Виклад основного матеріалу дослідження. Автор: студентка ГР. МО- 115 – Кобезська Д. Н.

УДК: 658.16

СУЧАСНЕ АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ

Автор: студентка гр. МО- 115 – Кобезська Д.Н.

Науковий керівник: викладач Стріжкова Ю.В.

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки в Україні створює складності в управлінні. Це пояснюється тим, що темп, новизна і трудомісткість задач, що поставлені, підвищують ймовірність появи кризи.

 

Забезпечення стійкого та гармонійного економічного зростання економіки України робить надзвичайно актуальними питання організації протидії кризовим явищам та відродження нормального перебігу функціонування основної ланки економіки – підприємств різних форм власності та форм господарювання, потребує опанування та впровадження та практику антикризового управління підприємствами.

 

З огляду на це винятково важливого значення набуває сучасне антикризове управління.

 

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню антикризового управління, слід виділити таких як Е. В. Левицька, Л. О. Лігоненко, Скібіцький О. М., Г. А. Александров, Н. Алексеев, К. В. Балдин, С. Я. Салига, Є. І. Лященко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька, Н. В. Нестеренко, А.Д Чернявський, В.О. Василенко, Л. Троцький, та інші.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою роботи є вивчення сучасного антикризового управління, його понять, мети, основу антикризового управління.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Незважаючи на оптимістичну динаміку зростання, позитивний вплив реформ на стан національної економіки поки що є недостатнім, наявний в Україні потенціал економічного зростання ще не реалізовано певною мірою. Теперішній стан країни фахівці продовжують визначати як кризовий.

У сучасній літературі не існує єдиного визначення кризи. Вітчизняні вчені такі як Чернявський А.Д., Василенко В.О., Л. Троцький трактують кризу по-різному.

На думку Чернявського А.Д. криза - це переломний етап функціонування будь-якої системи, на якому вона зазнає впливу ззовні або зсередини потребуючому від неї якісно нового реагування.

Л. Троцький характеризував кризу як ” стан уповільнення розвитку системи, наступний за станом прискорення ”.

Але більш чітке визначення кризи дає Василенко В.О., криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі.

Представник класичного напрямку Дж. Міль теж дає визначення кризі - ” криза, це коли погляди зазнають серйозних змін ”. Таке визначення кризи дозволяє припустити, що йдеться про тимчасовий інтервал, протягом якого відбувається переродження або реструктуризація підприємства.

Об’єктом антикризового управління є кризові явища в діяльності підприємства, їх виникнення, розвиток, усунення та запобігання.

Необхідно відзначити, що будь-яке управління у визначеній мірі повинно бути антикризовим і тим більше ставати антикризовим зі вступом у смугу кризового розвитку організації.

Характеризуючи антикризове управління, потрібно виділити риси, що відрізняють його від управління в звичайних, стабільних умовах діяльності господарюючого суб'єкта.

Як витікає з аналізу зарубіжного досвіду, ці відмінності стосуються специфіки управлінської діяльності в умовах істотних змін середовища діяльності підприємств, непередбачуваності ситуації і виникнення нових управлінських проблем. В умовах кризи доводиться не зрідка на ходу міняти організаційну структуру управління відповідно до змін зовнішнього середовища. На відміну від функціонального управління, вживаного в нормальних умовах довкілля. Відмінності стосуються перш за все мети управління.

 

Метою антикризового управління є розробка і реалізація заходів, направлених на запобігання виникненню негативних явищ, що приводять до кризисного стану підприємства, забезпечення його фінансової стійкості і міцного положення на ринку при будь-яких метаморфозах в країні.

Основою антикризового управління є забезпечення позитивних результатів - запланованих чи випадкових - за допомогою здорової організації, що досягається шляхом використання оточення на основі добре поставленого управління людьми і комунікаціями.

Можливість антикризового управління визначається, у першу чергу, людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, у тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, пристосовуватися до ситуацій, що виникають.

Щоб запобігти появу кризи на підприємстві потрібно ввести систему антикризового управління з метою діагностики загрози банкрутства на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє вчасно пустити в хід спеціальні механізми захисту або обґрунтувати необхідність певних реорганізаційних процедур.

Так само необхідно створити на підприємстві спеціальну групу керівництва (антикризову команду), тому що швидке реагування підприємства на небезпеку й кризові ситуації забезпечується тим, що ця команда бере на себе обов'язки оперативного управління. Таким чином, з появою кризових і надзвичайних ситуацій підприємство переходить на ситуаційне антикризове управління.

ВИСНОВКИ

Сутність механізму виникнення кризового стану наводить на думку про те, що кожне наступне економічне явище в ланцюжку, утвореному певним каналом зв’язку, дає, як правило, сигнал більшої сили і тієї ж спрямованості, що і попереднє. Проте така проста залежність навряд чи відбиває істотно більш складні і суперечливі процеси, що відбуваються в реальному житті. Тому необхідно постійне спостереження за ланцюжком, ініційованим певним вихідним економічним явищем, що дозволить вчасно виявити характер впливу вхідного явища на завершальне.

Тому метою антикризового управління є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних чинників, які інтенсивно впливають на завершальне явище, що приводить до кризового стану.