Зв'язок теорії прав людини з юридичними науками

Предмет навчальної дисципліни права людини

В Конституції України у ст.3 закріплено «Людина її життя і здоров’я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються В Україні найвищою соціальною цінністю».

Реалізація положення ст.3 ускладнюється:

1.множиністею термінологією

2.відсутністю визначення вказаних термінів(громадянин, особа,ніхто,особистість…)

Предметом навчальної дисципліни є права людини,які охоплюють різні аспекти індивідуального та суспільного життя.

В сучасному світі права людини є основою загальнолюдської культури, без опанування якої не можливо оцінити систему політичних,економічних,соціальних, міжнародних відносин.

На думку Лукашевої предметом даної дисципліни – є права людини, як одна з найвищих цінностей цивілізації.

На думку Капіцина предмет охоплює вивчення суспільних відносин, що формуються з приводу закріплення,регулювання,охорони і захисту прав людини.

 

Методи вивчення прав людини

Що найменше їх існує 3 групи

1 метод дослідження використовується у роботах спрямованих на отримання нового значення і розкриття системи логічних зв’язків між явищами і процесами.

2. метод вивчення він нагадує 1 групу методів проте застосовується вже до досліджуваного об’єкта

Серед них можна виокремити

1 системний метод за допомогою нього ми осмислюємо права і свободи як єдине ціле що складається із взаємопов’язаних підсистем прав і свобод.

2 історичний метод основою розуміння сутності людини є розкриття еволюції даних ідей у різних народів у різні часи.

3 порівняльний метод зіставлення явищ та процесів

Соціологічний метод метод збору та аналіз риторичної інформації

Логічний метод логіка як метод прав і його мова пронизує все право

3 Метод правового регулювання стосується не наукового об’єкта ні навчальної дисципліни а предмет певної галузі

Деякі вчені обговорюють можливості виникнення нової галузі права.

Інші вчені наголошують, що правове регулювання прав людини запозичує положення ніж народного та конституційного права інших матеріальних та процесуальних галузей.

Специфікою регулювання прав людини є:

1зближення матеріальних та процесуальних засад

2 особливе значення судових прецедентів для регулювання

3 поєднання уповноваження і зобов’язання

4 широке застосування в юридичній практиці в принципі що випливає з моральних і релігійних норм

Застосування універсальних стандартів закріплені в міжнародними конвенціями

Врахування соціальних релігій інших країн історичної і культурної специфіки інших народів.

 

Значення вивчення прав людини

Метод викладення даної дисципліни є:

1 підвищення рівня правової культури студентів

2формування навиків ставлення до людини

3 глибоке розуміння своїх і чужих прав як фундаментальних цінностей

Вивчення прав людини повинно бути стимулом та умовою всезагального пошуку людської гідності

При цьому вивчення не повинно ніколи починатися з нуля

Основне завдання треба навчитися систематизувати наявні знання та опановувати нові.

Без розуміння сутності прав людини не можливо розбудувати суверенну й незалежну демократичну соціальну державу.

 

 

зв'язок теорії прав людини з юридичними науками

Однією з центральних теоретичних проблем є співвідношенням людини як носія гідності (предмет етики) суб’єкта свободи (предмет політології філософії теорії права) та її прав (предмет майже всіх юридичних наук)

При цьому проблема юриспруденції не є лише проблемою будь яке право потребує застосування пізнавального інструментарію різних наук застосування універсального механізму захисту прав людини який охоплює раціональні між народні рівні

Важливу значення набуває і проблема реалізації прав держави

Жодна суспільна і гуманітарна наука не в змозі своїми системами пізнати суперечливі процеси в тому і проблема в соціології культурології і не проста потреба в їх висновках а у загальних значеннях в інтеграції.

Тому для вивчення універсального механізму слід узагальнити теорії цих наук.Кожна наука своїми силами не здатна пізнати цей суперечливий процес

Отже права людини і громадянина пронизують всю правову науку. Усі державно-правові явища в кінцевому рахунку кристалізуються в правах людини

Як наслідок всі норми права можна класифікувати на 2 групи

1 права та обов’язки які закріплюють наші можливості

2 організаційні норми, які є засобом забезпечення реалізації цих прав та обов’язків

 

Поняття прав людини

Права людини - невід’ємні від суспільних відносин,вони визначають спосіб буття людини, упорядковують їх відносини через встановлення міри свободи.

В слов’янських мовах слово право вживається для позначення двох понять, котрі відображають різні соціальні явища:

1.явище,яке існує незалежно від держави і має загальну соціальну природу, тобто йдеться про певні невід’ємні і невідчужувані права,які належать людині в силу того,що вона є людиною,які впливають з її природи,призначення яких треба підтримання гідності кожному із нас. Рівень розвитку суспільства визначає обсяг їх розуміння і закріплення. Вони мають бути загальними і рівними для всіх.

2.Цим поняттям позначається наслідок виключно державної діяльності,втілення її волевиявлення,тобто до цієї норми понять належать юридичні норми, які встановлюються державою і основою яких є згода тих на кого вони розповсюджується.

Отже,права людини – це певні можливості людини, котрі необхідні для її існування і розвитку в конкретно історичних умовах, які об’єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства і які мають бути однаковими і рівними для всіх.

Інакше кажучи,права людини- певні свободи людини,тобто спроможність останньої людини діяти певним чином, або ж утримуватись від певних дій з метою забезпечити існування та розвиток, з метою задоволення потреб, що сформувались.

