Типи кори вивітрювання, їх географія

Характер вивітрювання дуже залежить від умов середовища, мінералогічного складу порід, зокрема вмісту в них Si0₂. Так при вивітрюванні кислих порід утворюються переважно піски та супіски, а при вивітрюванні основних - суглинки та глини.

У зв'язку з залежністю процесів вивітрювання від біокліматичних умов з півночі на південь змінюється склад порід кори вивітрювання, підлягаючи закону зональності.

Вперше на це звернув увагу В.В.Докучаев, котрий - в роботі «Про зональність у мінеральному царстві» (1899) відзначив, що явища зональності чітко виражені в складі майже всіх четвертинних відкладів Європейської та Азіатської частини Росії. О.Е.Ферсман (1930) виділив чотири широтних геохімічних зони: арктичну, середньовологу, пустельну та екваторіальну.

Г.Гаррасовіц (1930) встановив два зональних типи кори вивітрювання: сіалітний (Si - А1), властивий помірним широтам, та алітний (АІ), поширений у тропіках. Для сіалітного типу характерно утворення глинистих мінералів, переважно монтморилонітової групи та гідрослюд і збереження в корі вивітрювання найбільш стійких первинних мінералів.

В умовах вологого субтропічного та тропічного клімату такі мінерали не є термодинамічно стійкими. Вони піддаються більш глибокому вивітрюванню з утворенням вторинних мінералів групи гідроксидів заліза та алюмінію. Первинні мінерали руйнуються повністю (крім кварцу). В складі глинистих мінералів переважають каолініт та галлуазіт.

С.В.Зони (1969) запропонував такий поділ кори вивітрювання за молярним відношенням Si0₂:R₂0₃ в фракції мулу (0,001):

1. Алітні (Si0₂:R₂0₃<2,5), до складу яких входять алітні, фералітні та феритні кори вивітрювання зі збільшенням частки оксиду заліза.

2. Сіалітні (Si0₂:R₂0₃>2,5) з поділом їх на сіалітні та ферсіалітні. Для останніх характерно звуження відношення Si0₂: Fe₂0₃.

Б.Б.Полинов (1934) розробив детальну класифікацію типів вивітрювання та виділив сім форм кори вивітрювання:

Залишкові:

· грубоуламкова;

· безвапнякова;

· сіалітний елювій вивержених порід;

· алітний елювій вивержених порід;

Акумулятивні:

· хлоридно-сульфатна (переважно алювіальна);

· карбонатна (переважно делювіальна та пролювіальна);

· сіалітні нанесення.

К.І.Лукашов виділив такі зональні типи кори вивітрювання:

· літогенна (уламкова);

· сіалітно-глиниста;

· сіалітно-хлоридно-сульфатна;

· сіаліт в глинисто-піщаних ґрунтах часток розміром <0.001 мм (мулу) - від 2 до 5%;

· в грубопилувато-суглинкових ґрунтах часток розміром 0,05-0,01 мм (грубого пилу) - > 50%;

· в пилувато-суглинкових ґрунтах переважають елементи пилу (0,05-0,001 мм), з них часток грубого пилу (0,05-0,01 мм) - <50%;

· в піщано-суглинкових ґрунтах часток розміром >0,05 мм (піску і піщаного пилу) - >10%;

· в піщано-глинистих ґрунтах часток розміром >0,05 мм - >10%.

 

 

Сукупність залишкових продуктів вивітрювання різних за складом елювіальних утворень в верхньому шарі літосфери називається залишковою (елювіальною) корою вивітрювання. Переміщені водою, вітром, льодом продукти утворюють акумулятивні (перевідкладені) кори вивітрювання.

Процеси вивітрювання, тобто подрібнення гірських порід та мінералів і формування генетичних горизонтів ґрунту залежить не тільки від складу та особливостей порід, але й клімату. Оскільки клімат носить зональний характер, то це відбивається також на швидкості вивітрювання та зміні зональних типів ландшафтів (рис. 2).

 

 

2.3.1.4. Поняття про ґрунтотворні породи

Залежно від генезису, умов формування четвертинні осадові породи мають різний склад, будову, складення та властивості, що істотно відбивається на ґрунтотворенні та родючості ґрунтів. Є такі основні генетичні типи четвертинних осадових порід:

Елювій - продукти вивітрювання корінних порід, що залишилися на місці свого утворення. Для нього характерний тісний зв'язок з початковою (корінною) породою, поступовий перехід від пухкого дрібноземнистого матеріалу до щільної породи.

 

 

Делювій - наноси, відкладені на схилах дощовими та талими водами. Для делювію характерна деяка відсортованість та добре виражена шаруватість.

Пролювій формується в гірських районах, біля підніжжя гір, внаслідок діяльності тимчасових водних та селевих потоків значної сили. Пролювій невідсортований, містить грубоуламковий матеріал.

Алювій - це осадові породи, відкладені при розливі річок (заплавний алювій). До алювію належать і донні відклади рік (русловий алювій).

Озерні відклади заповнюють пониження древнього рельєфу, відзначаються глинистістю та шаруватістю. До них належать стрічкові глини, що утворилися в прильодовикових озерах.

Льодовикові або моренні відклади - це продукти вивітрювання різних порід, переміщені та відкладені льодовиком. Вони невідсортовані і неоднорідні за механічним складом, містять валуни, гальку, щебінь.

Флювіогляціальні або водно-льодовикові відклади пов'язані з діяльністю потоків води та льодовиків, які розмивали морену, сортували і відкладали її матеріал.

Леси та лесовидні суглинки. Ці породи поширені за межами льодовикової області. Це дуже цінні пилуваті, суглинкового механічного складу породи, світло-жовтого або сірого кольору, пухкі, пористі, багаті на вуглекислий кальцій. На Україні три четвертих усіх материнських порід - леей. Походження лесів проблематичне, але згідно з еоловою гіпотезою П.І.Тутковського та В.О.Обручева лес утворився при розвіюванні моренних та задрових відкладів.

Ґрунт успадковує від материнської породи, з якої він формується, механічний і значною мірою мінералогічний та хімічний склад, що відчутно відбивається на його родючості.