Проблема художньої творчості 5 страница

У наступні роки з огляду на концепцію О. Леонтьєва про привласнен­ня дитиною суспільного досвіду в теорії образотворчої діяльності Н. Са- куліна почала розробляти наукову основу доцільності навчання дітей до­ступних способів реалістичного відображення дійсності. Визначено єди­ний для всіх видів образотворчої діял ьності програмовий зміст: зображен­ня предметів, сюжетів, складання візерунків, технічні вміння та навички. Усі види образотворчої діяльності були підпорядковані цій послідовності, що зумовило зв’язок не тільки з навчанням дітей малювання, ліплення, ви­різування, а й зі знаннями, які вони отримували. Н. Сакуліною було розроб­лено цикли занять, об’єднаних завданням вираження життєвого змісту і засвоєння зображальних умінь. У циклах занять намічено взаємозв’язок ма­лювання і ліплення за тематичним принципом. Наприклад, перший цикл передбачав заняття, на яких передавання ознак розміру і кольору поєдну­валося зі знаннями про ріст і визрівання рослин, плодів; просторові і ко­лірні ознаки явищ рослинного світу зіставлялися зі знанням порід дерев. Заняття будувалися у певній послідовності: спочатку малювання, потім — заняття ліпленням (тема «Гриби ростуть під деревами»). Увагу дітей звер­тали на знання про плоди, дерева, гриби. Головна мета — вивчити питання про співвідношення форми і функції, перехід від пізнавання зовнішніх властивостей до пізнавання властивостей прихованих.

Другий цикл становили заняття іззображеннятварин, яких діти малюва­ли й ліпили. Третій цикл — зображення фігури людини — будувався на попе­редньому розгляданні частин тіла, зміні пози під час руху. Зображення роз­горталося у певній послідовності: спочатку в малюванні, потім у ліпленні. Четвертий цикл занять з малювання і ліплення мав за мету створити у дити­ни уявлення про різні види руху (у воді, повітрі, на землі). Діти зображали птахів, звірів. П’ятий цикл передбачав зображення засобів пересування лю­дини (різні види транспорту). Шостий цикл — заняття із зображення будинків.

Головним у взаємозв’язку малювання і ліплення за тематичним прин­ципом є формування узагальнених уявлень, усвідомлення взаємозв’язків між явищами, розв’язання розумових завдань і згодом пошуки реалізації прихованих відношень у зображенні. Ідея взаємозв’язку названих Н. Са- куліною видів образотворчої діяльності обгрунтована концепцією розу­мового розвитку дошкільняти М. Поддьякова [Умственное воспитаниедо- школьника/ Под ред. Н. Поддьякова. — М., 1972].

У подальших пошуках інтеграції видів образотворчої діяльності Н. Саку- ліна обмірковує систему сенсорних еталонів. Роботи О. Запорожця, Л. Вен­гера показують специфіку засобів, якими користуються діти для пізнаван­ня властивостей предметів (геометричні форми, кольори, музичні звуки тощо). Н. Сакуліна виокремлює форму як сенсорний еталон і об’єднує на­вколо неї три види образотворчої діяльності: ліплення, аплікацію, малю­вання. Форма (квадрат, прямокутник, круг, циліндр, куля) виступає як похідна для зображення предметів у ліпленні, аплікації, оскільки діти на­очно-дієво її сприймають. Потім навчаються зображати її в малюванні.

Форма виступає не тільки як сенсорний еталон, ай як засіб художньої ви­разності. За такого підходу пріоритету набуває взаємозв’язок за принци­пом зображення різноманітних і виразних форм предметного світу.

Наприкінці 70-х років XX ст. систему занять з образотворчої діяльності створює Т. Комарова. Навчання різних видів образотворчої діяльності (ма­лювання, ліплення, аплікація) здійснюється у їхній єдності та взаємо­зв’язку при стрижневому значенні малювання.

♦ Опрацюйте книжку: Комарова Т. С. Занятия по изобразительной деятель­ности в детском саду. — М., 1978.

Т. Комарова визначає провідну роль малювання на основі експериментально­го дослідження «ручної вмілості», в якому було вивчено послідовність та взає­мозалежність формування її компонентів.