 

6.Зміст прав людини Характеризуючи зміст прав людини, необхідно спиратися на філософську категорію змісту. З філософської точки зору, зміст - це певним чином впорядкована сукупність елементів і процесів, які утворюють предмет чи явище. Структура, внутрішня впорядкованість є необхідним компонентом змісту. Зі зміною структури, організації суттєво змінюється зміст об'єкта, його властивості. Які ж елементи можна виділити у такому явищі, як права людини?
З наведеного вище розуміння прав людини стає очевидним, що центральним, стрижневим їх елементом є певні можливості людини - можливості діяти певним чином чи утримуватися від певних дій задля задоволення її потреб та інтересів. Як відомо із загальної теорії діяльності, остання характеризується певними складовими, властивостями, рисами. До них належать: мета, предмет (об'єкт) діяльності, умови діяльності, способи (форми) діяльності, засоби діяльності, результати діяльності та інші складові. Найбільш важливими, визначальними серед них є умови та засоби діяльності, оскільки саме ними зумовлюється реальність використання можливостей суб'єкта, тобто їх здійсненність. Тому поняття змісту прав людини можна визначити як умови та засоби, що вони складають можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.

7.Обсяг прав людини Кількісні показники прав людини можуть відображатися, як наголошувалось, поняттям обсягу прав людини. Як зазначається у літературі, кількість - це визначеність предмета, яка характеризує його множинність, величину, інтенсивність і ступінь вияву тієї чи іншої властивості. Обсяг, як і будь-яка кількість, визначається за допомогою певних одиниць виміру (наприклад, кількість певних можливих варіантів поведінки, кількість часу, кількість благ, розмір пільг тощо). Отже, обсяг прав людини - це їх суттєва властивість, яка відображається показниками відповідних можливостей, виражених у певних одиницях виміру.Одиниці виміру "кількості" (обсягу) прав людини не можуть бути універсальними, однозначними, однорідними для всіх. Характер таких одиниць виміру зумовлюється, насамперед, змістом можливостей, які відображені відповідними правами, а також особливостями носіїв (суб'єктів) прав та специфікою об'єктів цих прав (тобто тих чи інших благ). Наприклад, право на свободу вибору віросповідання може характеризуватися кількістю віровизнань, конфесій, які можуть бути предметом такого вибору. Право здобувати вищу освіту характеризується, зокрема, кількістю вищих навчальних закладів, у яких можна її здобути, а також кількістю спеціальностей, за котрими готують фахівців у цих закладах. Право бути обраним Президентом України характеризується кількісними показниками періоду (часового інтервалу), протягом якого можна його здійснювати.Зазначені одиниці виміру якраз і можуть використовуватися для визначення обсягу відповідних прав людини.

8.Ознаки прав людини Необхідно погодитись з думкою вчених про те, що основні права індивіда — це конституційні права. На це також вказує положення ст. 21 Конституції України, яка серед основних властивостей прав людини називає невідчужуваність та непорушність. Вказане надає можливість визначити основні права людини як комплекс можливостей, закріплених конституцією держави та міжнародно-правовими документами, які складають нормативну основу суб'єктивних прав. Як правова категорія, права людини мають певні ознаки, що визначають її наукову самостійність.Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі держави. Вони не можуть бути «відібрані» за свавіллям влади держави, оскільки не «дані» нею. Це природні невідчужувані права,

3) можливості, які не обмежені територією держави (позатериторіальні) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Вони походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;5) можливості, що мають правовий характер, оскільки внесеш до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням про те, що вони стали не лише об'єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

9.Принципи пл Принцип- це твердження, який сприймає як головне, важливе і необхідне,це загальні вимоги до побудови теорії,сформоване як те первинне,що лежить в сукупності фактів.ППЛ об’єднують права людини,певну систему цілісності.ППЛ відображають істотні і необхідні прояви та зв’язки можливостей людини. Принцип і тією основою на якій вибудовуюьб різні моделі прав людини. Основні підходи до вирішен проблеми принципів прав людини. В рамках першого підходу,якій відображений в статутті ООН, в загальні диклорації прав людини, у міжнародному пакті про економічні,соціальні і культурні права, пакті про громадянство і політичні права, знайшли своє закріплення такі основні принципи прав людини,як:Принцип природності і невід’ємності прав,що є похідним від нашої гідності, як людини.Принцип визначеності цінності людини,її прав і свободи.

1. Принцип універсальності прав людини.

2. Принцип рівносправності.

3. Принцип шанування, заохочення і дотримання прав людини.

4. Принцип активних дій всіх державних спрямованих на повне здійснення прав і свобод.

Вказаний перелік знайшов своє розширення, тлумачення, доповнення у інших міжнародно-правових актах. Зокрема йдеться про такі принципи,як принцип солідарності прав людини,принцип неподільного взаємозв’язку прав людиниВ рамках другого підходу до визначеності принципів прав людини цей перелік значно розширюється за рахунок включення в нього принципів міжнародних політико-правових відносин: 1. Принцип шанування суверенітету держави і недопущення втручання її внутрішні справи.2. Принцип самовизначення народів і націй.3. Принцип рівноправ’я всіх людей і заборони дискримінацій.4. Принцип рівності чоловіка і жінки.5. Принцип дотримання основних прав і свобод в будь-якій ситуації, зокрема і під час збройних. 6. Принцип відповідальності за злочини.В наш час реалізація вказаних принципів набуває надзвичайної актуальної значеності,будь-які норми,які прийняті в системі ООН, повинні дійсно бути міжнародним стандартом.