Лекции.Орг


Поиск:




Види і форми державного фінансового контролю




 

Необхідною умовою розкриття сутності ДФК є його чітка класифікація. В економічній літературі ДФК класифікується за різними ознаками, але єдиної думки з приводу ознак, класифікаційних груп, видів і форм контролю серед науковців і практиків до нині не існує. Різноманітність видів і форм контролю зумовлена тим, що кожне з цих понять відображає певний аспект контролю, якому притаманні його певні властивості як явища чи системи.

Узагальнюючи думки та досвід науковців і спеціалістів з теоретичних питань контролю, вважаємо, що класифікувати ДФК слід за видами та формами здійснення.

Вид контролю – це поняття, яке характеризує певний аспект функціонування того чи іншого або всіх елементів системи контролю; описується низкою ознак, зумовлених елементами системи контролю, і залежних від суб’єктів, об’єктів контролю та контрольних дій.

Форма контролю – це поняття, що відбиває відносно ширший або вужчий засіб вистежування та сферу охоплення контрольними діями певного явища, об’єкта, процесу.

Ознаками класифікації видів ДФК є: характер взаємодії суб’єктів контролю, їх компетенція та статус; час проведення контролю; обов’язковість проведення контролю; інформаційна база для контролю.

Залежно від характеру взаємодії суб’єктів контролю та їхньої діяльності на макро- і мікроекономічному рівнях виділяють такі види ДФК:

Зовнішній ДФК здійснюється незалежними конституційними органами у межах наданих їм конституційних повноважень:

· Верховною Радою України – представницьким органом українського народу, покликаним здійснювати незалежний контроль за використанням суспільних коштів;

· Президентом України і КМУ – під час реалізації наданих їм конституційних повноважень;

· Рахунковою палатою України – органом парламентського контролю, який є незалежним від процесу безпосереднього управління і контролю державними фінансовими ресурсами, що входить до компетенції уряду (згідно зі ст. 98 Конституції України).

Внутрішній ДФК здійснюється у межах виконавчої гілки державної влади уповноваженими органами:

· Міністерство фінансів України – головний орган внутрішнього, відомчого та спеціалізованого ДФК у системі центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ) з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері ДФК,

· Державна аудиторська служба України, Державна казначейська служба України, Державна фіскальна служба України, Державна митна служба України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна України, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

Суб’єкти зовнішнього і внутрішнього ДФК за компетенцією і статусом поділяються на контролюючі органи загальної і спеціальної компетенції (рис. 1.7).

Найсуттєвішою рисою діяльності органів ДФК загальної компетенції є те, що функція контролю застосовується ними для оцінки загального стану виконання управлінських рішень, прийнятих ними нормативних актів.

 

Рис. 1.7. Класифікація ДФК за суб’єктами контролю, їх компетенцією і статусом

Органи ДФК спеціальної компетенції створені задля реалізації функції незалежного парламентського та урядового контролю (рис. 1.8).

Рахункова палата України (далі – РПУ) як суб’єкт ДФК спеціальної компетенції за своїм статусом є вищим органом незалежного парламентського контролю, що утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй.

На урядовому рівні ДФК здійснюють органи спеціальної компетенції та органи державного внутрішнього фінансового контролю (далі – ДВФК), діяльність яких націленою на захист фінансових інтересів уряду у цілому.

До органів ДВФК належать ЦОВВ, які наділені повноваженнями на здійснення ДФК, їх підрозділи внутрішнього аудиту або інші підрозділи (особи), які наділені повноваженнями щодо здійснення контролю стосовно діяльності органів, установ, які належать до сфери управління ЦОВВ.

Рис. 1.8. Суб’єкти ДФК спеціальної компетенцією

Залежно від часу проведення ДФК поділяють на попередній, поточний і наступний (послідуючий).

Попередній контроль здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань, перед виконанням господарської операцій з метою запобігання нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним втратам.

Поточний контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій і його основними завданнями є виявлення відхилень у процесі виконання робіт з метою вжиття необхідних заходів щодо усунення негативних факторів і закріплення позитивного досвіду.

Наступний (послідуючий) контроль – контроль за фінансовими результатами діяльності, що здійснюється після завершення господарських операцій. Основним завданням такого контролю є перевірка правильності і законності проведених господарських операцій на підприємствах, виявлення порушень і зловживань, а також розробка заходів щодо усунення виявлених недоліків і запобігання їм у майбутньому.

За обов’язковістю проведення виділяють обов’язковий і ініціативний ДФК.

Ініціативний контроль – контроль, що проводиться за власною ініціативою його суб’єктів.

Обов’язковий (примусовий) контроль – контроль, зумовлений зовнішніми обставинами, які спонукають суб’єктів до його здійснення (перевірка, що проводиться згідно з вимогами законодавства або за дорученням державних органів).

За інформаційною базою виділяють документальний і фактичний види ДФК.

Документальний контроль дозволяє встановити суть і достовірність фінансово-господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному, статистичному, податковому обліку.

Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об’єкта підрахунком, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та іншими методами. До об’єктів фактичного контролю відносять гроші готівкою і грошові документи в касі, основні засоби та інші матеріальні необоротні активи, виробничі запаси, готову продукцію, незавершене виробництво;

За формами здійснення контроль загалом класифікується на перевірки (ревізія, аудит, інспектування, контролінг), стеження (моніторинг, нагляд, слідство, службове розслідування) і випробування (атестація, експертиза, ліцензування, сертифікація, акредитація).

Щодо форм здійснення ДФК, що найбільш розповсюдженими серед них є: ревізія, інспектування, державний фінансовий аудит, тематична перевірка, камеральна перевірка, фінансова експертиза, службове розслідування та слідство.

Ревізія – це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань, за наслідками здійснення якого складається акт.

Основна мета ревізії – виявити господарські і фінансові порушення та встановити причини і умови, які їм сприяли, винних у цьому осіб, та ужити заходів до відшкодування завданого збитку та усунення недоліків, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Державний фінансовий аудит є новою формою ДФК, яка передбачає перевірку та аналіз законності операцій і достовірності облікових і звітних даних, здійснення оцінки результативності функціонування державних органів, установ та організацій, ефективності використання державних ресурсів та виконання державних програм.

Тематична перевірка – це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими фондами і т. п. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

Камеральна перевірка – форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

Фінансова експертиза – форма ДФК, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових та економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об’єкту експертного дослідження.

Службове розслідування — це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов’язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

Слідство як форма контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов’язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-04-15; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 958 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Стремитесь не к успеху, а к ценностям, которые он дает © Альберт Эйнштейн
==> читать все изречения...

741 - | 735 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.