ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
Тема 1. Теоретичні питання інтелектуального бізнесу
1.1. Поняття і сутність інтелектуального бізнесу.
1.2. Інститут інтелектуального бізнесу.
Поняття і сутність інтелектуального бізнесу.
Бізнес (англ. Business - «справа», «підприємство») - ініціативна економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних або позикових коштів на свій ризик і під свою відповідальність, яка має головними цілями отримання прибутку, розвиток власної справи або отримання іншої особистої вигоди.
Економічну діяльність можна здійснювати в сфері матеріального і нематеріального виробництва, тому бізнес підрозділяється на підприємництво (господарську діяльність у сфері матеріального виробництва) і комерцію (господарську діяльність в нематеріальній сфері). Результатом підприємницької діяльності є матеріальні блага (товари), а комерційної - нематеріальні блага (послуги).
Бізнес може бути різним. Можна займатися торгівлею (купівлі-продажем), будувати будинки, пекти булочки, моделювати одяг.
Бізнес - це те, у чого є покупець. У бізнесі необхідні дві складові - це продавець і покупець.
Види підприємницької діяльності класифікуються:
- За формою власності, на базі якої здійснюється підприємницька діяльність: приватна, державна, колективна;
- За кількістю учасників: індивідуальна, колективна;
- За характером діяльності: виробництво товарів, надання послуг, виконання робіт і т.д.
Протягом 18-19 ст. економісти сперечалися про природу і ролі послуг, але погоджувалися з тим, що виділити сектор послуг можна тільки за залишковим принципом: до нього зараховували ті види діяльності, які безпосередньо не ставилися ні до видобувних, ні до оброблювальних галузях економіки. Тільки в ХХ столітті послуги зайняли повноправне місце в економічній моделі світу. У 1935 р Алан Фішер запропонував вважати сферу послуг третинним сектором економіки, слідом за обробляють (вторинним) і добувним (первинним) секторами. А в 1940 р трисекторна модель Фішера розвинув Колін Кларк, з тих пір модель Кларка-Фішера стала загальновизнаною:
- Під «первинним» сектором розуміють сільське господарство і видобуток корисних копалин;
- До «вторинного» сектору відноситься обробна промисловість;
- «Третинний» сектор в прийнятої раніше класифікації об'єднував всі послуги - від транспорту і зв'язку до освіти і державного управління.
Відповідно, в залежності від частки зайнятих в кожному секторі, типи економічних систем прийнято було ділити на:
1) «аграрну» (в сільському господарстві зайнято більше половини всіх працюючих);
2) «індустріальну» (в промисловості зайнято більше половини всіх працюючих);
3) постіндустріальну»або«сучасну», її також можна назвати«сервісної»(більше половини всіх працюючих зайнято в сфері послуг).
Світова економіка почала XXI століття характеризується кардинальними змінами, основними акцентами яких є прискорений інноваційний розвиток, перехід до економіки, що базується на знаннях. В її основі лежать інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал (ІК), наука, трансферт результатів інтелектуальної діяльності в виробництво.
Реалізація будь-якого бізнесу вимагає наявності двох складових: ідеї та праці. Інтелектуальний бізнес полягає в реалізації ідеї в життя за допомогою фізичної праці та інтелектуальної діяльності. Він передбачає продаж нематеріальних складових.
Інтелектуальний бізнес не можна відкусити або надіти на себе.
Займаючись таким бізнесом, тримаєш весь товар в голові, а не на прилавку або складі. В інтелектуальному бізнесі товар - це знання, ідеї, рішення. Інтелект розвиває думку і створює ідеї - це здатність мислення. Згодом ідея набуває форми і вартість і виявляється на складі і прилавках магазинів.
Товаром в інтелектуальному бізнесі є ідеї, знання, досвід, навички, створення і розвиток яких вимагає великої інтелектуальної праці. Необхідно з одного боку постійно вчитися і розвиватися, удосконалювати свої знання. З іншого боку - застосовувати це все на практиці, аналізувати.
Термін «інтелектуальне підприємництво» (intellectual entrepreneurship) вперше був запропонований американським професором А.Р. Червітцем в 2002 році, який вважав, що «створення матеріального багатства є лише одне з приватних проявів підприємництва. Інтелект не може бути обмежений академічної наукової школою, а підприємництво - це не бізнес, це установка на оволодіння світом, це процес культурної інновації»[1]. А.Р. Червітц розглядає інтелектуальний підприємництво стосовно системі освіти, але підкреслює універсальність запропонованої концепції, стверджуючи, що інтелектуальним підприємцем може бути не тільки бізнесмен, але і вчений, студент, аспірант, художник, музикант, продюсер і т.д. Основою інтелектуального підприємництва в концепції А.Р. Червітца виступають чотири ціннісних орієнтира: в
- Бачення і відкриття,
- Власність і відповідальність,
- Інтегральне мислення і дію,
- Співпраця та взаємодія.
