Розшифрування схеми маршруту

Схема маршруту екскурсії

Маршрут пішохідної екскурсії:

Бульвар Тараса Шевченка: Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна (між бульваром Т.Г.Шевченка й вулицями Льва Толстого, Назарівською і Симона Петлюри) – особняк˗флігель та фасадний будинок (1875, бульвар Т.Г.Шевченка, 4) – Будинок № 12 (бульвар Т.Г.Шевченка,12) – Будинок № 13 (бульвар Т.Г.Шевченка,13) – Музей Т. Г. Шевченка (бульвар Т.Г.Шевченка, 12) – будівля № 14 (1-а колишня гімназія, 1850–1852, бульвар Т.Г.Шевченка,14) – будівля № 18 (2-а колишня гімназія, 1856, бульвар Т.Г.Шевченка, 18) – Володимирський собор (бульвар Т.Г.Шевченка, 20) – Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (бульвар Т.Г.Шевченка,22-24) – Садиба Терещенків (бульвар Т.Г.Шевченка,34).

Тривалість: 1год 30хв

Відстань: 2 км

Карта туристичного маршруту

Розшифрування схеми маршруту

Початкова точка екскурсії: Ботанічний сад імені О.Фоміна.

Об’єкти показу:

Бульвар Тараса Шевченка

Бульвар, починаючись із Бессарабської площі, виключно прямолінійно слідував спочатку через Галицьку площу (нині пл. Перемоги) аж до Тріумфальної арки. Ця дерев'яна арка була споруджена в 1857 році в ознаменування приїзду до Києва імператора Олександра ІІ і потім ще проіснувала до 1890 року.

Бульварна вулиця, як вона була названа вперше, простяглася майже на 2 кілометри. Однак уже в наші часи довжина бульвару була обмежена площею Перемоги. Сталося це в 1985 році після того, як Брест-Литовський проспект був перейменований в проспект Перемоги. Природно, вирішили, що початок нового проспекту повинен бути на однойменній площі. В результаті частина бульвару як безіменна дісталася проспекту Перемоги. Стверджується, що спочатку бульвар був засаджений липами і завезеними з-за кордону каштанами, які в Києві не прижилися. Їх замінили пірамідальними тополями, які і в даний час прикрашають бульвар вже в четвертому поколінні. У первозданному вигляді алея бульвару нічим не відокремлювалася від проїжджої частини. Лише з часом з'явилися спочатку дерев'яні решітки, які потім були замінені секціями плетеної дротяної огорожі.

Назва бульвару багаторазово змінювалося. У 50-60-х роках ХІХ століття вулицю називали то шосейним, то Університетським бульваром. Стаціонарну назву бульвар отримав в 1869 році - Бібіковський бульвар, названий так на честь Київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова, який правив цілих 15 років: з 1837-го по 1852 рік. Ця назва бульвару проіснувало до 1919 року, коли радянська влада перейменувала його в честь нашого шановного поета - Тараса Григоровича Шевченка. До війни і в перші повоєнні роки по бульвару Шевченка ходив трамвай 7-го маршруту: з Бессарабської площі до заводу «Більшовик». Тоді з одного боку бульвару, якщо дивитися з Бессарабки, то зліва від бульвару ходили трамваї, а праворуч був автомобільний рух. Маршрут обслуговували тільки бельгійські пульманівські вагони. На кінцевій тупикової зупинці вагоновод (так їх тоді шанобливо називали) виходив з вагона, одягав рукавиці і опускав одну контактну дугу і піднімав іншу для зворотного руху трамвая. Потім переходив в протилежний кінець трамвая, де була його друга кабіна управління.

У будинку № 12, гарному двоповерховому особняку, розташувався літературно-художній музей Т. Г. Шевченка, і музею цього сам бог велів прикрашати собою однойменний бульвар. Будівля музею належить до національної культурної спадщини і є пам'яткою архітектури першої половини ХІХ століття. До революції його власником був відомий цукрозаводчик і меценат Микола Терещенко, чиє ім'я носить вулиця, яка перетинає в цьому місці бульвар.

