Пам’ятка поведінки в природному оточенні.

Не ламай гілки дерев та кущів, не обривай з них листя, цвіт. Рослина – то також істота. Кожна гілочка, «листочок потрібні їй для життя. Листя, наприклад, важливе для дихання рослини, за його допомогою на світлі утворюються речовини, якими рослина живиться. Окрім того, листя затримує пил, виділяє у повітря кисень, яким дихає людина. Дерева, кущі прикрашають наші сади, парки, сквери, а з обламаними гілками дерева сумні та негарні.

Не псуй кору дерев. Діти, а буває, що й дорослі, інколи вирізують на стовбурі дерева різні написи, роблять зарубки, відламують шматки кори. Це не тільки порушує красу природи, а й дуже згубно діє на саме дерево. З нього витікає сік, а у «ранку» під обдертою корою або у порізи на ній можуть проникнути шкідливі мікроби, від яких і дерево захворіє, а то й навіть і загине.

Не рви квіти на лузі, в полі, в лісі. Людина спеціально вирощує квіти для букетів. А дикоростучі рослини в природі як в себе «вдома». Кожна така рослина має нерозривний зв'язок з численними іншими рослинами, із землею, на якій росте, з комахами, які прилітають до неї по нектар. Безвідповідальність людей вже призвела до того, що багато дикоростучих рослин майже зникли з нашої планети. Але ми ще спроможні перешкодити такому збідненню землі.

Лікарські рослини можна збирати лиш ті, яких у тій чи тій місцевості росте багато. І тільки разом з дорослими. У місцях збору переважну частину рослин належить залишати, аби наступного року вони могли розростися ще пишніше. Лікарські рослини – справді неоціненне багатство природи, і до нього слід ставитися дуже бережливо.

Їстівні лікарські ягоди, горіхи також належить збирати лиш разом з дорослими і так, щоб не завдати шкоди гілкам дерев. Якщо плоди на дереві ростуть дуже високо – не пригинайте його, не залазьте нагору. Нехай ці ягоди залишаться пташкам, а горішки – вивіркам (білочкам). Пам'ятайте, що дари природи належать всім живим істотам, а не тільки людині.

Гриби не можна збирати самому – лиш з дорослим, який добре знається на тому, які з них можна вживати в їжу. їстівні гриби не можна виривати з землі, а лиш обережно зрізати, аби не пошкодити грибницю. Отруйні для людини гриби дуже необхідні природі, тому їх не можна топтати, збивати ногами чи палицею. Своєю підземною часткою, грибницею, вони зростаються з корінням дерев, квітів, трав і забезпечують їх водою, мінеральними речовинами. Деякі гриби – то їжа чи ліки для тварин. Також належить знати, що гриби – то санітари лісу, бо допомагають у перегниванні рослинних решток.

Не обривай павутиння на деревах, не вбивай павуків. Вони, як і інші комахи, дуже потрібні природі. Павуки знищують мух, комарів, інших комах, що шкодять людині та її господарству, підтримують рівновагу в природі.

Не лови метеликів, бабок, інших комах. Від дотиків пальців людини з крилець метеликів опадає пилок, ушкоджуються тендітні крильця – комахи гинуть. Не можна руйнувати гнізд джмелів, бо їх стало обмаль.

Не чіпай мурашники. У цій простій ззовні, але складній всередині споруді все продумане до дрібниць. Покопирсаєшся трішки палицею для цікавості – порушиш гармонію життя і спричиниш смерть багатьох цих дуже корисних для природи і людини комах. Мурашки підвищують родючість ґрунту, знищують шкідників.

Не кривдь жаб, не вбивай змій. Всі вони відіграють у природі дуже важливу роль. Не намагайся ловити диких тварин, птахів та їхніх дитинчат. Якщо випадково натрапиш на їжаченя, зайченятко чи маленьке жовтодзьобе пташеня – не чіпай їх руками, не бери, мов забавку, додому. Дикі тварини у неволі гинуть.

Не підходь близько до пташиного гнізда, не торкайся його руками, бо птахи-батьки можуть залишити його назавжди.

У лісі, гаї, на луці не галасуй і ходи тільки торованими стежками. Галасом можна налякати тварин і птахів. А бігаючи по траві, можеш витоптати багато корисних рослин, знищити комашок.

Природа не терпить багать, які іноді розпалюють задля втіхи. Вогонь випалює траву, вбиває комах, а якщо він раптом перекинеться на дерева – може виникнути страшна пожежа. Якщо вже тобі конче необхідно було розпалити невеличке багаття, наприклад, щоб у поході приготувати їжу, рушаючи з місця, неодмінно повністю загаси вогнище, засип його піском.

