Охарактеризуйте прийоми навчання складанню сюжетної розповіді за картиною дітей середньої групи. Складіть бесіду за змістом картини «діти годують курочку і курчат».

Розкрийте послідовність ознайомлення дошкільників з граматичною одиницею «звук» та навчання звуковому аналізу слова. Складіть фрагмент заняття по ознайомленню з голосним звуком та звуковому аналізу слів УА,АУ

 

Дітей старшого дошкільного піку знайомлять з голосними і приголосними, твердими і м’якими приголосними, навчають використовувати у мовленні відповідні терміни. Ознайомлення з голосними та приголосними звуками здійснюється послідовно. Спочатку діти знайомляться з голосними звуками, навчаються виділяти їх у словах, позначати відповідними фішками, визначати місце голосних звуків у слові, потім — з приголосними звуками.

По мірі того, як діти опановують уміння визначати голосні та приголосні звуки, додається нове завдання — навчитися розрізняти приголосні звуки. Діти вчаться розрізняти тверді і м’які приголосні, порівнюючи їх артикуляцію. Старші дошкільники мають не тільки розуміти, але й користуватися термінами твердий приголосний, м’який приголосний. Щоб навчити дітей розрізняти тверді і м’які приголосні, важливо навчити їх спостерігати за вимовою звуків, виділяти їх у словах.

Після того як дітей познайомили з поняттям «звук», їх знайомлять звуковим аналізом слова.

Методика:

Звуковий аналіз є своєрідною основою, до якої приєднується ознайомлення з характеристикою звуків, з наголосом, зі складовою структурою слова. Для навчання дітей звукового аналізу на заняттях необхідно підготувати схеми звукового складу слова, що складаються з трьох і чотирьох клітинок, а також фішки (для кожної дитини і для роботи біля дошки).Спочатку аналізують слова, що складаються з двох голосних звуків (ау, уа), потім — з трьох, чотирьох звуків

• розглядання картинки і вимовляння її назви;

• повільне промовляння цього слова вихователем з виділенням (інтонаційно) кожного звука;

•аналогічне промовляння слова дітьми (разом з вихователем, індивідуально);

• фіксування уваги на тому, що слово складається зі звуків;

• розгляд схеми звукового складу слова (визначення кількості клітинок);

• визначення кількості звуків у слові;

•інтонаційне виділення першого звука, показ першої клітинки і розташування в ній фішки-звука (спочатку вихователь робить це біля дошки, а потім діти — у себе на столах); аналогічну роботу виконує з другим і третім звуками;

• підкреслена вимова звуків у слові супроводжується рухом указки (спочатку біля дошки, потім — на своїх схемах);

• узагальнення (в слові... стільки-то звуків, вони вимовляються один за одним: перший звук, другий, третій, четвертий).

Фрагмент заняття:

Використовуючи площинні фігури, вихователь на столі створює картину лісу. Дітям пропонують скласти розповідь(за допомогою іграшок) про те, як хлопчики Альоша і Саня заблукали в лісі. Направляючи розповіді дітей, вихователь підводить їх до використання слова ау, яким перекрикуються щоб знайти або не втратити один одного. Це слово діти неодноразово вимовляють, виділяючи кожен звук.

- Як Саня кликав Альошу?

ААААУУУ

- Як відзивався Альоша?

- АААААУУУУУ

- Який перший звук ми чуємо і промовляємо в слові АУ?

- ААА

- Промовте разом

- АААА

- Який ругий звук в слові АУ?

- УУУУУУУУУ

- Промовте разом

- УУУУУ

Вихователь малює на дошці два квадрати (справа і зліва), вимовляє слово ау, інтонаційно виділяючи перший та другий звуки, і показує указкою на квадрати (лівий і правий), пояснюючи, де місце (будиночок) для першого звука, де — для другого. Потім на дошку виставляє картонну смужку, розділену на дві клітинки — «будиночок» для слова ау. Знову промовляє слово ау, виділяє голосом перший звук [а], і фішку, що символізує цей звук, виставляє на першу половинку смужки (те саме з другим звуком).

