Події, що вказують на те, що фінансову звітність не можна складати за принципом безперевності

 

Орієнтовний перелік подій після дати балансу

Події, які надають додаткову інформацію про обставини, що були на дату балансу.

1.1. Оголошення банкротом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше було визнано сумнівною.

1.2. Переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їхньої вартості, визначеної на дату балансу.

1.3. Отримання інформації про фінансовий стан і результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, яка свідчить про стійке зниження вартості їхніх акцій на фондових біржах.

1.4. Продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату балансу.

1.5.Отримання від страхової організації уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату.

1.6. Виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності.

Події, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу.

2.1.Прийняття рішення щодо реорганізації підприємства.

2.2.Придбання цілісного майнового комплексу.

2.3.Рішення про припинення операцій, які становлять значну частину основної діяльності підприємства.

2.4.Знищення (втрата) активів підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої надзвичайної події.

2.5.судовий процес за обставинами, що склалися після дати балансу

2.6.Прийняття рішення щодо емісії цінних паперів.

2.7.Непрогнозовані зміни індексів цін і валютних курсів.

2.8.Укладення контрактів щодо значних капітальних і фінансових інвестицій.

2.9.Прийняття законодавчих актів, які впливають на діяльність підприємства.

2.10.Дивіденди за звітний період оголошені підприємством після дати балансу.

Методи розкриття подій після дати балансу можуть бути такі:

· пояснення, дотикова інформація або опис;

· перехресні посилання у разі прямого взаємозв’язку між певними статтями;

· таблиці для подання більш докладної інформації;

 

 

4.

Звітність за сегментами

 

З метою надання користувачам повної інформації про діяльність підприємства необхідно, крім загальної фінансової звітності складати фінансову звітність за сегментами з розкриттям доходів, прибутків та активів (серед інших статей) за основними видами діяльності та географічними регіонами за кожним сегментом.

Сегмент – частина цілого, для підприємства. Це складові діяльності, які характеризуються основними показниками: дохід, витрати, фінансовий результат, активи та зобов'язання.

Методологічні підстави формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи зобов'язання звітних сег­ментів та їх розкриття у фінансових звітах наведено в П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами».

Цей стандарт використовують усі підприємства, незалежно від форм власності, крім малих підприємств, неприбуткових організацій, банків та бюджетних установ.

За ПСБО сегменти поділяють на:

· господарські

· географічні

 

Сегмент діяльності – це відокремлений компонент діяльності підприємства з виробництва і/або продажу окремих видів (або груп) продукції (товарів, робіт, послуг), який відрізняється від інших характером продукції або послуг; характером виробничого процесу, способом отримання доходів; характерними для цієї діяльності ризиками; категорією покупців.

Географічний сегмент – окрема частка діяльності підприємства з виробництва і/або продажу окремих видів (або груп) продукції (товарів, робіт, послуг) в конкретному економічному середовищі, котре відрізняється від інших: економічними або політичними особливостями регіону, взаємозв'язків між діяльністю в різних географічних регіонах, віддаленість операцій, певні ризики, пов'язані з операціями в конкретному регіоні; правила валютного контролю і валютні ризики в таких регіонах.

Географічний виробничий – виділяється за місцем розташування виробництва.

Географічний збутовий – за місцем розташування основних ринків збуту.

Звітний сегмент – сегмент діяльності або географічний сегмент, визначений підприємством за критеріями для сегментів.

Пріоритетні звітні сегменти – це можуть бути сегменти діяль­ності або сегменти, які поділяються на географічні виробничі сегменти або географічні збутові сегменти. У фінансовій звітності такі сегменти розкриваються детальніше ніж вторинні.

 

Господарські або географічні сегменти, які не відповідають критеріям, зазначеним у П(С)БО 29, і які не можна включити до складу будь-якого звітного сегмента, вважаються неподібними сегментами.

 

Однак, із визначенням сегмента виникають проблеми.

Рішення про сегментування діяльності може бути прийняте на підставі таких критеріїв: