Форми і методи діяльності працівників поліції щодо попередження, виявлення та інформування за виявленими фактами торгівлі людьми

При проведенні профілактичної роботи слід пам’ятати, що недостатня або викривлена поінформованість населення про причини торгівлі людьми та про те, яким чином убезпечити себе від потрапляння до тенет торгівців людьми, є одним з важливих чинників поширення цього явища. Шляхом підвищення поінформованості населення про можливі небезпеки та шляхи їх уникнення патрульні можуть суттєво вплинути на зменшення ризиків, наприклад, для тих осіб, які займаються пошуком іншої роботи – навіть якщо для цього вони не планують виїжджати за кордон. Така роз’яснювальна робота може проводитися в індивідуальному порядку під час звернень громадян.

У контексті діяльності правоохоронних органів Законом України «Про протидію торгівлі людьми» визначено поняття боротьби з торгівлею людьми.

Боротьба з торгівлею людьми – система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього постраждали, встановлення фізичних/юридичних осіб-торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності.

Боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою діяльності органів Національної поліції по боротьбі зі злочинністю, яка, зокрема, здійснюється шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів.

До завдань у сфері боротьби з торгівлею людьми належать:

· виявлення причин та передумов, що сприяють торгівлі людьми, та вжиття заходів щодо їх усунення;

· забезпечення безпеки осіб, які визнані потерпілими від торгівлі людьми, свідків та інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах про торгівлю людьми;

· виявлення та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми;

· притягнення до відповідальності, у тому числі кримінальної, осіб, причетних до торгівлі людьми;

· забезпечення відновлення прав постраждалих від торгівлі людьми;

· інформування суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та громадськості щодо результатів діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми.

Кожен поліцейський повинен використовувати свої можливості, в межах правового поля, щодо отримання інформації про вчинені злочини або такі, що готуються на території обслуговування.

Така робота є ефективною, коли між співробітниками поліції та громадськістю будуються серйозні і продуктивні відносини з метою розвитку довіри до поліції і впевненості в ній громадян.

При досягненні такої довіри люди з більшою готовністю будуть повідомляти про підозрілу діяльність тих чи інших суб’єктів або окремих громадян. Спільнота, сама по собі, є окремим найбільшим джерелом потенційної інформації і не варто недооцінювати його значення. Для того, щоб використовувати інформаційні дані населення для боротьби з торгівлею людьми (або будь-якими іншими злочинами), співробітники поліції спочатку повинні інвестувати час і зусилля в побудову довірливих відносин.

В якості методів виявлення ситуацій торгівлі людьми може використовуватися робота з населенням на території обслуговування (безпосередні звернення громадян, отримання відповідної інформації з інших джерел). До методів виявлення також належать перевірка місць, де можуть використовувати примусову працю або здійснювати сексуальну експлуатацію (систематичне зайняття проституцією), виявлення осіб, які займаються жебрацтвом, зокрема й організаторів такої діяльності, інформація, отримана за допомогою «гарячих ліній», «телефонів довіри» тощо.

В умовах сьогодення особливу увагу слід приділяти відстеженню фактів вербування серед внутрішньо переміщених осіб, зокрема в місцях їх компактного перебування. Вразливим станом таких осіб можуть скористатися як для їх вивозу за кордон, так і для трудової та іншої експлуатації в межах України.

Також ефективній роботі щодо виявлення фактів торгівлі людьми сприяє належна взаємодія поліції з громадськими активістами, керівниками підприємств, навчальних та культурних закладів. Співтовариства, як правило, пильні і помічають підозрілу діяльність новоприбулих, вербування людей з обіцянками робочих місць і т. д. Громада також володіє інформацією про безробітних осіб, які бажають знайти роботу, включаючи випускників навчальних закладів, які шукають першу роботу і є групою найвищого ризику. Розташування місць неформальної зайнятості або об’єктів, де використовують працю незареєстрованих осіб, також не є таємницею для місцевих мешканців. Громада, як правило, обізнана і про спілкування з іноземцями, близькі стосунки та заплановані шлюби з громадянами інших держав. Наявність достатньої інформації про офіційні та неофіційні агентства, які розташовані на території обслуговування, та окремих осіб, які пропонують або організовують працевлаштування, теж допоможе у виявлені фактів торгівлі людьми.

Правильно реалізована концепція роботи поліції з населенням за місцем проживання, що включає в себе ефективний обмін інформацією про події в суспільстві, може допомогти зупинити випадки торгівлі людьми на ранній стадії.

Одним з аспектів проведення роботи з виявлення осіб, ймовірно причетних до торгівлі людьми, є індивідуально-профілактична робота з особами, засудженими до покарання без позбавлення волі. Необхідно брати до уваги ті випадки, коли протизаконні дії засуджених були кваліфіковані як торгівля людьми за статтею 149 Кримінального кодексу України (чи статтею 124-1 Кримінального кодексу України, чинного до вересня 2001 року), або якщо вони були причетні до злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми.

Також слід звертати увагу на осіб, які піддавалися адміністративному стягненню за проживання без паспорту, сприяння незаконному перетину державного кордону, порушення правил перебування або працевлаштування в Україні, провадження посередницької діяльності з працевлаштування за кордоном без відповідної ліцензії, утримання будинків розпусти, примушування до проституції та зайняття жебрацтвом тощо.

Оскільки торгівля людьми належить до тяжких і особливо тяжких злочинів, перевірка заяв і повідомлень про такі факти проводиться працівниками спеціалізованих оперативних підрозділів.

Інформація про можливі факти торгівлі людьми, яка надходить у розпорядження поліцейського, повинна оперативно надаватися підрозділу по боротьбі з торгівлею людьми.