У роботі Т. Лазарь представлено модель взаємодії видів малювання на основі визначення одного із засобів художньої виразності в предметному, сюжетному, декоративному малюванні. Вчена розглядає один вид обра­зотворчої діяльності в аспекті взаємозв’язку його підвидів.

Інші автори (Н. Халезова, Н. Курочкіна, Г. Пантюхіна) наголошують на пріоритеті ліплення у взаємозв’язку з малюванням.

♦ Опрацюйте книжку: Халезова Н., Курочкина Н., Пантюхина Г. Лепка в

детскому саду. — М., 1986.

Н. Курочкіна зазначає, що попереднє ліплення впливає на якість зоб­раження в малюнку і допомагає оволодіти зображенням форми предмета

або тварини, побачити виразність руху, усвідомити необхідність натури для її зображення в малюнку.

Є. Рогальова досліджувала сенсорні основи аплікації і зробила висно­вок, що для отримання більш високого рівня ритмічності дитячих орна­ментальних малюнків треба спочатку проводити заняття з декоративної аплікації. Способи і прийоми заповнення площини візерунком потребу­ють певних циклів занять, а також попередньої роботи щодо ознайомлен­ня дітей з орнаментальним мистецтвом. Про цей взаємозв’язок пише та­кож 3.. Богатєєва. Одним із завдань вона вважає навчання дітей побудови візерунків, яке відбувається у взаємозв’язку із засвоєними дитиною прийо­мами створення народних орнаментів. Взаємозв’язок видів малювання створює сприятливі умови для перенесення дитиною вмінь, наприклад, з декоративного малювання у предметний та сюжетний малюнки з метою досягнення образно-естетичної виразності. Про це йдеться в дослідженні

О. Дронової.

Проблема взаємозв’язку видів образотворчої діяльності актуалізується в роботах Л. Пантелєєвої, Г. Пантелєєва. Наприклад, Л. Пантелєєва ви­вчала формування відчуття кольору в дітей 5—7 років на заняттях з декора­тивного малювання і художнього конструювання. Вона розробила серію творчих завдань, у яких засвоєння кольору відбувалося спочатку на пло­щині (взаємодія контрастних і пастельних кольорів, їхньої художньо-об­разної виразності), потім — у художньому конструюванні. Таке сполучення видів діяльності значно збагатило художню практику старших дошкільнят.

Взаємозв’язки різних видів образотворчої діяльності (малювання, аплі­кації, художнього конструювання) показані в дослідженні Г. Пантелєєва на матеріалі декоративно-оформлювальноїдіяльності. Як зазначає автор, важ­ливо, що одне йте саме завдання дошкільня виконує нарізному матеріалі в різних ситуаціях (площинне й об’ємно-просторове оформлення свята).

Опрацюйте книжку: Пантелеев Г. М., Максимов Ю. В., Пантелеева Л. В. Декоративное искусство — детям. — М., 1976.

♦ Спробуйте осмислити головні тенденції в поглядах на проблему взаємозв’яз­ку видів образотворчої діяльності.

Наприклад, перша тенденція ґрунтується на традиційному погляді на систематичність та послідовність занять з малювання, ліплення, аплікації. Взаємозв’язок визначається тематикою, послідовністю оволодіння зобра­женням (наприклад, освоєння форми в ліпленні або аплікації, потім — у малюванні і т. ін.); послідовністю підвидів (предметне малювання пере­дує сюжетному так само, як і предметне ліплення — сюжетному); оволо­діння технічними навичками й уміннями. Взаємозв’язок видів такого ха­рактеру широко використовується вихователями дитячих садків під час планування занять з образотворчої діяльності.

Основу другої тенденції становить положення про необхідність добору художньо-виражальних засобів з метою формування художньо-образного начала, пошуків такого взаємозв’язку видів діяльності, за яким один вид є домінантним, провідним, другий — супутнім. У цьому разі взаємозв’язок видів образотворчої діяльності спрямований на: а) виникнення нових можливостей і способів художнього освоєння дійсності; б) знаходження різних способів передавання дитиною образного змісту; в) створення пошукових ситуацій, за яких діти комбінують способи зображення, надаю­чи перевагу найбільш виразним; г) створення умов для найбільш ефек­тивного художнього розвитку дошкільнят.