Інтелектуальний бізнес, як особливий вид економічної діяльності, характеризується інноваційністю, ризиковістю, вільним проявом ініціативи і спрямований на ефективну мобілізацію матеріальних, фінансових, трудових ресурсів для отримання прибутку.
Інтелектуальний бізнес - це великий фізичний і розумовий труд. В першу чергу - це інтелектуальна праця. З одного боку, потрібно безперервно вчитися і працювати з літературою: читати, писати, проявляючи при цьому незвичайну волю і терпіння. З іншого боку, аналізувати, обробляти інформацію, застосовувати її на практиці й удосконалювати. Думка - це дія розуму, чуттєвий образ. Якщо у думок продавця є покупець, то це інтелектуальний бізнес.
Інтелектуальний бізнес прийнято називати консалтингом - це консультування своїх клієнтів. Консалтинг передбачає від фахівця освіту і освіченість. Освіта - це наявність класичної бази знань питання, про яке йде мова. Освіченість - це багатогранність компетенцій, виховання і соціальних навичок. У сукупності освіту з освіченістю забезпечує успіх в бізнесі.
Інтелектуальний бізнес, як і будь-який інший, передбачає наявність конкурентоспроможного пропозиції. Ідею потрібно оформити і упакувати, знайти покупця і продати. Ідея повинна мати конкурентні переваги над іншими пропозиціями. Це можуть бути особисті відносини продавця і покупця. Може бути привабливими ціна, висока якість, ефективний результат. Одна справа - створити ідею, але зовсім інше - продати її, якою б чудовою вона не була. Треба зуміти вивести її на ринок попиту. Як про ідею дізнаються ті, кому вона може бути корисною? Відомо, що реклама - двигун прогресу. Потрібно знайти ефективну технологію реклами. Реклама в хорошому місці - це вихід на ринок попиту.
Інтелектуальний бізнес проходить випробування часом. Його плоди - це конкурентоспроможна інноваційна продукція. Ця ідея, яку треба створити, запустити на ринок попиту і продати. А покупець оцінить її ефективність і потрібність. Якщо ідеї не приносять прибуток, то це не бізнес, а хобі. Необхідно мати чітке уявлення, що є продуктом інтелектуального бізнесу, який будуть оплачувати покупці.
Інтелектуальний бізнес являє собою особливий тип бізнесу, який здійснюється інтелектуалами (людьми з вищою освітою і розвиненим інтелектом), що створюють соціально орієнтовані складні інноваційні інтелектуальні продукти, цілі діяльності яких визначаються в більшій мірі цілями самореалізації та духовно-моральними орієнтирами, ніж економічними вигодами. Інтелектуальними підприємцями є, перш за все, дослідники та науковці, викладачі та інші висококомпетентні фахівці, що займаються комерціалізацією власних ідей і розробок. Виділяють наступні види інтелектуального бізнесу:
Підприємництво в науково-технічній сфері: в сфері НДДКР, інжинірингу, розробки програмного забезпечення або високотехнологічне підприємництво;
Підприємництво в креативної сфері: творчість (письменники, композитори), малювання, шоу-бізнес, інші види мистецтва, реклама, дизайн;
Підприємництво в сфері управління (консалтинг): управлінський і маркетингові послуги, підбір персоналу, аудит, фінансові послуги і т.п.;
Підприємництво в сфері надання інформаційних послуг у вигляді звітів, оглядів, баз даних, аналітики, рейтингові агентства;
Підприємництво в сфері освіти і підготовки кадрів і т.п.
Інтелектуалізація бізнесу виражається в наступних напрямках:
- В зростанні ролі нематеріальних ресурсів, особливо інтелектуальних, в формуванні конкурентоспроможності підприємницьких структур;
- Зміні продукту праці: від матеріального до інтелектуального продукту;
- Зміні типу підприємництва - від трудового до інтелектуального бізнесу, що характеризується зростанням рівня освіченості, духовності, соціальної орієнтації підприємницької діяльності.
Інтелектуалізація бізнесу створює умови для зростання ролі освіти як основи формування і розвитку інтелектуальних ресурсів, створення і трансферу нових знань в економіку. Система освіти стає ближче до підприємництва, інтегрується з ним, що сприяє більш ефективному обміну знаннями, впровадження більш досконалих наукових методів виробництва, зростання освіченості і духовності підприємництва, яка змушує його служити інтересам суспільства, а не тільки особисту вигоду.