Напроти, в будинку № 13 знаходиться ректорат Київського медичного університету ім ак. О.О.Богомольця. Не зайве нагадати, що будівля побудована в 50-х роках позаминулого століття за проектом відомого київського архітектора Олександра Беретті, сина знаменитого архітектора Вікентія Беретті, академіка Петербурзької Академії мистецтв, переможця конкурсу на проект Київського університету Св. Володимира і, до речі, розробника проекту Університетського бульвару, того самого, про який я веду мову.. до приходу радянської влади в цій будівлі розміщувалася 1-ша Київська чоловіча гімназія, в якій навчалися письменники Михайло Булгаков, Костянтин ПАУСІ Котовського, майбутні академіки Є. В. Тарле і О.О.Богомолець.

З торця цієї будівлі, на розі вул. Володимирській, довгий час перебувала чудова спортивна площадка, яка належала Академії Наук. Майданчик була обгороджена старої красивою високою кованою огорожею. На цьому майданчику часто відбувалися цікаві змагання з волейболу на першість міста, інститутські першості, які залучали глядачів - біля огорожі завжди затримувалися перехожі. На початку 1990-х років, майданчик ця вже була перетворена в оглядовий з продажу автомобілів. Вся вона була заставлена іномарками. Очевидно, спортивний майданчик бізнесмен побачив як земельну ділянку в центрі столиці і благополучно викупив за хороші гроші. Ну, а подальша доля цього майданчика відома - в 1998 році огорожа була знесена і тут було встановлено пам'ятник першому президенту УНР М. С. Грушевський.

Наступне примітна будівля у нас на шляху - будинок № 18, в якому розташована Київська міська філія "Укртелеком". Будівля це побудовано в 1850-х роках і теж за проектом Олександра Беретті. До революції тут навчалися діти - це була 2-а Київська гімназія. На відміну від 1-ої гімназії, де навчалися переважно діти дворян, 2-а гімназія була розрахована на дітей "різночинців". Видно, і плата була більш поміркований. Далі по правій стороні бульвару - головне його прикраса, Володимирський собор. Собор є головним храмом Української православної церкви Київського патріархату. Започаткований будівництвом в 1862 році готовий собор був освячений лише через двадцять років. У 1929 році Всеукраїнським ЦВК схвалив рішення про закриття храму і перетворенні його в Музей антирелігійної пропаганди за аналогією з ленінградським Казанським собором. У соборі в ті часи зберігалися архівні документи місцевої влади.

Ботанічний сад ім. Фоміна закладався як Університетський в 1839 році на горбатих пустирях і пагорбах, що тепер надає йому особливу красу. У центрі столиці сад займає 22,5 гектара. Через 10 років після його закладки та планування вже був споруджений оранжерейний комплекс для тропічних і субтропічних рослин. У 1977 році в Ботанічному саду був споруджений 30-метровий кліматрон для вирощування екзотичних пальм. Персонал саду веде велику науково-дослідницьку роботу. Ботанічний сад має два входи з боку бульвару і два входи з боку вул. Льва Толстого: один навпроти вул. Тарасівській, другий нижче - біля вул. Вєтрова. Ще один вхід платний в оранжереї - з вул. Петлюри. У 1960 році на вході в Ботанічний сад була здана в експлуатацію одна з перших станцій Київського метрополітену - станція глибокого закладення "Університет".

Перейшовши через підземний перехід на протилежну сторону бульвару, знаходиться Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. Будівля була побудована в 1906 році для Київське комерційного училища. Навпаки університету на розі ул.Пироговская в будинку № 26/4 розмістилася Шевченківська районна державна адміністрація. Будинок дореволюційної споруди, один з так званих прибуткових будинків, господарі яких здавали в ньому квартири в найм.

Це особливо впадає в очі, коли ми, спустившись трохи нижче по бульвару опинимося перед дуже красивим будинком № 34. Будинок цей був побудований в 1874 році і експерти стверджують, що побудований він би в стилі вікторіанської неоготики. До революції будинком цим володів Іван Миколайович Терещенко, старший син відомого мецената Миколи Артемовича Терещенко. В даний час в будинку працює Відділ віз та дозволів (ВВІР), що оформляє закордонні паспорти.