Не кидай на траву, під дерева папірці, шматки целюлози, уламки скла. Скло збирає сонячні промені, від чого може загорітися трава, виникнути пожежа. Будь-яке кинуте людиною сміття порушує гармонію природи, забруднює ґрунти, річки, дерева.

Ось приклад словесного логічного завдання на одне з цих правил:

«Толик з мамою пішли купатися на річку. ‒ Дивися, мамо, скільки великих черепашок у воді. Можна я з ними пограюсь? ‒ запитав Толик у мами. ‒ Не можна, ‒ відповіла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?»

Відповіді дітей:

«Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо Толик буде гратися на березі, вони загинуть. Це не іграшка. Вони без води не можуть жити.

Вони корисні для річки. Є такі, що воду очищають».

Вихователь повинен підтвердити правильність суджень дітей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дітей не виявилося подібних знань, вихователь розповідає сам.

Наприклад: «Восени в саду осипалося листя і лежало золотистим килимом. ‒ Сьогодні підемо згрібати листя, ‒ сказала мама Вові. ‒ А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? ‒ запитав Вова. ‒ Не можна, ‒ відповіла мама». Чому мама не дозволила Вові розпалювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ діти пов'язують з власною безпекою: «Тому що можна запалитися і згоріти», «Може бути пожежа». Підтвердивши відповіді дітей, вихователь розповідає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повітря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповіла. Листя треба згрібати у купи і прикидати землею. Воно перегниє, і буде хороше добриво для рослин.

Словесні логічні завдання використовують і в повсякденному житті і на заняттях.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях використовуються описові розповіді, мета яких ‒ подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог.

Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкривають взаємозв'язки ‒ «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Описова розповідь повинна містити такі елементи інформації:

1. Про естетичні властивості об'єкта, деякі особливості будови.

2. Про зв'язок рослини, тварини з умовами життя. В розповідях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, найбільш цікаві сезонні зміни.

3. Про значення рослини, тварини у природі і житті людини.

Починати розповідь з естетичних особливостей об'єкта природи важливо для формування емоційно-позитивного ставлення дітей до об'єктів природи. Якщо дитина любитиме світ природи, який її оточує, у неї не підніметься рука, щоб зруйнувати його і позбавити краси. Якщо у дошкільному віці закласти розуміння краси і добра (а краса і є добро у своєму найвищому прояві), воно назавжди залишиться у дитини.

Інформація про зв'язок рослин, тварин з умовами життя вводить дітей у розуміння зв'язків у природі, закладає ті системні знання, які є основою екологічного виховання. Інформація про значення рослин, тварин у природі і житті людини важлива насамперед з точки зору формування ціннісних орієнтацій, які відіграють функцію орієнтира, мотиву поведінки.

Ось приклад розповіді під час розглядання золотоочки, що залетіла у кімнату:

«Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Придивіться уважніше, у неї насправді золотисті очі. Дуже ніжна комашка. Які у неї гарні світло-зелені блискучі крильця з тоненькими жилками! Живе золотоочка у садах і лісах. їжею її є попелиці.

Влітку золотоочки відкладають на нижній стороні листків малесенькі яйця. З них виходять личинки, які поїдають дуже багато попелиць. І доросла золотоочка, і її личинки приносять велику користь садам і лісам, прикрашають нашу природу, і тому їх треба всюди оберігати».

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостережень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на заняттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спостереження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавленість, сприяє формуванню екологічної культури. Елементи розповіді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, коли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей.

Наприклад, ось на дзеркальній гладіні ставка, басейну діти побачили водомірку. Вони стежать за її миттєвими рухами, відзначають особливості будови — ноги широко розставлені. Проте ось водомірка зникла, і, доповнюючи бачене, вихователь розповідає дітям: «Справді ж цікава комаха. Кого вона вам нагадує? Вона нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по воді, вона наче вимірює її. Чому ж водомірка не тоне у воді? Тому, що тіло її легеньке, ноги широко розставлені, густо вкриті волосками, ще й змащені воском, щоб не намокали у воді. Поміж волосками зберігається повітря. Живиться водомірка дрібними комахами, які падають у воду. Видивляється вона їх, ковзаючи по воді.

Водомірка добре бачить і в разі небезпеки швидко тікає. Восени вона виходить на бепрг і ховається на зиму під каміння або у мох. Бачите, як цікаво, коли поруч з нами живуть такі тварини. Не заважайте водоміркам і не лякайте їх. Хай вони займаються своїми справами».

Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислухати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картинкою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розглянути деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками вимагає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача.