Підготовка майстра виробничого навчання з розділу „Ремонтні роботи” професії слюсаря з ремонту автомобілів.

 

Розділ виробничого навчання “Ремонтні роботи” – заключний етап підготовки слюсаря з ремонту автомобілів.

Основною метою виробничого навчання з ремонтних робіт єпоглиблення і закріплення знань, отриманих на теоретичних заняттях, а також набуття початкових умінь виконувати ремонтні роботи, правилкористування інструментами, знімачем, контрольно-вимірювальними

приладами, підйомно-транспортним і монтажно-демонтажним обладнанням,

проведення основних експлуатаційних регулювань, виховання виробничої дисципліни, акуратності і бережливого відношення до машин, обладнання та економне використання матеріалів.

Основними критеріями оцінки при ремонтних роботах повинні бути – використання правильних прийомів розбирання і складання вузлів,виконання при цьому технічних вимог, вимог правил охорони праці та акуратності в роботі.

Іншими критеріями оцінки є знання, які були розширені і закріплені в процесі ремонтних робіт.

Заняття з ремонтних робіт проводять самостійно в ремонтних майстернях ліцею, автопідприємствах та інших ремонтно-технічнихпідприємствах.

Виходячи з цього та вимог кваліфікаційної характеристики потрібно чітко показати рівень знань з усіх розділів програми, по яких необхідно сформувати тверді навички, закріпити і розширити знання, отримані на теоретичних заняттях.

При визначенні змісту завдання потрібно проаналізувати технологічні процеси в майстерні, де проводиться заняття.

Виконання останніх і повинно складати основний зміст завдання.Відповідно до діючій нормативно-технологічній документації на ремонт автомобілів до таких робіт відноситься очищення машин, розбирання більшості їх механізмів, а також деякі прості складальні операції.

Якщо рівень знань набутих у процесі навчання, вищий в порівнянні з вимогами кваліфікаційної характеристики, то в завдання включають нескладні роботи другого-третього розрядів (розбирання кривошипно-шатунного механізму, коробки передач, ведучих мостів, механізмів навіски).

Підбирають по рівню кваліфікаційні операції:

Наприклад, по темі “Ремонт автомобільних коліс” в завдання можна

включити лише монтаж коліс та ремонт шин, що практично і приходиться виконувати водію в процесі експлуатації автотранспорту.

Інші ж роботи (ремонт маточин, дисків) проводять станочник і зварювальник, а учень лише спостерігає за їх виконанням.

Не можна сформувати конкретні завдання по темі “Ремонт типовихз’єднань і деталей”. Наприклад, шліцьові вали ремонтують наплавкою з

послідуючою обточкою і шліфування вала та фрезеруванням шліців. І цей, і інші способи ремонту проводять тільки на спеціальних ремонтних підприємствах. В майстернях ліцею і авто підприємствах можна лишеспостерігати за ремонтом різьбових з’єднань, шийок, цапф та іншими типовими ремонтними роботами.

Планування розділу “Ремонтні роботи” залежить від ремонтної бази та ремонтного фонду.

В ліцеї найбільш поширена така організація навчання ремонтних робіт,коли одну частину програми виконують на своїй ремонтній базі, а іншу на авто підприємствах, де можуть бути використані центральні ремонтні майстерні. Виробниче навчання по “Ремонтних роботах” потрібно пов’язати з тематичним планом.

Час проведення заняття в своїй майстерні повинні бути зкоректовані з річним планом технічного обслуговування і ремонту автомобілів. На всі заняття, які проводяться в майстерні, розробляються інструкційні картки (додаток 1).

Перед початком занять майстру необхідно перевірити справність обладнання, виявити автомобілі, що підлягають ремонту і ознайомитись з технологічною документацією. На кожному робочому місці майстер повинен ознайомити учнів з правилами охорони праці. Особливу увагу потрібно буде звернути на правила роботи з підйомно-транспортними засобами, а також виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений лише на одних підйомних механізмах (домкратах, талях тощо).

Ремонт, заміна підйомного механізму кузова автомобіля-самоскида, самоскидного причепа або заливка в нього масла, повинні проводитися після

встановлення під піднятий кузов спеціального додаткового упору, що виключає можливість падання або довільне опускання кузова. Аж потім учні допускаються до самостійної роботи.

 

Поточний інструктаж з охорони праці майстер проводить в процесі цільових обходів. В процесі роботи на автопідприємствах інструктують штатні працівники, слідуючи отриманим раніше від майстра рекомендаціям. При таких різноманітних ремонтних роботах розширюється універсальність підготовки.

Зупинимось на особливостях методики навчання в процесі роботи над завданнями.

 

 

Завдання 1.

Мета – Сформулювати першочергові навички розбирання автомобіля, застосовуючи найбільш раціональні і продуктивні прийоми і устаткування.

Розбирання автомобілів може бути повне і часткове, з освоєнням прийомів

користування складальним інструментом, підйомно-транспортним устаткування. Наприклад для знімання підшипників маточин коліс можна використати пристосування.

