Лекции.Орг


Поиск:




Педагогічна думка епохи Відродження, Реформації та Просвітництва




До теми 2. Загальний огляд історичного розвитку освіти за кордоном

· Освіта античного світу.

· Головні типи шкіл у середні віки.

· Педагогічна думка епохи Відродження, Реформації та Просвітництва.

· Педагогічна діяльність Й.-Г.Песталоцці, Ф.-В.-А.Дістервега, Й.-Ф. Гербарта, М. Монтессорі, Дж. Дьюї.

Найвищого розвитку досягла освіта в Стародавній Греції та Римі. Колискою європейських систем виховання стала давньогрецька філософія: Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель, в працях яких існувало немало глибоких думок з питань виховання людини, формування її особистості.

У містах-полісах існували різні системи виховання. Особливо яскраво це проявилося в Афінах та Спарті. Афінська система виховання передбачала гармонійний розвиток людини. Для спартанської характерними рисами була суворість, стриманість, розумове, фізичне, військове виховання.

Першим штатним педагогом був Марк Квінтіліан, який навчав юнаків-патриціїв ораторському мистецтву, він був автором 12-томної книги “Дванадцять книг риторичних настанов” – першої педагогічної книги. Поряд з творами Цiцерона її вивчали у всіх риторичних школах.

Головні типи шкіл у середні віки

В епоху Середньовіччя у Західній Європі залежно від класової та станової належності склалося кілька типів шкіл, які відображали певні виховні системи:

1) церковне-монастирське виховання. Навчання відбувалося латинською мовою. Здійснювалося в християнській сім’ї та церковних школах (парафіяльних, монастирських, соборних). Учні зазубрювали молитви і псалми, вчилися читати релігійні книги, писати, співати, вивчали арифметику. Кращі учні вивчали ‘‘сім вільних мистецтв’‘: тривіум (граматика, риторика, діалектика) і квадривіум (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Вершиною навчання вважалося богослов’я.

2) рицарське виховання. Здійснювалося матір’ю (до 7 років) у сім’ях; з 7 до 14 років — в сім’ях сюзерена (більш знатного рицаря), де хлопчики виконували обов’язки пажа при його дружині; від 14 до 21 року — були зброєносцями сюзерена. Виховання завершувалося урочистим посвяченням у рицарі. В основу виховання рицарів було покладено вивчення “вільних благочестей” (їзда верхи, стріляння з лука, метання списа, фехтування, плавання, полювання, гра в шахи, вміння складати і співати пісні). Більшість із них була неписьменними. Дівчата отримували домашнє виховання.

3) міські / магістратські школи (бюргерське виховання). Здійснювалося в гільдійських і цехових школах. Ставило за мету підготовку дітей до торговельної, ремісницької справи. Учнів навчали письма, читання, лічби та релігії, а в деяких школах — риторики, граматики, геометрії.

4) стихійне виховання дітей селян. Його складові: фізичне (витривалість, спритність, фізична сила), трудове (формування трудових навичок, участь у праці з дорослими), моральне (підкорення батькові, феодалу, слухняність, тілесні кари), релігійне (заучування молитви, участь в обрядах) виховання.

У Середньовіччі виникають вищі навчальні заклади – університети. Першими університетами в Європі були: Болонський (1158 р.), Оксфордський (1168 р.), Паризький (1200 р.), Кембріджський (1209 р.), Празький (1348 р.), Краківський (1364 р.). Найважливішою функцією середньовічних університетів була підготовка інтелектуальної еліти. Університети мали чотири класичних факультети: один обов’язковий для всіх студентів – підготовчий (загальноосвітній), так званий артистичний, на якому вивчали сім вільних мистецтв, і три спеціалізовані – медичний, богословський та юридичний. Загальний термін навчання на обох щаблях університетської освіти становив 10-12 років.

Педагогічна думка епохи Відродження, Реформації та Просвітництва

В епоху Відродження з’явилася низка яскравих мислителів, педагогів-гуманістів, серед них італієць – Вітторіно да Фельтре, голландець – Еразм Роттердамський, французи Франсуа Рабле, Мішель Монтень, утопісти англієць Томас Мор та італієць Томаззо Кампанелла.

