Фінансово-економічному аналізі

Залежно від мети фінансово-економічного аналізу досліджуються різні показники. Однак індивідуально жоден із них не дає достатньої інформації про умови функціонування та ефективність діяльності підприємства. Тільки аналіз певної групи показників дає підстави для ґрунтовних висновків.

Використання у фінансово-економічному аналізі великої кількості показників нагально вимагає їх класифікації і систематизації. Найбільш доцільною є класифікація економічних показників за наступними ознаками:

1. У залежності від вимірювачів показники діяльності підприємств підрозділяють на натуральні та вартісні.

Вартісні показники набули найбільшого поширення. Найбільш важливими вартісними показниками є показник виробленої (товарної) та реалізованої продукції.

Натуральні показники використовують в плановій та обліково-аналітичній практиці усіх підприємств. У промисловості натуральні показники застосовуються для кількісної характеристики випущеної та реалізованої продукції. Вибір відповідних натуральних показників залежить від фізичних якостей продукції.

2. У залежності від того, яка сторона явищ або процесів вимірюється, показники підрозділяють на кількісні та якісні.

Кількісні показники використовуються для вимірювання абсолютних та відносних величин, які характеризують обсяг виробництва й реалізації продукції, її структуру та інше. Кількісні показники можуть бути виражені в натуральному та вартісному виді.

Якісні показники застосовуються для оцінки продукції з точки зору її відповідності встановленим вимогам якості, а також для оцінки економічної ефективності використання трудових, матеріальних та грошових ресурсів.

3. У залежності від використання окремих показників або їх співвідношень показники поділяють на абсолютні та відносні.

Абсолютні показники – це вартісні, натуральні, трудові чи умов­ні вимірювачі. Відносні показники є похідними від відповідних абсолютних показників; це відношення одного показника до іншого: коефіцієнти, індекси, відсотки. Вони характеризують ступінь виміру явища (процесу) або його результату в часі, просторі, структуру показників, що вивчаються, їх частоту та інтенсивність. Так, випуск продукції та кількість робітників – це абсолютні показники, а їх співвідношення – виробіток продукції одним робітником – відносний показник.

4. У залежності від ступеню синтезу показники підрозділяють на загальні, часткові та питомі.

Перші використовують для загальної характеристики складних економічних явищ і процесів. Часткові показники характеризують окремі сторони, елементи досліджуваних явищ чи процесів. Питомі показники використовують для характеристики окремих об’єктів аналізу. Наприклад, загальним показником, який використовується для оцінки ефективності використання предметів праці є матеріаломісткість; частковими показниками є показники ємкості продукції в частині сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інше; матеріаломісткість окремих видів продукції відноситься до питомих показників.

5. У залежності від способу формування показники підрозділяють на нормативні (кошторисні), планові, фактичні (облікові).

Нормативні – це показники, які встановлюються відповідними уповноваженими суб’єктами (міністерствами, відомствами, установами чи організаціями вищого рівня, керівниками підприємства тощо) і яких слід дотримуватись при веденні фінансово-господарської діяльності.

Планові – це показники, які визначаються планово-фінансовими відділами підприємств на певний період (проміжок) часу і яких має досягти підприємство в процесі своєї діяльності.

Фактичні – це показники, які характеризують реально досягнуті результати фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період (проміжок) часу чи на конкретну дату. Вони відображаються в бухгалтерській, оперативній та статистичній звітностях.