Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчаль­ному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача.

1. Усвідомлення свого громадянського обов'язку — ви­ховання гідних громадян країни, висококваліфікованих спе­ціалістів для народного господарства. Професор П. Щер­бань зауважує, що сформувати майбутню національну еліту України може лише національна еліта і робити це потрібно лише рідною мовою. Принцип національної спря­мованості навчально-виховного процесу має стати осново­положним під час реформування вищої школи. Тільки за таких умов вона створить інтелектуальний потенціал нації і справжніх патріотів України, від яких залежатиме май­бутнє нації, народу, держави.

2. Досконале володіння своїм предметом. Як свідчить досвід, успішно навчає і виховує той викладач, який знає свій предмет. Згідно з опитуванням студентів, найавтори­тетнішими вони вважають тих викладачів, які мають гли­бокі знання. Однак знання викладача можуть стати могут­нім засобом навчання й виховання лише за умови, що він не просто викладає їх, а використовує матеріал науки для розумового розвитку студентів, їх фахової підготовки, мо­рального виховання. Крім того, викладач повинен добре орієнтуватися в суміжних дисциплінах, що сприятиме глибшому розкриттю закономірних зв'язків між предме­тами, явищами і процесами реального світу, формуванню. всебічно розвиненого спеціаліста. 3. Майстерне володіння методикою викладання, уп­равління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що допомагає викладачеві складне завдання подати до­ступно, врахувати особливості особистості студента, заці­кавити інформацією, викликати захоплення нею і бажання поповнювати свої знання.

4. Педагогічна вираженість. Це своєрідна установка на педагогічну діяльність і психологічна готовність до неї. Во­на виявляється у спрямованості думок і прагнень щодо на­вчання й виховання студентів, манері розмовляти, поведін­ці тощо. Завдяки цій рисі викладач стає здатним інтуїтивно виділяти з навколишнього середовища начально-виховні факти і відповідно педагогічно їх інтерпретувати.

5. Розумна любов до студентів. Проте, як зауважив А. Макаренко, така любов виключає безпринципне і по­блажливе ставлення до молодої людини, потурання її слаб-костям. На його думку, вимогливість не суперечить любо­ві і повазі до людини: саме у вимогливості до людини і по­лягає повага до неї.

6. Ерудованість. Окрім глибоких знань свого предмета, викладач повинен володіти ґрунтовними знаннями з пи­тань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки і техніки. Це допоможе йому спілкуватися зі сту­дентами на різноманітні теми. Широта його інтересів дає змогу спрямувати студентів на цікаві справи, допомагати їм в організації змістовного дозвілля.

7. Творчий підхід до справи. Викладач, який є творчою особистістю, перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає і використовує все найкраще з чужого, шукає і знаходить нові, досконаліші, раціональніші педагогічні технології.

Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність інди­відуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності:

— організаторсько-педагогічні здібності (організуван­ня навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної Діяльності, загальне та професійне самовдосконалення);

— дидактичні здібності (підготовка навчальних матеріа­лів, доступність, виразність, переконливість при поясненні навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

— перцептивні (лат. perception — сприймання) здібнос­ті (об'єктивне оцінювання емоційного стану студентів і йо­го врахування у навчальній діяльності);

— комунікативні здібності (налагодження педагогіч­но доцільних стосунків зі студентами та колегами з на­вчально-виховної діяльності);

— сугестивні (лат. suggetstio — навіювання) здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину);

— гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати і об'єктивно оцінити педагогічні явища та процеси; їх рівень залежить від рівня дослідницької куль­тури викладача, його методологічних знань і дослідницьких умінь);

— науково-пізнавальні здібності (володіння наукови­ми знаннями, розуміння взаємозв'язків між науками).

Творчий викладач виступає і як дослідник, який, спи­раючись на основні положення теорії навчання і вихован­ня, досліджує навчально-виховний процес, робить виснов­ки, експериментує. Здійснення педагогічної діяльності на дослідницькому рівні, творчий підхід до неї потребує від викладача постійної роботи над собою. З цього приводу К. Ушинський зауважив, що вчитель в учителеві живе ли­ше доти, поки він учиться.

У сучасних умовах важливим елементом творчої діяль­ності викладача вищого навчального закладу є викори­стання сучасних інформаційних технологій, що вимагає від нього належної інформаційної культури — проникнен­ня в суть процесів оброблення інформації, що сприяє лег­кому і швидкому опрацюванню різних завдань на персо­нальному комп'ютері. Педагог повинен уміти правильно сприймати інформацію, виділяти в ній основне, застосову­вати різні види її формалізації, широко використовувати математичне та інформаційне моделювання для вивчення різних об'єктів і явищ, розробляти ефективні алгоритми та обробляти їх на комп'ютері, аналізувати одержані результати. Одним із найважливіших компонентів інфор­маційної культури є вміння користуватися автоматизова­ними інформаційними системами — збирання, збережен­ня, оброблення і представлення інформації за допомогою електронної техніки та систем комунікацій.