Навпаки, на іншому розі бульвару і вул. Михайла Коцюбинського, такий же будинок-красень. Цей красивий будинок з кутовою башточкою був споруджений в 1883 році на замовлення київського аптекаря Фрометта за проектом відомого київського архітектора Ніколаєва. На першому поверсі свого будинку Фрометт відкрив свою аптеку, і з тих пір до революції будинок вже називали тільки будинком аптекаря Фрометта. У 1899 році нові господарі будинку відкрили тут готель "Київ", але при цьому аптека в будинку збереглася. І, що дивно, аптека в цьому будинку працює і зараз, через 130 років.

Хочу зробити невеличкий відступ, щоб сказати кілька слів про архітектора Миколаєві. Володимир Миколайович Ніколаєв був київським міським архітектором в 1873-1887 р.р., був одним із засновників Київського художнього училища. Наведу лише кілька його робіт: Купецьке збори ((1894 г.), де зараз розміщена Національна філармонія, дитяча лікарня "Охматдит", Троїцька церква в лаврі, чудова будівля Спілки письменників України, будівля комітетів Верховної Ради, пам'ятник Богдану Хмельницькому. От би його в наш час! Наступний будинок № 38-40 по бульвару мало кому не довелося відвідати - тут знаходяться Центральні залізничні каси і готель "Експрес". Будівля це повоєнної будівлі. Нижче по бульвару знаходяться два 4-поверхових житлових будинки № 46 і № 48, побудовані на самому початку ХХ століття, але теж залучають своєю архітектурою.

Пора нам переміститися на ліву сторону бульвару, оскільки у вул. Петлюри (колишня. Вул. Комінтерну) закінчився Ботанічний сад і почався квартал, забудований будинками. Тут історичну цінність представляє будинок № 23, на фасаді якого написаний рік його будівництва - 1908. Будинок цей у стилі модерн був побудований для Київської жіночої гімназії. За радянських часів тут теж перебувала середня школа, а в 1982 році будівлю було передано Педагогічному коледжу при Київському Національному університеті ім. Шевченко.

Але років чотири тому мер Черновецький переселив кудись коледж, продав цей будинок якоїсь крутий фірмі, яка виконала капітальний ремонт будівлі і зайняла всі три поверхи і великий підвал. Наступний будинок під № 25 являє собою 3-зоряну готель "Ібіс", закінчену будівництвом в 2011 році. Будівля має вигадливий східчасто-каскадний характер і не гармонує із загальною історичною забудовою бульвару.

В цьому ж будинку розмістилося нове Посольство Грузії в Україні. А на протилежному боці в будівлі № 50-52 знаходиться Будинок національних творчих колективів України. Тут прописалися Академічна капела "Думка", Національний хор ім. Г.Верёвкі, Капела бандуристів. Будинок цей побудований вже в роки незавістмості України.

У 3-поверховому особняку будинку № 27 знаходиться приватний навчальний заклад Академія адвокатури, що належить відомому політику, колишньому главі Адміністрації президента Кучми - Віктора Медведчука.

А у дворі, як би соромлячись свого абсолютно зайвого появи на бульварі, варто нове 20-поверховий житловий будинок. Важко навіть підібрати прикметник для того архітектора, який додумався встромити цю вежу серед старих красивих будинків. Причому, що дивно, будинок цей варто вже років десять, ніким не заселений. Очевидно, є якісь серйозні будівельні дефекти.

Ось на такому кілька іншому визначенні довелося мені закінчити подорож по всій довжині бульвару. Правда, вирішив я залишити наостанок згадка про двох пам'ятниках, до яких слова "прикрашають бульвар" навіть не хочеться застосовувати. Мова йде про пам'ятник В.І. Леніну і радянському полководцю Миколі Щорсу. Пам'ятник Леніну був відкритий в самому початку бульвару в 1949 році, коли після закінчення війни ще навіть не був відновлений Хрещатик. Природно, Ленін ніякого відношення до бульвару не мав.

Статуя Леніна була повалена з п'єдесталу 2 лютого 2014 року членами партії «Свобода». Можна сказати, що своїм вчинком Руйнівник помстилися більшовикам за скинуті ними численні красиві пам'ятники Києва.

Портфель екскурсовода

Додаток 1

Алея тополь бульвару Тараса Шевченка