Виявлення постраждалих осіб може відбуватися шляхом отримання інформації безпосередньо від жертви, від інших осіб її соціального оточення, які володіють певною інформацією, або під час патрулювання території обслуговування шляхом особистого спостереження.

Для виявлення ймовірних або потенційних жертв торгівлі людьми на території обслуговування працівники поліції повинні звертати увагу на осіб без постійного місця проживання або осіб, які прибули з інших регіонів. Особлива увага повинна приділятися однорідним групам мандрівників, які часто подорожують у супроводі. Зазвичай такі групи складаються з чоловіків середнього віку або молодих жінок. При розмові з такими людьми працівники поліції повинні сконцентруватися на з’ясуванні мети їх прибуття або знаходження в тому чи іншому місці, що може дати підстави для подальшої перевірки.

У ході розмови з такими особами поліцейським слід пам’ятати, що під час їх першого контакту з ймовірними жертвами торгівлі людьми, останні у більшості випадків не бажають йти на мовний контакт. Тому більше уваги варто приділяти місцезнаходженню та аналізу ситуації, а також невербальним індикаторами (наприклад, страх, нервозність, і спроби приховати негативні ознаки).

Ще однією групою осіб, які потребують посиленої уваги з боку поліції, є трудові мігранти, які повертаються додому без грошей, з боргами, нервовими розладами і депресією, та/ або уникають контакту з родичами і друзями, різко змінили свої звички і поведінку, зловживають алкоголем і т. д.

Для запобігання повторному потраплянню в ситуацію торгівлі людьми необхідно звертати увагу на людей, що звертаються за поновленням документів взамін тих, які, за їх твердженням, були загублені. Деякі з цих людей можуть перебувати в процесі повторного вербування й можуть стати жертвами торгівлі людьми знову.

Своєчасне виявлення вищезазначених категорій осіб та надання їм інформаційних, консультаційних, правових, соціально-психологічних послуг, перенаправлення таких жертв до відповідних служб і надання їм допомоги сприяє громадській безпеці та запобігає повторним випадкам торгівлі цими людьми.

До окремої категорії потенційних або ймовірних жертв торгівлі людьми, які потребують посиленої уваги з боку поліції, відносяться діти з неблагополучних сімей та діти на вулицях.

Нижче наведені методи виявлення потенційних жертв серед дітей групи ризику, які перебувають у різних ситуаціях:

Діти на вулицях

Ознаки дітей групи ризику:

· діти, які живуть у неблагополучних сім’ях;

· діти, які пропускають уроки або кидають навчання у школі;

· діти, які працюють на вулицях: продають товари (сигарети, газети, жувальну гумку, напої, іграшки, квіти), миють скло машин на світлофорах, займаються жебрацтвом (нерідко вони супроводжуються дорослими /батьками, які за ними спостерігають, забезпечують їх товаром для продажу і забирають у них гроші);

· діти, які вживають алкоголь або токсичні речовини;

· діти, які втягнуті у нелегальну діяльність (в т. ч. жебрацтво, крадіжки, розповсюдження наркотиків, зайняття проституцією) або мають контакт з відомими злочинцями;

· зниклі безвісти діти (втікачі, діти, відправлені батьками/опікунами працювати на вулиці, і діти, які були завербовані, викрадені або продані батьками/опікунами торгівцям людьми).

Діти у сім’ях

Ознаки дітей групи ризику:

· діти, які живуть у неблагополучних сім’ях;

· діти, які піддавалися жорстокому поводженню;

· діти, близькі родичі яких працюють за кордоном або в інших регіонах країни.

Діти в школі

Ознаки дітей групи ризику:

· невідвідування школи;

· антигромадська конфліктна поведінка по відношенню до вчителів та учнів.

У разі виявлення патрульним поліцейським особи, яка постраждала від торгівлі людьми, або якщо працівнику поліції в результаті його діяльності стало відомо про постраждалу особу, за згодою такої особи або її законного представника поліцейський направляє постраждалу особу до відповідального підрозділу місцевої держадміністрації або громадської організації, яка займається проблемою попередження торгівлі людьми.

У разі, коли постраждала особа не в змозі самостійно пересуватися з будь-якої причини (інвалід, хвора, поранена) або стан особи загрожує її життю чи безпеці оточуючих, працівник поліції зобов’язаний невідкладно забезпечити надання їй першої медичної допомоги та повідомити до відповідного закладу охорони здоров’я.

За зверненням постраждалої особи або її законного представника поліцейський надає інформацію про можливість отримання допомоги, види такої допомоги, умови та порядок їх надання (в тому числі про її права та можливості; медичну, психологічну, правову та іншу допомогу, тимчасове розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, безоплатне отримання послуг перекладача; тимчасове перебування в Україні в порядку, встановленому законодавством, можливість звернення до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, вжиття правових заходів для захисту особи, якщо вона виступає свідком; репатріацію або залишення в Україні іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми).

Особа, яка визнає себе такою, що зазнала по відношенню до себе дій за ознаками злочину «торгівля людьми», може самостійно написати заяву до територіального підрозділу Національної поліції.

У разі, коли постраждала особа не зверталася до органів поліції та не бажає співпрацювати з ними, працівник поліції складає на ім’я керівника рапорт про вчинення злочину з поміткою «про відмову» особи співпрацювати, а також надає інформацію відповідному підрозділу місцевої держадміністрації та, за бажанням особи, до громадської організації, яка займається захистом жертв торгівлі людьми.

У разі відсутності у постраждалої особи документів, що посвідчують особу, поліцейський рекомендує звернутися до територіального органу або підрозділу ДМС, який здійснює заходи щодо відновлення або видачі таких документів.