 

2. Обґрунтуйте структуру заняття та прийоми навчання переказування художніх творів в старшій групі. Складіть програмовий зміст та план заняття по переказу оповідання В.Осеєвої «Сини».

У старшому дошкільному віці крім добре знайомих дітям казок та оповідань можна використовувати для переказу незнайомі тексти, які мають відповідати певним вимогам: бути невеликими за обсягом, з простим, легко відтворюваним сюжетом, яскравою, виразною мовою, позбавлені незнайомих та важких для промовляння слів.

Структура заняття складається з таких етапів:

• вихователь пропонує дітям послухати оповідання чи казку, націлюючи їх на уважне сприймання тексту та виконання вказівок щодо виділення в ньому специфічних дій, слів, образів тощо, потім виразно читає текст;

•бесіда за змістом твору з використанням наочності для усвідомлення дітьми теми, ідеї, головної сюжетної лінії;

• повторне читання твору для кращого запам'ятовування та переказування;

• коротка бесіда з метою привернути увагу дітей до характерів персонажів, засобів інтонаційної виразності, що передають ці образи.

• складання плану переказу разом із дітьми. Вихователь дає вказівки щодо вимог до переказу. Можливе застосування методу моделювання;

• вихователь керує дитячими переказами, оцінює й аналізує їх. Підсумок заняття.

Якщо в молодших групах вихователь сам аналізує дитячі перекази,то в старшій групі до аналізу залучаються діти. Вони відзначають пропуски, порівнюють переказ із текстом, враховуючи такі критерії: самостійність, послідовність, повноту, плавність, виразність.

В процесі заняття використовують такі прийоми як:

• пояснення

• підказка

• вказівка

• нагадування

• аналіз дитячих розповідей

• педагогічна оцінка

 

3.Визначте особливості проведення занять по складанню описових розповідей про іграшки в середній групі. Складіть запитання для розгляду іграшок та зразок описової розповіді про неї.

Методика навчання дітей описовим розповідям

Описування предметів, іграшок учить дітей виділяти найхарактерніші ознаки предметів, знаходити для опису точні слова і вирази, визначати відмінне і схоже в предметах у процесі їх порівняння. Вправи на описування іграшок, предметів готують дітей до проведення дидактичних ігор на описування. Такі заняття запропонувала в свій час Є. І. Тихєєва, вона надавала їм великого значення в розвитку точності словника, зв’язного мовлення, логічності мислення, в розширенні кругозору дітей.

Навчання описуванню іграшок, предметів проводиться в усіх групах дитячого садка.

Описуванню іграшок повинно передувати розглядання їх, під час якого діти вчаться виділяти деталі і якості іграшок, оволодівають відповідним словником.

Вихователь ставить запитання щодо зовнішнього вигляду, якостей іграшки, дій з нею. Діти підбирають порівняння, використовують різноманітну лексику.

Структура заняття середня група:

На початку заняття вихователь нагадує дітям про те, що вони розглядали багато іграшок.

Повідомляє, що сьогодні вона теж принесла іграшки. Ставить мету перед дітьми – розглянути іграшку і розповісти про неї. У середній групі вихователь дає зразок опису. Наприклад: «Послухайте, діти, спочатку розкажу я про іграшку, а потім будете розповідати ви. Це лялька Оксана. У неї чорні коси, а в них червона стрічка. Одягнена Оксана в сукню – білу з синіми смужками. На ногах біленькі панчішки й синенькі черевички. Ляльку Оксану можна годувати, вкладати спати, возити в колясці».

Після цього вихователь пропонує дітям описати аналогічну іграшку (наприклад, ляльку Таню в іншому вбранні), що дозволить їм скласти свою розповідь, легко наслідуючи зразок.