В процесі навчання, вивчаючи конструкцію на лабораторно-практичних заняттях учні частіше розбирали і складали не повністю комплектні автомобілі, а їх агрегати. При цьому послідовність розбирання повинна бути чітко вкладена в технологічних картках при вступному інструктажі. У вступному інструктажі також показують весь набір складального інструменту і устаткування. Наприклад, для знімання і встановлення поршневих кілець застосовують спеціальний пристрій (рисунок додається). Післю того як визначений зміст розбирання та дані рекомендації по експлуатації устаткування і найбільш раціональних прийомах робіт, учні повинні самостійно підібрати із комплекту потрібні інструменти та устаткування.

До самостійної роботи з підйомно-транспортними засобами учні допускаються тоді, коли майстер переконається в безпомилковості управління і дотриманням правил підготовки. Ці роботи здійснюються під особистим контролем майстра.

 

Завдання 2

Якість виконання завдання характеризується умінням забезпечити чітке розміщення і надійне кріплення агрегатів. В процесі роботи бажано збирати ту ж модель автомобіля, яку перед цим розбирали в завданні 1. Учні добре запам’ятали особливості конструкції, характер посадок. Кваліфікація учнів повинна відповідати операціям збирання. Збирання механізмів та агрегатів автомобіля періодично контролює майстер виробничого навчання під час своїх цільових обходів.

 

Завдання 3

Ремонт коліс. Для знімання коліс з автомобіля необхідно спеціальним ключем послабити гайки кріплення коліс до маточин, виважити автомобіль домкратом, підставити спеціальні металеві зварні підставки (рисунки додаються), прибрати домкрат, відкрутити гайки та зняти колеса.

На відповідному робочому місці ремонтної майстерні кожен учень монтує колесо автомобіля, оглядає шину і оцінює її придатність до подальшої роботи, чистить краї диска, витирає іржу і наносить

швидковисихаючу фарбу.

Переходячи в цех вулканізації, учень визначає місце пошкодження шини і під керівництвом вулканізаторника ремонтує її, а також спостерігає затехнологією ремонту покришки. Повернувшись в цех учень змонтовує колесо, накачує від компресорної установки і віддає на робоче місце збирання автомобіля. Чіткий інструктаж по технології монтажу шин не потрібен, так як у процесі навчання його вивчали.

Керівництво по виконанню завдань ІІ циклу.

В результаті відпрацювання завдань ІІ циклу учні повинні знати

технологію ремонту автомобілів і практично вивчати слюсарно-монтажні роботи. При ремонті автомобілів на треба великої кількості спеціальних дільниць та цехів.

Для цього потрібно на першому занятті провести чіткий інструктаж.

Завдання ІІ циклу ділять на дві частини, а підгрупу відповідно на чотири ланки, які чергуються.

Аналізуючи зміст завдання, майстру необхідно у всіх марках і моделях ремонтуючи об’єктів знаходити спільні технологічні елементи і в процесі навчання реалізовувати ці знання і навички.

До позитивних якостей ремонтних робіт відносять те, що вони розвивають самостійність в учнів у вирішенні технологічних питань, які сприяють удосконаленню професійних умінь і навичок.

 

2.2.Переліки навчально-виробничих робіт розділу „ Навчання в майстернях” з професії „Тракторист -машиніст с.г виробництва водій автотранспортних засобів.”

 

Відповідно до положення про планування виробничої діяльності професійно – технічних училищах основною документацією є перелік навчально – виробничих робіт за професіями, план виробничого навчання групи, план роботи на день, план уроку виробничого навчання.

Основою для складання переліку навчально – виробничих робіт є дбір об’єктів робіт, виконуючи які учні набувають необхідних уміньі навичок з професії.Цей план встановлює конкретний зміст навчально- виробничих завдань для групи, послідовність іорганізацію їх виконання.

Відповідно до інструкції про планування, переліки навчально- виробничих робіт з професії розробляються на наяальне півріччя або рік, майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра. Під час добору робіт необхідно дотримуватись принципів послідовності, поступового переходу від легшого до важчого.Навчально- виробничі роботи мають бути різноманітними за формою, конфігурацією, матеріалами та розмірами, повинні мати виробничу цінність.

Навчально-виробничі роботи добираються з замовлень базових підприємств,замовників по ремонту обладнання, інструментів іпристроїв для навчальних майстерень і лабораторій училища.Якщо зміст праці в нашому ліцеї становить обслуговування машин і механізмів, а також на сігосп підприємствах у переліку робіт вказується загальна характеристика робочих місць або об’єктів, найменування робіт, які учні мають виконати з кожного розділу і теми.

Для виготовлення складної продукції можуть кооперуватися майстерні кількох училищ майстерні зкількома підприємствами.

Для всіх робіт, що включені до переліку, розробляють відповідну технічну документацію, креслення, технічні умови, інструктивні та технологічні карти і визначають норми часу які відповідають кожному процесу або періоду навчання.

Приклад розробки переліку навчально виробничих робіт з професії „ Тракторист с/г виробництва” наведен в додатках.

 

Плани виробничого навчання групи в навчальних майстернях.

 

План виробничого навчання групи розробляє майстер на підставі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку робіт за даною професією. Цей план, який здебільшого складають на місяць, визначає конкретний зміст навчально - виробничих завдань і послідовність їх виконання.

