Винайдення пластмаси. Будівельна справа.

У кінці XIX ст. уперше створюються речовини, що іменуються тепер пластмасами. У 1873 р. Дж. Хайєттом (США) був запатентований целулоїд — перша з таких речовин, що увійшла до широкого ужитку. Перед Першою світовою війною були винайдені бакеліт і інші пластмаси, що носять загальну назву фенопластів. Виробництво штучного волокна почалося після того, як в 1884 р. французький інженер Г. Шардоне розробив метод отримання нітрошовку; згодом навчилися робити штучний шовк з віскози. У 1899 р. російський вчений І. Л. Кондаков започаткував отримання синтетичного каучуку.

Останні десятиліття XIX ст. були часом технічних зрушень у будівельній справі. Будівництво висотних будівель, або, як їх стали називати, «хмарочосів», почалося в Чикаго в 80-х рр. XIX століття. Першою будівлею нового типу вважається 10-поверховий будинок страхової компанії Чикаго, побудований в 1883 р. архітектором У. Джені, який застосував сталеві перекриття. Підсилення стін сталевим каркасом, на який почали спирати балки міжповерхових перекриттів, дозволило збільшити висоту будівель удвічі. Найвищою будівлею тихий часів був нью-йоркський 58-поверховий хмарочос заввишки в 228 метрів, побудований в 1913 році. Але найвищою спорудою була Ейфелева вежа, своєрідний пам'ятник «століття сталі». Споруджена французьким інженером Гюставом Ейфелем на Марсовому полі в Парижі у зв'язку зі Всесвітньою виставкою 1889 року, ця ажурна вежа мала 300 метрів висоти.

Військова техніка.

Нові технічні можливості привели до вдосконалення військової техніки. У 1887 році американець Хайрем Максим створив перший кулемет. Знаменитий кулемет Максима робив 400 пострілів в хвилину і по вогневій потужності був рівнозначний роті солдатів. З'явилися скорострільні тридюймові знаряддя і важкі 12-дюймові гармати з снарядами вагою 200-300 кг.

Особливо вражаючими були зміни у військовому кораблебудуванні. У Кримській війні (1853-1856 рр.) ще брали участь дерев'яні вітрильні гіганти з сотнями гармат на трьох батарейних палубах, вага найважчих снарядів складала у той час 30 кг. В 1860 році в Англії був спущений на воду перший залізний броненосець «Варріор», і незабаром усі дерев'яні кораблі пішли на злам. Почалася гонка морських озброєнь, Англія і Франція змагалися в створенні усе більш потужних броненосців, пізніше до цієї гонки приєдналися Німеччина і США. У 1881 році був побудований англійський броненосець «Інфлексибл» водотоннажністю в 12 тис. тонн; він мав лише 4 знаряддя головного калібру, але це були колосальні гармати калібру 16 дюймів, розміщені у вежах, що обертаються, довжина ствола була 8 метрів, а вага снаряда - 700 кг. Через деякий час усі провідні морські держави стали будувати броненосці цього типу (правда, в основному з 12-дюймовими знаряддями). Новий етап гонки озброєнь був викликаний появою в 1906 році англійського броненосця «Дредноут»; «Дредноут» мав водотоннажність 18 тис. тонн і десять 12-дюймових знарядь. Завдяки паровій турбіні він розвивав швидкість в 21 вузол. Перед потужністю «Дредноута» усі колишні броненосці виявилися небоєздатними, і морські держави почали будувати кораблі, подібні до «Дредноута». У 1913 році з'явилися броненосці типу «Куін Елізабет» водотоннажністю 27 тис. тонн з десятьма 15-дюймовими знаряддями. Ця гонка озброєнь природним чином привела до світової війни.