Друга тенденція активно опрацьовується в дослідженнях Т. Казакової.

♦ Ознайомтеся з роботою: Казакова Т. Г. Изобразительная деятельность и

художественное развитие дошкольников. — М., 1983.

Спробуйте обгрунтувати такі положення:

• взаємозв’язок видів образотворчої діяльності може бути одним зі спо­собів комплексного підходу у художньому розвитку дошкільнят;

• взаємозв’язок видів образотворчої діяльності є педагогічною умовою, що забезпечує художній розвиток дитини;

• аналіз взаємодії та синтезу мистецтв дає підстави для припущення, що пошуки нових способів та засобів художнього освоєння дійсності можливі також і в різних видах образотворчої діяльності дітей дошкільного віку;

• взаємозв’язок видів дає змогу виокремити засоби образної виразності, специфіку мови і творчого процесу кожного виду мистецтва як основи розвитку образотворчої діяльності і знайти те, що є спільним для всіх видів. (Особа художника як зразок креативної поведінки, естетичне сприйман­ня, усвідомлення зображально-виражальних можливостей матеріалу, спо­соби зображення, досягнення образно-естетичної виразності продукту; продукт, який презентує його створювача в соціумі).

Взаємозв’язок видів дає можливість виокремлювати засоби образної виразності, характерні для кожного виду образотворчої діяльності, і зна­ходити те, що є спільним для всіх видів.

♦ Простежте це положення за схемою:

Схема 3. Взаємозв’язок видів образотворчо! діяльності

 

Отже,ваємозв’язок видів образотворчої діяльності в умовах реалізації особистісно-орієнтованої моделі освіти Грунтується на ідеї сприймання, осмислення і створення дитиною краси, взаємодії естетичної свідомості, естетичної діяльності та естетичного життя особистості дитини в період дошкілля; діалогу культур у поліхудожньому середовищі дошкільного ос­вітнього закладу. Його результатом є цілісна «картина світу», образ «Я» та позитивна, оптимістична «Я-концепція», віддзеркалені у продукті обра­зотворчої діяльності дитини: живописному і графічному малюнках, зліпках, декоративних роботах, архітектурних проектах.

Між образотворчим мистецтвом та образотворчою діяльністю до­шкільнят встановлюються певні взаємозв'язки. Це відзначають Є. Фльо­ріна, Н. Сакуліна, Т. Комарова, В. Єзикеєва, Г. Пантелеев, Т. Казакова,

О. Дронова та ін. Вихователь передає дітям художній досвід, допомагає зрозуміти зображально-виражальні можливості матеріалів та винайти й опанувати характерні для кожного виду мистецтва способи зображення предметів, об’єктів і явищ світу. Одночасно він створює умови для встанов­лення дитиною взаємозв’язку видів образотворчої діяльності і художнього розвитку.

У сучасних умовах розвитку дошкільної освіти досить актуальною є проблема інтеграції мистецтв. Науково обгрунтовано, що кожне мистецт­во саме по собі є важливим чинником становлення особистості, а завдяки синтезу його видів моральний, інтелектуальний, духовний розвиток ди­тини відбувається ефективніше і грунтовніше (О. Апраксіна, Д. Кабалев- ський, Б. Йєменський, Б. Теплов, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Юсов та ін.). Науковці визначають інтеграцію як складний процес взаємопроникнен­ня, взаємодоповнення, взаємовпливу видів мистецтва, який охоплює різні напрями художньо-творчоїдіяльності. В основі інтеграції лежить ряд по­ложень: на базовому змісті мистецтва грунтується та чи та художня ді­яльність, причому для кожного окремого виду мистецтва та заснованої на ньому художній діяльності характерні свої особливі способи створення образу; образ одного й того самого предмета, явища може передаватися в різних видах мистецтва через використання притаманних для кожного мистецтва засобів виразності; в інтеграції один з видів мистецтва є стриж­невим, інший — допомагає ширшому і глибшому осмисленню образів та створенню їх різними засобами виразності (Т. Комарова).

