Консультування жертв сімейного насильства

Особливості роботи з клієнтами, котрі пережили насильство

У найзагальнішому вигляді насильство визначається як примусовий вплив на кого-небудь. Види: фізичне, сексуальне, психологічне (емоційне) і економічне насилля.

Фізичне насильство - це поштовхи, ляпаси, удари кулаком, ногою, використання важких предметів, зброї і інші зовнішні впливи, які призводять до больових відчуттів і травм.

Психологічне (емоційне) насильство - це загрози, грубість, знущання, образа словом і будь-яка інша поведінка, що викликає негативну емоційну реакцію і душевний біль. Емоційні образи ідентифікувати набагато важче. Вони сильніше травмують психіку.

Сексуальне насильство - вид домагання, що виражається у формі як нав'язаних сексуальних дотиків, сексуального приниження, так і примусу до сексу і здійснення сексуальних дій (аж до зґвалтування і інцесту) проти волі жертви.

Крім насильства, що виходить від сторонніх осіб, як особливий вид виділяється сімейне (домашнє) насильство.

Домашнє, побутове насильство, або насильство в сім'ї, включає в себе фізичні, психічні, емоційні і сексуальні образи. Воно поширюється не тільки на подружні пари, а й на співмешканців, коханців, колишнього подружжя, батьків і дітей. Воно не обмежується гетеросексуальними відносинами.

Економічне насильство в сім'ї, таке як одноосібне розподіл коштів сімейного бюджету домінуючим членом сім'ї і строгий контроль за витратою грошей з його боку, є однією з форм вираження емоційного тиску і образи.

КОНСУЛЬТУВАННЯ ЖЕРТВ СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

В даний час допомогу жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані установи: кризові центри для жінок, притулки для жертв насильства, - так і територіальні установи соціального обслуговування: телефони довіри, центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги сім'ї і дітям, які консультують своїх клієнтів по всіх життєвих проблем і надають психотерапевтичну підтримку.

Допомога постраждалим від насильства має свою специфіку в залежності від того, хто її надає (психолог, фахівець із соціальної роботи, психотерапевт), кому її надають (жертвам сімейного, сексуального або просто фізичного насильства), в якій формі (консультативної, психотерапевтичної, соціальної підтримки) буде вона здійснюватися.

Наслідки сімейного насильства багато в чому відповідають симптомам ПТСР:

- на психологічному рівні: порушення сну, кошмари, повторювані спогади, складності з концентрацією уваги, підвищена тривога і збудливість, гіперактивність, порушення взаємин, відчуття ворожого ставлення суспільства;

- на фізіологічному рівні: відчуття браку повітря, дискомфорту в шлунку, внутрішні спазми, головні болі, зниження інтересу до сексу аж до повної байдужості:

- на рівні поведінки: членоушкодження, суїцидальні спроби або думки, зловживання алкоголем або наркотиками, проблеми з харчуванням (булімія або анорексія), безладна зміна сексуальних партнерів.

Зазвичай людині, котра пережила домашнє насильство, що не надають допомогу в руслі сімейного консультування, тому що це створює відчуття, що розкривається секрет, або існує страх, що сім'я розпадеться; насильник не допускається на зустрічі.

Всі форми, методи і техніки роботи фахівця будуються так, щоб дати жертві насильства (жінці або будь-якого іншого клієнта психолога-консультанта і пацієнта психотерапевта) можливість зрозуміти, що ніхто не намагається применшувати значення її труднощів і проблем, але саме в них, цих труднощах і проблемах, можна і потрібно шукати і знаходити засоби для поліпшення свого становища. Тим самим клієнта спонукають до пошуку власних ресурсів зміни.

Зарубіжні консультативні служби, що працюють з проблемами насильства в сім'ї, наводять такі рекомендації для консультантів (Міняйло, 2002):

-Дайте жертві насильства можливість розповісти свою історію: нехай вона знає, що ви вірите їй і хочете вислухати її.

-Допоможіть їй усвідомити свої почуття: підтримайте її право на гнів, чи не заперечуйте жодне з її почуттів.

