ВСТУП
Одним з перших уявлень про природу агресії в психології було те, що агресія це один з інстинктів. З агресією стикається кожен, це може статись будь-де: вдома, на роботі, на навчанні, на вулиці і т.д. найбільш відчутною вона буває в момент формування особистості. Саме в підлітковому віці це може відігравати досить негативну роль, адже агресія перетворює людину або в потенційного агресора, або ж в жертву всіх можливих конфліктів. Дуже часто саме це стає причиною міжособистісних непорозумінь та невмінням знайти розумний спосіб вирішення проблеми.
Багато вчених займались вивченням даної тематики і однозначного визначення терміну “агресія” немає. Це досить складний феномен, який може від примітивних вербальних образ перерости та спричинити серйозні проблеми, в тому числі і війни.
РОЗДІЛ 1.
СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА АГРЕСИВНОСТІ ТА АГРЕСІЇ. ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
1.1 (Поняття агресивної поведінки та агресії починаючи з раннього дитинства) або (дитяча агресія)
В даний час дитяча та підліткова агресія дуже цікавить науковців, загалом тому, що це є реальною проблемою. Сучасні діти стали дуже часто проявляти агресивну поведінку і, нажаль, навіть бували випадки коли дитина могла забити іншу. Саме тому науковці розглядають цю проблему з різних її сторін, насамперед причинами можуть бути взаємовідносини в сім’ї, особистісні якості самої дитини. Для такої дитини повинні бути розроблені методи корекції та профілактики поведінки, адже така дитина створює проблеми не тільки для себе, а й для оточуючих.
Більшість дослідників які займались вивченням причин дитячої агресивної поведінки зазначають, що для дітей існує три основні моделі поведінки, таких як:
Сім’я — може демонструвати модель агресивної поведінки та навіть підкріплювати її. Причинами цього можуть слугувати холодність, ворожість, придушення інтересів дитини та її особистості, образи чи негативні оцінки, конфліктність, тотальний контроль дитини або ж навпаки повна його відсутність. [18. С. 1]
Вже проведені раніше дослідження показують, що неадекватний стиль виховання дитини є чи не найголовнішою причиною агресивної поведінки. Батьками таких дітей часто бувають люди, котрі надають на стільки багато свободи дитині, що взагалі перестають приділяти увагу. Неагресивні діти навпроти ж виховуються строго, але демократично, маючи можливість висловити свої побажання з якими будуть теж рахуватись, в той час як батьки агресивних дітей проявляють свою авторитарність створюючи натиск та майже завжди не рахуючись з бажаннями своїх дітей. [4]
В цілому агресивна поведінка в сім’ї формується через три механізми: наслідування та ідентифікація з агресором, захисна реакція та протестна реакція. [19]
Агресії діти навчаються також при взаємодії з ровесниками під час чого розуміють для себе які існують переваги агресивної поведінки під час ігор. [4. С. 104] В дошкільному та молодшому шкільному віці поведінка з проявом агресії найчастіше зустрічається у грі-бійці. Хоча на практиці можна судити, що хоч в цих іграх і присутні удари, це приносить дітям задоволення і бажання нанести шкоду умисно відсутнє. [20]
Також, треба зазначити, що діти можуть бачити та наслідувати приклади агресії не лише на реальних прикладах поведінки однолітків чи батьків, а й на тому, що пропонують засоби масової інформації.
Є думка, що для того щоб зрозуміти на яких умовах живуть діти в сучасному суспільстві, їх зв’язок із сім’єю, школою та іншими дітьми, необхідно зрозуміти та дослідити вплив засобів масової комунікації, в тому числі і телебачення на них.
Безліч психологів, що проявили інтерес до даної проблеми, зазначають її актуальність та важливість. Дана тема дуже уважно досліджується тому, що має велике соціальне значення, особливо в даний час, коли телевізійні програми відкрито розповідають про насильство та злочини, транслюють репортажі про вбивства та демонструють фільми з численними сценами насильства. [21]
Берон Р. та Річардсон Д. в своїй книжці зазначають, що практично всі дослідники вказують на важливу засобів масової інформації, в першу чергу телебачення, в розповсюдженні агресивних форм поведінки, адже вважають, що чим більше сцен насилля людина бачить в дитинстві, тим більше схильною до насилля вона буде в юнацтві та в ранній зрілості. [4]
Звичайно, одразу після перегляду передачі дитина не стане вести себе агресивно, але вона може взяти для себе агресію як ефективний спосіб вирішення проблем які можуть виникнути вдома чи в школі, і тоді дитина реалізує взяту для себе модель поведінки.
Одних лише факторів спостереження за насильницькими формами поведінки та відчуття насилля на собі, звісно, недостатньо для раннього формування агресивності, адже в одній і тій же сім’ї, в схожих умовах виховання можуть вирости абсолютно різні по мірі агресивності діти. [22] Тому на агресивну поведінку можуть впливати багато факторів пов’язаних як із самою особистістю так і з зовнішнім оточенням.
Так, психологи (Берон Р., Крейхі Б, Платонова Н. та ін..) виділяють:
Соціальні фактори: фрустрація, вербальні і фізичні нападки, характеристики жертви, підбурювання з боку оточуючих, установки, забобони і система цінностей значущий для дітей та дорослих.
Зовнішні фактори: спека, шум, забруднене повітря.
Ситуативні фактори: погане самопочуття, перевтома, вплив продуктів харчування.
Індивідуальні або особистісні фактори: підсвідоме очікування небезпеки, невпевненість у власній безпеці, набутий негативний досвід, емоційна нестабільність, незадоволеність собою, почуття провини та підвищена дратівливість.
Біологічні причини: генетика, вміст тестостерону, реактивність симпатичної нервової системи, травма, вплив гормонів, органічні захворювання мозку, психічні захворювання, темперамент та особливості характеру його акцентуації. [18. С. 3-4]
Причини прояву дитячої агресії не обмежуються проблемами в сім’ї, досить важливу роль в цьому відіграє школа. Дитина стає агресивною коли в школі її ображають, чи щось засмучує, і якщо вона себе там взагалі не відчуває комфортно. Тоді дитина починає активно проявляти агресію по відношенню до своїх однокласників, що стає причиною багатьох проблем для дитини.
На думку психологів насилля поступає від гірших учнів, від невдах, адже кращі учні школи завжди тримаються на вищому рівні і не зацікавлені в чомусь ще, окрім хороших оцінок та навчання.
Тоді, коли вчитель повідомляє батькам про порушення дисципліни, чи про погану успішність та отримання двійок, вони повинні прийняти міри. Найчастіше в кращому випадку ці міри обмежаться моральним впливом, в гіршому, фізичним. Але завжди є відсоток батьків котрі будуть винити в усьому школу та вчителів, опираючись на думку, що ті просто не в змозі знайти вірний підхід до їх дитини та навмисно її зачіпають. Таким чином виникає замкнене коло в якому вчитель винить учня та пред’являє претензії до батьків, батьки, котрі винять вчителів та зляться на дітей, та діти, котрі вороже налаштовані проти обох сторін.