Проблема взаємозв’язку мистецтв не менш важлива у плані її теоретич­ного вивчення. Вона є особливо актуальною в системі естетичного вихо­вання в дитячому садку. Якщо звернутися до досліджень проблеми систем­но-структурних зв’язків у дошкільній педагогіці, то можна відзначити ак­тивні пошуки взаємозв’язку мистецтв, різних видів художньої діяльності дошкільнят з метою найефективнішого художнього розвитку дітей.

Проблемі взаємозв’язку видів зображувальної діяльності дітей до­шкільного віку присвячене дослідження Т. Казакової [Казакова Т. Г. Изоб­разительная деятельность и художественное развитие дошкольников. — М., 1983]. До цього спеціальних досліджень не проводилося, хоча деякі елементи взаємозв’язку видів зображувальної діяльності трапляються в роботах Є. Фльоріної, Н. Сакуліної, Т. Комарової, Н. Халезової, Н. Куроч- кіної, Є. Рогалеіюї, Л. Пангелєєвої, Г. Пантелєєва.

1. Казакова вважає, що взаємозв’язок видів зображувальної діяльності може бути одним із способів комплексного підходу в художньому розвит­ку дошкільняти; його можна розглядати і як педагогічну умову, що забез­печує цей розвиток.

Дослідження показало, що за умови взаємозв’язку видів зображуваль­ної діяльності не порушується логіка розвитку кожного з них. Поєднання різних способів, навпаки, значно розширює можливості цієї діяльності на самому початку її становлення. Пошукові ситуації ставлять дитину перед необхідністю вибору того чи того способу зображення.

Дослідженням доведено, що формування образу є найефективнішим в тому разі, коли запропоновані дітям завдання об’єднуються в тематичні цикли. Це дає можливість виокремити засоби виразності, встановити ло­гічний взаємозв’язок між окремими завданнями кожного циклу, посилю­вати їхнє виховне значення.

Принцип тематизму цікавий тим, що перед дітьми розкриваються зоб­ражувальні можливості художніх матеріалів кожного виду діяльності. Те­матизм може мати місце на заняттях, різних за формою організації: а) зоб­раження однієїтеми на окремих заняттях (цей тип взаємозв’язку найшир- ше використовується практично і лежить в основі системи занять, роз­робленої Т. Комаровою; б) зображення теми за допомогою засобів образної виразності, властивих різним видам діяльності, на одному занятті. За та­кого поєднання у дітей відбувається формування способів дії, створюють­ся пошукові ситуації.

Взаємозв’язок видів зображувальної діяльності може визначатися спе­цифікою будь-якого одного виду, що виконує домінантну роль. Інший виступає як допоміжний для підсилення виразності образу. За такого типу взаємозв’язкудитина навчається порівнювати, зіставляти, пробувати різні засоби зображення. Вона потрапляє в ситуацію пошуку, вибору. Такого типу взаємозв’язки встановлюються між ліпленням та малюванням, ма­люванням та аплікацією.

Взаємозв’язок видів будується на логічній основі зв’язку підвидів: між малюванням предметним, сюжетним, декоративним є свої особливості, так само, як і в ліпленні, і в аплікації. Тому, не встановивши взаємозв’язку всередині кожного виду, не можна говорити про його встановлення в ширшому розумінні.

Взаємозв’язок видів будується і на співвідношенні з різними видами образотворчого мистецтва, ознайомлення з яким є одним з основних зав­дань естетичного виховання старших дошкільнят.

Дослідження показало, що взаємозв’язок видів зображувальної діяль­ності не лише збагачує її зміст, а й сприяє самостійному опануванню дітьми способів зображення.

Вивчення цієї проблеми дає можливість говорити про новий аспект структури дитячої зображувальної діяльності та її планування. Засвоєння дітьми практичних навичок, специфічних для кожного виду, залишаєть­ся важливим.