Дитина підходить до столу вихователя, бере в руку іграшку, розглядає її і, повернувшись обличчям до групи, починає описувати.

Поступово зразок опису замінюється планом. У середній групі діти спочатку не можуть утримати в пам’яті весь план опису. Тому в ході описування ними предмету виникає необхідність нагадувати їм запитання плану, допомогти навідними запитаннями.

 

Охарактеризуйте прийоми навчання складанню сюжетної розповіді за картиною дітей середньої групи. Складіть бесіду за змістом картини «діти годують курочку і курчат».

У середній групі. Дітям середнього дошкільного віку доступні сюжетні картинки з життя сім’ї, дитячого садка, громадського життя («На території дитячого садка», «На народному святі», «На річці», «В гості до бабусі».).

У середній групі вихователь продовжує навчати дітей розглядати картини, розуміти їх сюжет, описувати картину за запитаннями, поступово залучає дітей до самостійного розповідання.

Вдалим прийомом навчання розповіданню є колективне складання дітьми розповіді за картиною. Вихователь ставить запитання, діти відповідають, а вихователь заохочує їх до різноманітних відповідей, до вдалих висловлювань. Потім він з висловлювань дітей складає розповідь. Через деякий час можна запропонувати дитині скласти розповідь з висловлювань дітей.

У другому півріччі дітей вчать складати розповіді за картиною за допомогою зразка вихователя. Для таких занять підбирають знайомі дітям картини. Спочатку за запитаннями вихователя діти розглядають картину, потім вихователь пропонує послухати її розповідь («Послухайте, спочатку я розповім, а потім будете розповідати ви»).

Зразок розповіді вихователя повинен бути коротким, з чіткою композицією, без зайвих описів. Особливі вимоги ставляться до мови зразка. Короткі, чіткі речення, знайомий словник, зв’язний виклад допоможуть дітям добре зрозуміти ті вимоги, які вихователь ставить до їхніх розповідей. Вихователь може дати зразок за частиною картини. За картиною «кішка з кошенятами» вихователь може розповісти про одне кошенятко, а діти про інші.

Можна використовувати такий прийом що за однією частиною картини складає розповідь вихователь, а за іншою – діти. У другій половині заняття складають розповіді за змістом усієї картини, при цьому використовується лише план розповіді.

5.Обґрунтуйте педагогічні умови навчання розповіді з власного досвіду дітей дошкільного віку. Складіть план заняття по навчанню складання розповіді з власного досвіду на тему «Як я відпочивав в літку».

У дошкільній лінгводидактиці розповіді з власного досвіду визначаються як розповіді про реальні події, свідками або учасниками яких були самі діти. Матеріалом для розповідей з власного досвіду є дитячі спогади або уявлення. Під час таких занять діти вчаться використовувати свій життєвий досвід, передавати його в зв’язній розповіді, у них формується вміння зрозуміло, чітко, послідовно викладати свої думки без опори на наочний матеріал.

У молодших групах вихователь у процесі щоденних розмов з дітьми вчить їх зв’язно, зрозуміло, поширеними реченнями, розповідати про свої враження,пережите,почуте.

Навчання розповіді х власного досвіду вводиться в середній групі, де діти з допомогою вихователя тільки вчаться складати розповіді з власного досвіду.

В старшій групі вони вже починають зв’язно, послідовно, емоційно самі розповідати про випадки з свого життя.

Обов’язковими умовами для розповідання дітей з власного досвіду є наявність у них яскравих і досить точних уявлень про предмет розповіді, особиста зацікавленість, бажання поділитися своїми думками. Якщо у дітей немає точних уявлень, якщо тема не викликає яскравих переживань, сильних вражень, то необхідно, за виразом Є. І. Тихєєвої, їх «організувати». Вихователь повинен збагачувати досвід і розширювати знання дітей про навколишній світ, проводити з дітьми більше екскурсій, спостережень тощо