Результати виконаних проектів повинні бути “відчутними”: якщо це теоретична проблема – то конкретне її вирішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Педагогічна технологія “Метод проектів” містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих по самій своїй суті, тому цю технологію можна розглядати як технологію, що сприяє творчому розвитку учнів, використанню ними певних навчально-пізнавальних прийомів, які в результаті самостійних дій учнів дають змогу вирішити ту чи іншу проблему. Крім того, метод проектів передбачає обов’язкову презентацію результатів.

Щодо вчителя, то вміння використовувати метод проектів – показник високої кваліфікації вчителя, прогресивності його педагогічної діяльності, її спрямованості на творчий розвиток учнів. Особливого значення при цьому набуває уміння вчителя організувати спільну діяльність з учнями, або у групі учнів.

Аналізуючи структуру спільної діяльності при проектуванні, О.Л. Венгер виділяє такі її основні компоненти: предмет, зміст спільної діяльності, функції учасників спільної діяльності, функціонування (індивідуальний вклад учасника в спільну діяльність). Цікавим є зауваження дослідника, що дії учасників спільної діяльності можуть бути як сумісні, так і не сумісні. Сумісною він називає дію, мета якої для всіх учасників спільної діяльності співпадає, але при цьому кожний учасник може мати власні задачі, умови їх вирішення, які і визначатимуть ті операції, котрі кожен виконує.

Виділимо основні вимоги до використання методу проектів:

формулювання значущої у дослідницькому і творчому аспекті проблеми (задачі), яка вимагає для її вирішення інтегрованого знання, дослідницького пошуку;

практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів;

структурування змістовної частини проекту (з визначеними результатами окремих етапів);

використання дослідницьких методів, що передбачає певну послідовність дій: обговорення методів дослідження, обговорення способів оформлення кінцевих результатів, збір, систематизація й аналіз отриманих даних, підведення підсумків, оформлення результатів, їхня презентація, висновки, висування нових проблем дослідження.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках учитель визначає тематику з урахуванням навчальної ситуації з конкретного предмета, в інших, особливо в проектах для позаурочної діяльності, тематика пропонується самими учнями і відповідає цілком їх власним інтересам, не тільки пізнавальним, а й творчим, прикладним. Слід прагнути до того, щоб теми проектів відображали необхідність вирішення конкретних практичних проблем, актуальних для повсякденного життя і, разом з тим, які вимагають від учнів знань з різних предметів, творчого мислення, дослідницьких навичок.

Аналіз різних досліджень з питань класифікації проектів (Є.С. Полат, О.Доненко) дає можливість запропонувати такі види проектів:

1) за характером домінуючої в проекті діяльності: пошуковий; дослідницький; інформаційний; творчий; ігровий; конструкційні; практико-орієнтований;

2) за мірою реалізації міжпредметних зв´язків: монопредметний проект, у рамках однієї області знань; міжпредметний проект, на стику різних областей; позапредметний проект;

3) за характером координації проекту: безпосередній – жорсткий чи гнучкий; опосередкований, прихований - скритий, неявний;

4) за характером контактів: серед учасників одного класу; школи; міста, регіону; держави, різних держав світу;

5) за складом учасників проекту: індивідуальний; колективний: парний, груповий, масовий;

6) за характером партнерських взаємин між учасниками проектної діяльності: кооперативні; змагальні; конкурсні;

7) за тривалістю виконання проекту: довготривалий; середньої тривалості – від тижня до місяця; короткостроковий.

Один і той самий проект може бути класифікований за кількома параметрами одночасно.

Дослідницькі проекти виконуються за логікою наукового дослідження і мають структуру, наближену до справжнього наукового дослідження.

Творчі проекти відрізняє від інших видів проектів відповідне оформлення результатів. Такі проекти не мають детальної структури спільної діяльності учасників. Вона тільки намічається, а далі розвивається, підкоряючись вимогам кінцевого результату, логіці спільної діяльності і інтересам учасників проекту.

У рольових, ігрових проектах структура також намічається і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники приймають на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі чи вигадані герої, які імітують соціальні чи ділові відносини, що ускладнюються тими ситуаціями, які вигадують учасники проекту. Ступінь творчості тут дуже висока, але провідним видом діяльності все-таки залишається рольова чи ігрова.

Інформаційні проекти спрямовані на збір інформації про якийсь об’єкт, явище; передбачають ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі проекти і стають їх органічною частиною, модулем.

Прикладні (практико-орієнтовані) проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників. Цей результат обов’язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників. Такий проект вимагає ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чітких висновків, тобто оформлення результатів проектної діяльності і участі кожного в оформленні кінцевого продукту.

Особливого значення набуває координування і коригування роботи над проектом. Реалізація методу проектів на практиці обов’язково веде до зміни позиції викладача. З носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат у класі, тому учителю доводиться переорієнтовувати репродуктивну навчальну діяльність учнів на різноманітні види самостійної діяльності: дослідницьку, пошукову, творчу.

Окремо варто визначити важливість зовнішньої оцінки всіх проектів, оскільки тільки в такий спосіб може відслідковуватися їхня ефективність, збої, необхідність своєчасної корекції. Характер зовнішньої оцінки великою мірою залежить як від типу проекту, так і від його теми та змісту, умов проведення.

Можна виділити такі параметри зовнішньої оцінки проекту:

значущість і актуальність висунутих проблем, адекватність досліджуваної тематиці;

коректність використання методів дослідження і методів обробки отриманих результатів;

активність кожного учасника проекту відповідно до його індивідуальних можливостей;

колективний характер прийнятих рішень;

характер спілкування і взаємодопомоги між учасниками проекту;

необхідна і достатня глибина занурення у проблему, використання знань з інших галузей;

доказовість прийнятих рішень, уміння аргументувати свої висновки;

естетика оформлення результатів проекту;

уміння відповідати на запитання опонентів, лаконічність і доказовість відповідей кожного члена групи.