На заняттях діти повинні також набути досвіду комплексної діяльності, об’єднуючої всі види. Це збагачує їхню самостійну художню діяльність, яка виникає з ініціативи дітей і тісно пов’язана із грою.

Отже, у плануванні необхідно передбачати різні типи занять: не лише за окремими видами, а й занять, які дають дітям можливість під час виконання одного завдання використовувати зображальні засоби різних видів діяльності.

Встановлення взаємозв’язку всіх видів зображувальної діяльності за­безпечує значною мірою здійснення індивідуально-диференційованого підходу до дітей і врахування вікових можливостей. Кожна дитина віддає переваїу тому чи тому виду зображувальної діяльності. Поставлена в си­туацію можливого вибору під час виконання навчального завдання, вона дістає оптимальні умови для свого художнього розвитку.

Педагогічне керівництво зображувальною діяльністю за умови взаємо­зв'язку її видів набуває більш опосередкованого характеру. Основна увага приділяється активізації художнього досвіду, який діти одержали у про­цесі навчання. В результаті встановлюється взаємозв’язок між методами, які використовуються на заняттях різного характеру. У процесі комплекс­ної діяльності головне місце займає індивідуально-диференційований підхід до дітей. Різноманітність форм організації занять різного типу дає можливість виконувати навчальні і творчі завдання як індивідуально, так і колективно, знаходити в кожному конкретному випадку способи само­стійного їх розв’язання. Ознайомлення дошкільнят з видами образотвор­чого мистецтва тісно пов’язане із процесами малювання, ліплення, аплі­кації. Це дає можливість не тільки викликати у дітей емоційний відгук на картину, ілюстрацію, скульптуру, народну іграшку, а й формувати в них художньо-творчі здібності. Діти навчаються розрізняти засоби виразності, використовувати їх у своїй творчості.

Отже, вивчення взаємозв’язку видів зображувальної діяльності дітей дошкільного віку показало необхідність вирішення цієї проблеми систем­но і цілісно. Лише такий підхід забезпечить головну мету — художній роз­виток дошкільняти.

 

 

3.2. Варіативні програми навчання дітей образотворчої діяльності

Характеристика державних програм

Сучасні варіативні програми виховання і навчання дітей дошкільного віку укладено з урахуванням провідних принципів і положень розбудови системи національної освіти: демократизації суспільних відносин, гуманізації цілей і принципів педагогічної роботи з дітьми, диференційованого підходу до про­цесу навчання, виховання і розвитку особистості, посилення естетичного і національного компонентів у змісті та засобах художньо-естетичного вихо­вання. Однак чинні програми відображають різні підходи авторів до визна­чення завдань і змісту образотворчої діяльності дітей та керівництва нею, співвідношення навчання і творчості в розвитку образотворчих здібностей.

«Малятко». Програма виховання дітей дошкільного віку (1999)

«Малятко» — державна програма виховання дітей дошкільного віку в дитячому закладі — створювалась як програма цілеспрямованого, різно­бічного, багатогранного глибинного розвитку, виховання і навчання ди- тини-дошкільняти в різних сферах життя і видах діяльності.

У розділі «Образотворче мистецтво» розкрито завдання та зміст роботи з дітьми починаючи з другого року життя. Викладено орієнтовну темати­ку занять з різних видів образотворчого мистецтва, результати навчально- виховної роботи для кожної вікової групи.

Системно подано програмовий зміст, який відповідає віковим можли­востям дітей від народження до семи років. Програма побудована на ос­нові навчання, що має розвивальний характер і спрямоване на естетич­ний та художній розвиток дитини.

Головний акцент у програмі зроблено на навчанні способів образотворчої діяльності, шо орієнтує педагога на формування знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення творчих задумів в різних видах образотворчої діяльності, тобто дитина має набути передусім навичок володіння пенз­лем, фарбами і таке інше; використовувати адекватні засоби зображення (колір, лінію, об’єм) для здійснення свого задуму.

Для дітей раннього віку передбачено ознайомлення з матеріалами й інструментами, необхідними для малювання й ліплення.

