Вчені-методисти, які присвячували свої розробки вивченню біографії мають подібні погляди на принципи її вивчення, проте є і розбіжності.
Є.Пасічник, говорячи про принципи вивчення життєпису, виділяє їх із особливостей біографічного матеріалу (хоча чітко їх не описує):
вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю;
вивчення біографії як підготовки до сприймання твору;
вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою (принцип історизму);
при вивченні життєпису потрібно ставити конкретні специфічні завдання, що випливають з особливостей життя та творчості того чи іншого письменника;
акцентування уваги на неповторності кожного життєвого шляху;
всебічне освітлення особистості митця як живої людини з притаманними їй рисами характеру;
всебічне освітлення діяльності митця. [8, 188].
Г.Л.Токмань чітко виділяє такі принципи вивчення життя та творчості митця: історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.
історизм: письменник зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добу в певному краї і вела з ними діалог. Митець своїм словом впливає на історичний час, стає з ним врівень, хоча результат їхніх стосунків може постати перед народом значно пізніше, по смерті поета.
фактуальність: розмисли й узагальнення не повинні підмінити конкретики долі художника — навпаки, абстракції мають слідувати за фактами, реаліями біографії. Життя насичене подіями, серед яких треба обрати кілька для оповіді. Вчитель акцентує факти, які були пороговими в існуванні митця, знакували повороти долі. Не обминає також подій повсякденного життя, щодення поета нерідко було нестерпним, суперечило його покликанню.
психологізм: розповісти про внутрішні спонуки вчинків, про те, що було в поетовому серпі, як рухалася його думка, чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню творчості майстра, мемуаристики, а також через симпатію.
екзистенційність: письменник — унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів. фактів долі. Ми відповідаємо на питання: як він ішов до смерті? Яким обрав себе? Чи виявив своє неповторне "Я" серед людей? Чи знівелював його у натовпі? Чи пішов у "внутрішню еміграцію", відкриваючись лише перед аркушем паперу?
естетизм: творчість є суттю письменницького життя, він живе водночас у реальному світі і у світі своїх героїв - й невідомо, який з цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг. вводить у коло їх персонажів, знайомить ", естетичними принципами автора [12, 119-120].
Дослідники наголошують, що історизм є наразі провідним принципом викладання життєпису письменника.
О.Демчук (вчитель-практик, заслужений учитель України, переможець всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-1999") наводить приклади таких нестандартних уроків, присвячених вивченню біографії письменника:
лекція-дослідження;
урок-семінар;
урок-інсталяція;
комбінована лекція (мистецтво і психологія);
інтегрований урок – психологічний портрет;
лекція-огляд;
лекція-коментар;
компаративний урок;
лекція-літературознавче дослідження;
урок-політичний діалог;
комбінований урок;
спарений інтегрований урок;
колективна лекція;
урок-інтерв’ю [3, 3].
Як бачимо, навіть спектр форм організації навчальної діяльності учнів надзвичайно широкий.
Найголовніший метод викладання біографії - слово вчителя, тобто художня розповідь (монологічний виклад матеріалу з застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів [8, 199]).
Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні "освіжити" вивчення біографії, зробити його незвичайним. О.Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми:
прослуховування музичних композицій (напр. "Пустельник" Пікардійської терції при вивченні біографії Івана Вишенського, медитативна музика – при вивченні життєпису Григорія Сковороди);
проведення зв’язку з сучасними реаліями (заповіді П.Іванова і життя Г.С.Сковороди);
активна демонстрація фотографій. Вчителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст, серед яких Т.Шевченко (радимо звернути увагу, наскільки розумний та іронічний погляд живого Кобзаря відрізняється від погляду на портретах), М.Кропивницький, сім’я Старицьких. Особливу цінність мають сімейні фото.
психологічні тести ("Детектор чесності" при вивченні життя і творчості В.Винниченка);
документалістика (фрагменти судових справ М.Рильського);
літературні карти, як України певного часу, так і місць, пов’язаних з творчістю певного письменника (особливо цікавими вони будуть при вивченні біографії митців-емігрантів).
