Політичні партії та організації Східної Галичини

Тема 25. Західноукраїнські землі

Західноукраїнські землі опинилися на початку 20-х рр. ХХ ст. у складі трьох держав: Східна Галичина у складі Польщі, Північна Буковина та Південна Бессарабія у складі Румунії, Закарпаття у складі Чехословаччини.

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 20-30-ті рр. ХХ ст.

 

Політична сфера

 

– відсутність органів самоврядування;

– заборона українським представникам обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії;

– обмеження політичних прав українців.

 

Економічна сфера

 

– колоніальний характер економіки;

– панівне становище іноземного капіталу;

– переважання аграрного сектора;

– екстенсивний характер сільського господарства

– малоземелля та безземелля селян;

– міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття;

– розвиток кооперативного руху.

 

Екстенсивний розвиток – розвиток економіки, який характеризується збільшенням кількості продукції, що випускається, за рахунок збільшення витрат людської праці, сировини та матеріалів.

 

Національне життя

 

– асиміляція українського населення;

– обмеження у сфері освіти та культури;

– національне гноблення українського населення.

 

Асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрати) мови, традицій раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу. Засіб досягнення етнічної однорідності.

 

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ПОЛЬЩІ

 

– Перебування у складі Польщі Східної Галичини, Західної Волині, Західного Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини.

– Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні – переважно українські й білоруські землі («Б»); перші – отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам – колоністам.

 

Осадники – назва польських колоністів на західноукраїнських землях, що були під польською окупацією у 1919 – 1939 рр.

 

– Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольщу, закриття українських шкіл, квота на вступ українців до Львівського університету та інших вищих навчальних закладів). Протягом 1921 – 1925 рр. у Львові діяв Таємний український університет – український нелегальний вищий навчальний заклад, що діяв в умовах польської окупації.

– Політика «пацифікації»

 

Пацифікація («умиротворення українського народу») – офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії українських терористів ОУН.

 

Політичні партії та організації Східної Галичини

 

Назва	Дата	Лідери	Ідеї та діяльність
Комуністична партія Західної України (КПЗУ)	1919 р.	А.Бараль (Савка), М.Заячківський (Косар), Й.Крілик (Васильків)	Визволення Західної України шляхом соціалістичної революції, приєднання до радянської України.
Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО)	1925 р.	Д.Левицький, С.Баран, В.Мудрий, М.Рудницький	Наймасовіша українська політична організація Галичини. Створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення; культурно-просвітницька організація.
Українська соціал-радикальна партія (УСРП) (об’єднання УРП та УПСР)	1926 р.	Л.Бачинський, С.Макух, М.Стахів	Здобуття незалежності України легальними методами, соціалістичні перетворення.
Українська військова організація (УВО)	липень 1920 р.	Є.Коновалець	Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу.
Організація українських націоналістів (ОУН) (на основі УВО)	1929 р.	Є.Коновалець, С.Бандера	Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу; використання терористичних методів боротьби; ідеологічна основа – інтегральний націоналізм Д.Донцова.

 

Інтегральний націоналізм – націоналістична ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів. Автором інтегрального націоналізму був Д.Донцов.

 

Основні ідеї інтегрального (чинного) націоналізму:

 

– Визволення України та створення української самостійної держави.

– Воля до життя, до влади, рішучість у боротьбі за здійснення проголошеної мети.

– «Творче насильство ініціативної меншості» – лідерів, фанатів справи, які організують народ і поведуть його за собою.

– Аморальність – національна ідея вища за загальнолюдські цінності, вона понад усе.

– Відсутність вказівок щодо майбутнього політичного та соціально-економічного устрою української держави.