Згідно із завданнями програми діти середнього дошкільного віку вдо­сконалюють свої вміння у відомих техніках, засвоюючи нові матеріали, прийоми і навички. Старші дошкільнята вправляються у використанні відомих технік, засвоюють нові, виявляють творчість у нетрадиційних тех­ніках малювання.

Передбачено ознайомлення з образотворчим мистецтвом, зокрема з українським народним декоративно-ужитковим, живописом, скульпту­рою, графікою. Чітко виокремлено завдання з предметного, декоратив­ного, сюжетного типів зображення в різних видах образотворчої діяльності.

Автори програми визначають образотворче мистецтво як базову осно­ву для розвитку образотворчої діяльності дітей. На початку кожного роз­ділу «Образотворче мистецтво» в кожній віковій групі визначено завдан­ня з розвитку сприймання образотворчого мистецтва.

Розділ «Конструювання» запропоновано для дітей усіх вікових груп, починаючи з раннього віку.

Особливу увагу приділено творчому використанню зображувальних умінь та навичок у процесі виготовлення ігрових виробів, конструкцій з будівельного матеріалу, а також виробів з паперу, викидного і природного матеріалів.

 

 

«Дитина». Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років (2003)

В основних змістових лініях та розділах програми простежується спря­мованість на особистісний розвиток дошкільнят, психологізацію роботи, індивідуальний підхід, особливості організації роботи гуртків, гнучкий режим дня.

Кожний розділ програми передбачає наявність таких напрямів: завдан­ня і зміст, орієнтовна тематика занять, умови успішної педагогічної робо­ти, у родинному колі, показники успішного розвитку дітей.

Ця гіроірама розглядає художню діяльність дитини як поєднання видів занять, що спрямовані на розвиток творчої активності, ініціативності, образного мислення, уяви і фантазії, сприйнятливості до краси навколиш­нього світу, спрямованості на збереження і творення краси. Тобто перед­бачено взаємозв’язок і взаємопроникнення різних видів мистецтва і ху­дожньо-творчої діяльності.

У розділі програми «Чарівні фарби і талановиті пальчики» підкреслено необхідність надавати дитині в продуктивних видах діяльності можливість виявляти пошукову активність, власну ініціативу і творчість, обирати один з кількох запропонованих варіантів завдання, пропонувати оригінальні рішення. У розділі чітко визначено завдання з малювання, ліплення, аплі­кації. Велику увагу приділено ознайомленню дитини з творами мистец-

тва, зокрема народного декоративно-ужиткового. Автори підкреслюють важливість дієвого пізнання характерних особливостей його засобів ху­дожньої виразності. Так, наголошується, що основні властивості різних матеріалів та інструментів дитина молодшого дошкільного віку має визна­чити у процесі власних дій. Серед завдань середньої групи — розвиток інтересу до зображувальних матеріалів та їхніх властивостей через експе­риментування, дослідництво. Для дітей середнього дошкільного віку пе­редбачено колективні роботи з використанням різних видів зображення. Найважливішим завданням вихователя у старшій групі є знаходження доцільного співвідношення між навчанням і самостійною образотворчою діяльністю дитини, стимулювання і підтримка її у створенні та втіленні власних задумів, формування вміння передавати один і той самий образ у різних видах художньої діяльності.

У розділі «Будуємо, майструємо, творимо», для молодшої групи запро­поновано роботу з будівельним конструктором, тематику основних кон­струкцій. Передбачено ознайомлення дітей з іншими матеріалами для конструювання: папером, природним матеріалом, кубиками тощо.

Для середньої групи у розділі «Привчаємося працювати» запропонова­но художню працю, яка передбачає конструювання: з паперу, природних, викидних матеріалів, а також з піску, поролону, ниток і кольорових шнурків.

Дія старшого дошкільного віку передбачено роботу в гуртках з різних видів художньої діяльності: флоромозаїка, коренепластика, аплікація із соломки, художнє литво, вишивання, витинанки. Безперечно, таке по­єднання видів художньої діяльності дітей старшого дошкільного віку ста­новить стійке підгрунтя для формування художньої творчості дітей. Так само, як і програма «Малятко», програма «Дитина» орієнтована на за­своєння дітьми способів зображувальної діяльності. Проте слід зазначити, що програма «Дитина» більше спрямовує дошкільнят на дослідницьку, по­шукову діяльність, коли вони сприймають запропонований вихователем художній матеріал, на розширення досвіду його використання у різних видах власної образотворчої діяльності. Програма орієнтує педагогів на гнучкість у використанні завдань, можливість їхньої заміни відповідно до здібностей дітей, забезпечення умов для розвитку дітей, постійне ство­рення зони їхнього «найближчого розвитку».