-Будьте уважні до відмінностей між жінками різних національностей, культур і класів: хоча між усіма жінками є схожість, жодна з них не є стереотипом, у кожної свій життєвий досвід.

-Поважайте культурні цінності і вірування, що впливають на її поведінку: не забувайте, що ці уявлення в минулому могли бути для неї джерелом спокою і впевненості, тому не слід принижувати їх значення.

-Пам'ятайте про відмінності між сільською і міською жінкою, зокрема пам'ятайте про фізичної ізоляції і особливих культурних цінностях першої.

-Знайте, що її не потрібно рятувати: просто помоште їй оцінити власні ресурси і систему підтримки.

-Пам'ятайте, що вона знаходиться в стані кризи, який знижує ефективність її власних захисних реакцій, які допомагають справлятися з проблемами. Допоможіть їй знову знайти силу і емоційну рівновагу - і тоді вона сама буде приймати рішення.

Виділяють наступні стадії терапії в роботі з наслідками насильства (Кораблина і ін., 2001):

1. Рішення вилікуватися. Або симптоми настільки сильні, що неможливо далі терпіти, або людина свідомо вирішує, що потрібно щось змінювати, і звертається за допомогою. Завдання психолога на цій стадії - створення безпечного простору, оцінка стану здоров'я клієнта: психологічного і соматичного. На це може піти кілька тижнів або місяців.

2. Стадія кризи. Людина зустрічається з сильними почуттями, з болем. Від психолога потрібно дуже потужна підтримка. Можна зробити зустрічі частішими.

3. Згадування. Якщо створено довіру до психолога, піде розповідь про те, що сталося. Дуже важливо, щоб клієнт згадав стільки, скільки він може витримати.

4. Віра. Ця стадія важлива, якщо людина сумнівається в точності спогади: Для клієнта дуже важливо повірити собі й своїм спогадам. «Якщо припустити, що ви це придумали, то навіщо? Навіщо вам витрачати на це час, гроші?»

5. Подолання мовчання. Розповідь подробиць події. Це, як правило, супроводжується почуттями сорому і страхом налякати слухача, також можливий страх перед повторенням насильства.

6. Зняття з себе провини за те, що трапилося. Людина може звинувачувати себе в тому, що не зміг себе захистити, або в тому, що в момент насильства отримував задоволення. Не можна переконувати жертву, що вона зовсім не винна - вона цього не повірить. Не треба намагатися зруйнувати віру клієнта в свою вину. Важливо допомогти клієнту зняти з себе відповідальність за те, що трапилося.

7. Підтримка «внутрішню дитину». Усередині кожної дорослої людини є дитина радіє і дитина страждає. Багато людей, які пережили насильство в дитинстві, не вміють радіти життю. На цій стадії необхідно встановити контакт з «пораненим дитиною всередині себе», використовуючи малюнки, руху (в групі) і т.п.

8. Повернення довіри до себе. Підвищення самооцінки. Тут відбувається визначення особистих кордонів клієнта, які були порушені насильством, а тепер знову можуть повернутися під контроль клієнта.

9. Оплакування втрати. Тобто прощання з тим, що було втрачено в момент насильства.

10. Гнів. На стадії оплакування зазвичай назовні виходить і злість, довгий час стримувана всередині.

11. Розкриття і конфронтація. Насильник - це людина, що живе поблизу. Важливо висловити йому свій гнів. Можна написати лист, можна розіграти це в психодрамі.

12. Прощення. Мається на увазі прощення себе. Прощати насильника не потрібно, тому що це може бути ще однією жертвою, яку принесе йому постраждала. Сенс вибачення в тому, щоб відпустити насильника від себе.

13. Набуття духовності. Повернення уявлення про те, що світ добрий і хороший. Зникає відчуття відділень-лінощів від світу, нездатність відчувати красу. Повертається зв'язок між Я і тілом. Відроджується довіру до людей.

14. Дозвіл травми і рух далі. Це момент, коли люди відчувають, що їм вдалося включитися в життя. Поступово треба говорити про те, що терапія закінчується. Настає час попрощатися з клієнтом.

Крім очного консультування або психотерапії в допомоги жертвам насильства можуть брати активну участь телефонні служби.