8. Високі моральні якості. У моральному аспекті педа­гог повинен бути таким, якими прагне зробити вихован­ців, тобто живим взірцем чеснот.

9. Уміння володіти власною емоційно-вольовою сфе­рою. Це виявляється передусім у продуманій поведінці, відповідних емоціях «мажорного» чи «мінорного» харак­теру. Таке перевтілення викладача необхідне, щоб вплину­ти на студента, змусивши його пережити певну ситуацію. Окрім того, педагогу необхідно виявляти емоції і волю у несподіваних ситуаціях педагогічного процесу, що потре­бує розвинутого педагогічного самовладання, витримки. вміння швидко вибирати шляхи адекватного реагування на ситуацію, правильно її розв'язувати.

Для успішної роботи зі студентами викладач має бути цілеспрямованим, ініціативним, дисциплінованим, ви­могливим до себе та інших. Особливо важливі для нього витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швид­кою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

10. Педагогічна спостережливість і уважність. Спосте­рігаючи за студентами, викладач отримує інформацію про їхні індивідуальні особливості, розуміння ними навчаль­ного матеріалу, ставлення до навчання і викладачів, сто­сунки між ними, настрої і психічні стани, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці.

Під час навчальних занять викладачеві необхідно три­мати в полі зору усіх студентів групи; концентрувати свою увагу на розгортанні теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів, зосереджувати свою увагу на написано­му, щоб не припуститися помилок у словах, формулах, об­численнях тощо.

11. Натхнення та інтуїція. Натхнення приходить до людини внаслідок її значних зусиль над своєю психікою, націленості на предмет дослідження, постійного обмірко­вування і переживання його. Це такий психічний стан, ко­ли одночасно задіяні усі сфери психіки — розум, почуття, сприймання, інтуїція тощо.

Інтуїція виявляється в особливому відчутті правильно­го напряму діяльності, у бажанні її результатів, неусвідом-леному переконанні, що саме так, а не інакше слід діяти.

12. Досконале володіння мовою і мисленням. Мова і мис­лення викладача повинні бути педагогічними. Йдеться про конкретність, чіткість думок, їх логічність, дохідливість, пе­реконливість, впливовість, здатність викликати у студентів відповідні почуття. Крім того, мова педагога має бути по­збавлена дефектів (шепелявість, картавість, гнусавість, за­тинання, невимовляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп). Важливою вимогою до викладача вищого навчального закладу є володіння ним державною ук­раїнською мовою.

Педагогічне мислення викладача полягає у здатності застосовувати теоретичні положення філософії, психоло­гії, педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситу­аціях навчально-виховної роботи.

13. Оптимізм. Він має бути невід'ємною рисою сучас­ного викладача. Його наявність впливає на ефективність навчання і виховання студентів, викликає у них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

14. Педагогічний такт. Це професійна психолого-педа-гогічна особливість поведінки викладача у відносинах зі студентами, яка відповідає цілям і завданням виховання і виявляється у творчій, педагогічно виправданій його ді­яльності. Педагогічний такт передбачає відповідне став­лення до студентів, уміння в кожному конкретному випад­ку знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен викладачеві у системі його виховного впливу як на сту­дентський колектив, так і на кожного студента зокрема.

15. Здоров'я і зовнішній вигляд. Професія викладача вимагає значного нервового і фізичного напруження, тому він має дбати про своє здоров'я.

Важливе значення у педагогічній діяльності має зов­нішній вигляд викладача. Неприваблива зовнішність ви­кликає негативне ставлення до нього, а відтак і до навчаль­ної дисципліни, яку він викладає, до моральних настанов, які він пропагує.

Сукупність особистих якостей викладача формує його ав­торитет, тобто загальновизнану студентами значущість його достоїнств і основану на цьому силу його виховного впливу. Авторитетним є той викладач, який глибоко знає свій пред­мет і майстерно його викладає, любить молодь, відчуває її наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них. Без авторитетної, незламної, непохитної в очах вихованців осо­бистості педагога, зазначав В. Сухомлинський, ідеал пере­творюється на. покинутий прапороносцем прапор. Багато проблем виховання криється саме в тому, що часто вихован­ця закликають іти за прапором, якого ніхто не несе. Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь іде­ального — саме в цьому секрети педагогічного авторитету.