Вітторіно да Фельтре (1378-1446) при дворі герцога Ґонзага відкрив школу для його дітей та придворних. Школа мала вигляд палацу, була розташована в мальовничій місцевості біля озера. Навчальні кімнати були світлі та просторі, оздоблені фресками, живими квітами. Тут вивчали грецьку, латинську мови, класичну літературу, математику, астрономію. Особливу увагу приділяли фізичному розвитку учнів, дитячим іграм. Школу називали “Будинком радості”.

Еразм Роттердамський (1466-1536) – автор низки педагогічних творів. У праці “Похвала Глупоті” критикував неуцтво вчених-схоластів, учителів, які залякували дітей. На думку педагога, є два стимули розвитку дитячого розуму – сором і слава. Сором – це побоювання почути слушний докір, а слава є матір’ю всіх мистецтв.

Франсуа Рабле (1494-1553) написав сатиричний твір “Ґарґантюа і Пантаґрюель”, в якому різко критикував схоластичне мовно-догматичне навчання. Пропагував гуманістичне виховання, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток.

Мішель Монтень (1533-1592) ідеалом уважав вдумливу людину, яка мислить критично. У своїй головній праці “Досліди” критикував сучасну школу, переконував, що освіта має насамперед розвивати розум учня, самостійність його думки.

Томас Мор (1478-1535) у своїй праці про острів Утопію змалював ідеальний суспільний устрій. Обстоював принципи навчання рідною мовою, вимагав рівності освіти для чоловіків і жінок.

Томаззо Кампанелла (1568-1639) обстоював ідею створення світової держави, внаслідок чого усуваються всі конфлікти між народами. Відома його книга “Місто сонця”.

До початку XVII століття педагогіка продовжувала залишатися частиною філософії. Відокремлення її від філософії, оформлення в наукову систему пов’язано з іменем великого чеського педагога Яна-Амоса Коменського. 1632 р. Коменський створив видатний твір – “Велика дидактика”, який започаткував науку про процес навчання, а 1633 р. – перше в світі спеціальне керівництво вихованням дітей дошкільного віку – “Материнська школа”. Він вважав, що “людина є найдосконалішим, прекрасним творінням”, “чудесним мікрокосмом”, школа – “майстернею гуманності”, а правильне виховання завжди має бути природовідповідним. Не втратила ні актуальності, ні наукового значення його схема організації школи, теоретичне обґрунтування та розробка принципів навчання класно-урочної системи навчання. Душею навчально-виховного процесу у школі вважав учителя.

Услід за Коменським в історію західноєвропейської педагогіки увійшов англійський філософ - просвітник, педагог Джон Локк (1632-1704). Свої педагогічні ідеї він висловив у трактатах “Думки про виховання” та “Про виховання розуму”, в яких розробив струнку систему послідовного виховання джентльмена. Локк уважав своєю основною формою виховання джентльмена домашнє виховання під наглядом гувернера, яке дає змогу берегти юну особистість від шкідливих впливів. Пріоритетне місце відводив досвіду, а не книжковому навчанню, формуванню доброчесного характеру, сили волі, а також фізичному здоров’ю та загартуванню організму. Одночасно з формуванням характеру, релігійності, гарних манер, які забезпечували джентльмену вміння поводитися в товаристві, педагог виступав за розширення змісту навчального курсу. Його програма була спрямована на виховання ділової, активної, підприємливої людини, оскільки, як писав сам автор, “уміти правильно судити про людей і розумно вести з ними справу куди важливіше, аніж уміти говорити по-латині та по-грецьки і розмірковувати про модус чи фігуру...”.

Принципу корисності як одному з критеріїв формування змісту освіти надавав великого значення і французький провітитель Ж.-Ж.Руссо (1712-1778). Зосередив увагу на викладанні природничих дисциплін. Був прихильником природовідповідного і вільного виховання. Він вказував, що основними джерелами освіти є спостереження, досвід, експеримент, практика, а рушійною силою здобуття знань, окрім їх корисності для життя, повинен стати інтерес. У романі “Еміль, або про виховання” педагог пропонує активно використовувати ці принципи у викладанні природничих наук; він також подає власну періодизацію розвитку особистості.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-04-15; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 449 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Даже страх смягчается привычкой. © Неизвестно
==> читать все изречения...

983 - | 847 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.