий крій цілком забезпечу­вав вільність рухів. До цих каптанів на­дягали кілька поясів: «один шовкового перського сирцю, ширини дві з полови­ною чверті, довжини в одинадцять ар­шин, буракового кольору (для підперізу­вання вони складаються втроє навиворіт усередину), з позолоченими кінцями, довжини у три чверті; кожний кінець — із шовковими плетеними шнурками, дов­жини з аршин, прикріпленими до кожно­го з кінців пояса; другий — також із шовку, такої ж ширини, сім аршин, буз­кового кольору, з посрібленими кінцями і шовковими шнурками на кінцях-; тре­тій — такої ж ширини і такої ж довжини, але без позолоти на кінцях, з ошатної шовкової матерії із квітами і візерун­ками...» У такі пояси запорізькі козаки вкладали гроші, листи, огниво, нюхальні ріжки та інші дрібні речі. Д. Яворницький вважав, що звичай зберігання предметів у поясі позичений запорожцями у татар. Широкі пояси з матерії були невідрив­ною деталлю костюма вищого козацтва України, як і польського панства у XVII—XVIII ст. Найпоширенішими се­ред запорожців були турецькі й перські пояси, які привозили вірменські купці. Щодо шкіряних поясів запорожців, то їхня довжина дозволяла лише обгор-

50