Основою для складання плану виробничого навчання групи є загальний фонд навчального часу на виробничу діяльність групи.

При складанні плану виробничого навчання визначають норму часу для учнів на одиницю робіт, які вносять до плану. Під час навчання в навчально – виробничих майстернях, на дільницях підприємств, у сільгоспгосподарствах форми планів виробничої діяльності різні.

Якщо немає умов для фронтального навчання учнів з окремих видів робіт, крім плану складають графіки переміщення учнів по відповідних місцях. Розробляють план занять щодо підготовки до роботи на машинотракторних агрегатах, план – графік індивідуального навчання водіння машин.

У графіку переміщення по робочих місцях або робочих бригадах вказують прізвище учня, теми програми, найменування робочих місць або робіт і тривалість навчання на даному робочому місці.

Під час навчання майбутніх механізаторів сільськогосподарського виробництва відводиться час на лабораторно – практичні заняття на агрегатах та машинах. В таких випадках викладачі разом з майстрами розробляють плани проведення цих занять і графіки індивідуального водіння машин на кожну групу. Ці плани повинні відповідати розгорнутим навчальним планам, враховувати сезонність виконання сільхозробіт. Наведем зразок планування виробничої діяльності навчальної групи в додатку.

 

План уроку виробничого навчання з теми „ Обпилювання металу”.

 

Основним документом для проведення конкретного уроку з певної теми є план уроку. План уроку є результатом ретельної підготовки до нього майстра виробничого навчання.

Стандартних, обов’язкових форм плану уроку не існує. Зміст плану, деталізація заснованих на уроці методів, глибина розкриття матеріалу залежить від характеру передбачуваних робіт, мети їх виконання, досвіду майстра.

Важливими вимогами до плану уроку виробничого навчання є чітке визначення його навчальної і виховної мети, правильний вибір типу та структури уроку, методів і прийомів навчання. У плані наводиться перелік інструментів і обладнання, яке передбачено використати, схеми, ескізи тощо. До плану доцільно також записувати запитання які ставитимуться учням під час опитування і бесіди, відображати методи самоконтролю під час виконання певних операцій, а також зміст домашнього завдання.

Орієнтовна схема плану уроку майстра у навчальних майстернях така:

1. Тема заняття.

2. Мета заняття.

3. Об’єкти робіт на яких буде здійснюватись навчання.

4. Обладнання, матеріали, інструмент і необхідна технічна документація.

5. Час, місце проведення і зміст вступного інструктажу. Заходи безпеки.

6. Розподіл учнів по робочих місцях, визначення завдань для учнів і норм часу.

7. Визначення основних компонентів поточного інструктажу.

8. Час приймання, розбору й оцінка робіт, виконаних учнями.

9. Заключний інструктаж.

Наведемо план уроку виробничого навчання з теми „Обпилювання металу” в додатку.

 

 

Висновки.

 

 

Державною національною програмою „Освіта” визначені стратегічні завдання реформування професійної освіти.

До них відноситься:

_ створення умов для здобуття громадянами робітничих професій відповідно до покликання,інтересів,здібностей,фізичного розвитку, підвищення їх виробничої кваліфікації і перепідготовки на рівні науковотехнічних досягнень;

_забезпечення загальнодержавних та регіональних потреб у кваліфікованих і конкурентноспроможних спеціалістах;

_виведення професійної освіти на рівень досягнень передових країн світу.

Реалізація цих програм них завдань перш за все,можлива за рахунок вдосконалення навчального процесу на основі нових технологій навчання,раціональних форм та методів організації навчальної діяльності учнів.

Вирішення цих важливих завдань значною мірою залежить від кваліфікації та педагогічної майстерності майстрів та викладачів, яка включає проектування, підготовку, організацію та проведення занятьз урахуванням науково психологічних вимог.

В ході виконання підсумкової роботи вона була розділена на дві основні частини: теоретичну та практичну.

Під час виконання теоретичної частини було розглянуто методичні основи поурочного планування та деякі сучасні методики підготовки майстрів виробничого навчання до занять, а також розглянуто методики проведення самих уроків з виробничого навчання що проводяться в ліцеї.

Під час виконання практичної частини роботи було описано підготовку майстрів Березнегуватського професійного ліцею до занять з розділу „Ремонтні роботи” професії „Слюсар з ремонту автомобілів”, розроблено та наведено переліки навчально-виробничих робіт з розділу „Навчання в майстернях” професії „Тракторист- машиніст с\г виробництва”, розроблено та наведено план виробничого навчання групи в майстернях та план уроку виробничого навчання звикористанням інтерактивних технологій по темі ”Обпилювання металу” розділу виробничого навчання ”Слюсарна справа” що наведено в додатках.

Підводячи підсуки роботи треба зробити висновок, що волдіння ефективними методами навчання, вміння планувати навчальний процес,відбираючи зміст навчального матеріалу,здійснювати педагогічний вплив на учнів, стимулювати розвиток самостійної творчої діяльності є головним показником педагогічної діяльності як майстра виробничого навчання так і викладача.