Правове регулювання відносин при обслуговуванні туристів залізничним транспортом

Загальні правила перевезення пасажирів у міжнародному сполученні, в тому числі й залізницею, регламентуються міжурядовими угодами в рамках “Міжнародної конвенції з контракту на подорож”, прийнятої 22 жовтня 1970 р., “Конвенції й Статусу про свободу транзиту”, прийнятої 20 квітня 1921 р. Пере­везення туристів на території СНД регулюється міжурядовими угодами, а також актом “Про основні принципи співробітництва держав-учасниць СНД у галузі туризму,” прийнятим 29 жовтняі 994 р.

Здійснення спеціалізованих залізничних подорожей та перевезень туристів на залізничному транспорті у внутрішньому сполученні регулюється Статутом залізниць України (Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.98), “Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом”, “Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України” (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 297 від 28.07.98).

Нормативно-правова база організації автоперевезень

4.

Відкриття руху на регулярних міжнародних маршрутах регламентується двосторонніми урядовими угодами. Організація транзитних перевезень через треті країни потребує дозволу комітету по транспорту Європейської економічної комісії ООН. Для спрощення договорів на міжнародні перевезення ухвалено Женевську “Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу” (1 березня 1973 р.), Гаазьку декларацію з туризму (1989 р.) та Шенгенську угоду для членів Євросоюзу.

У європейських країнах, у США та Канаді діє “Положення про ліцен­зу­вання перевезень автомобільним транспортом пасажирів і вантажів у міжна­родному сполученні”, які затверджуються урядами країн. Відповідно до Євро­пейської угоди про нерегулярні міжнародні перевезення пасажирів авто­бусами (АСОР), що була прийнята у м. Дубліні 26 травня 1982 р., для нерегулярних міжна­родних пасажирських перевезень у країнах Східної та Західної Європи використовуються контрольний документ – листи поїздок, що повинні знахо­дитись на борту автобуса.

Згідно із загальними правилами використання цього документу при усіх міжнародних перевезеннях, що виконуються у відповідності з АСОР, комплект листів поїздки не підлягає передачі третім особам, перевізник несе відпові­даль­ність за правильність заповнення листів поїздки (вони заповнюються великими літерами й чорнилом, що не стирається). Крім того, вказаний комплект доку­ментів з оригіналами листів поїздки, який постійно знаходиться у водіїв-пере­візників, пред’являється у країні перебування на першу вимогу осіб, які вповноважені проводити перевірку. У комплекті повинен знаходитись лист, що містить текст титульної сторінки контрольного документу державною мовою країн-учасниць АСОР з поясненнями символів, що використовуються, та інстру­ція щодо заповнення самого листа поїздки.

При вступі країни до Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ) реалізується можливість отримання багаторазових ліцензій на діяльність із перевезення та перетинання кордонів інших країн. Такі багаторазові дозволи діють протягом календарного року.

Відповідно до міжнародних угод розроблені й спеціальні вимоги до рухомого складу на міжнародних маршрутах, що включають у себе:

- відповідність міжнародним стандартам з екологічної безпеки рівень шу­му, токсичності вихлопних газів, вібрації, шкідливих випаровувань та ін.);

- відповідність міжнародним стандартам за вагою, габаритам та наван­та­женню на осі;

- відповідність нормам безпеки;

- наявність символу (знаку) міжнародних перевезень і знаку країни;

- вимоги до комфортабельності тощо.

При організації міжнародних перевезень автомобільним транспортом також потрібно вирішувати наступні питання: технічної допомоги, ремонту і технічного обслуговування на шляху прямування і в кінцевому пункті за кор­доном; стоянки, організації заправки, відпочинку, харчування, медичного обслу­говування; організації зв’язку на трасі маршруту тощо.

Послуги з надання пасажирського автомобільного транспорту в Україні здійснюються на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 із змінами та доповненнями від 18 жовтня 1999 р. № 1919. Цією постановою затверджені “ Правила надання послуг пасажирського авто­мобільного транспорту”. “ Правила” визначають порядок здійснення місь­ких, приміських, міжміських та міжнародних перевезень пасажирів і багажу, пере­везень організованих груп дітей та туристів, а також обслуговування насе­лення і пасажирів на автостанціях, автовокзалах і є обов’язковими для вико­нання пере­візниками на автостанціях усіх форм власності, замовниками, водіями та пасажирами.