Тематика занять тісно пов’язана із сезонними явищами природи, улюб­леними творами художньої літератури, працею людей, традиційними свя­тами, визначними подіями.

 

 

Сучасні альтернативні програми

«Українське дошкілля». Програма виховання дітей у дитячому садку (1991)

Програма ґрунтується на наукових засадах реалізації особистісно-орієн- тованої моделі дошкільної освіти, забезпечення гармонійного різнобічного розвитку дитини-дошкільняти, здійснення цілісного підходу до органі­зації змісту дошкільної освіти, забезпечення наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою.

Своєрідність програми полягає в тому, що вона базується на народо­знавстві, етнопедагогіці, елементах національної культури. Програма містить багато етнографічно-історичного матеріалу.

У розділі «Образотворче мистецтво і зображувальна діяльність» чітко виокремлені завдання з малювання (предметного, сюжетного, декоратив­ного), ліплення, аплікації. Розширено добір засобів зображення та мате­ріалів. Збагачення змісту зображувальної діяльності передбачає поглиб­лене ознайомлення дітей з декоративно-ужитковим мистецтвом Украї­ни. Введено малюнок на склі та дереві. Для середньої групи передбачено ознайомлення дітей із традиційними виробами місцевих народних про­мислів України, зокрема з виробами майстрів Івано-Франківської керамі­ки, вишивками Львівщини, Київщини, ткацтвом. Дітей навчають малю­вати елементи візерунка Івано-Франківської кераміки, елементи розпису за мотивами Львівської, Київської вишивок, опішнянської іграшки. Зав­дання з аплікації передбачають ознайомлення з найпростішими елемен­тами візерунка в мистецтві витинанки, писанки.

Для старшої групи запропоновано завдання ознайомлення з народни­ми традиціями та народними промислами різних регіонів України: еле­ментами київської кераміки, вишивкою Львівщини, Київщини, основ­ними мотивами розписів яворівської іграшки і таке інше.

Завдання з малювання передбачають уміння складати візерунки за мо­тивами яворівської, косівської іграшок, писанок та ознайомлення з техні­кою малювання пальцем за мотивами петриківського розпису, малюван­ня характерних орнаментів конкретних регіонів.

У розділі «Конструювання» поставлено завдання навчити дітей конст­руювати з будівельного матеріалу (для молодших груп) та паперу, природ­ного матеріалу (для старших груп).

 

 

Програма «Крок за кроком в Україні» (2003)

Програма «Крок за кроком в Україні» створена для практичної реалі­зації особистісно-орієнтованого підходу до дитини.

Програмовий зміст викладено з орієнтацією на потреби, інтереси ди­тини, сім’ї, державні стандарти дошкільного виховання та початкової школи, національні культурні особливості українського народу, суспільні та економічні умови сьогодення. Для врахування індивідуальних темпів та особливостей розвитку дітей, різної готовності до сприймання і засвоєн­ня програмового змісту дітьми однакового віку авторським колективом запропоновано виклад програмового змісту у виглядітрирівневої за склад­ністю вертикальної структури: зміст розподілений за рівнями складності відповідно до вікових можливостей дітей віком від трьох до п’яти років. Це допоможе вихователю враховувати індивідуально-типологічні вияви дітей у процесі художньої творчості. Програмовий зміст різного рівня складності розміщено згідно з провідними чинниками, які зумовлюють його опанування, описані у шести графах горизонтальної структури про­грами і мають такі назви:

1. Інтереси, потреби, досвід дитини.

2. Дитина й родина.

3. Дитина й вихователька.

4. Минуле в сьогоденні ДИТИНИ.

5. Задоволення інтересів і потреб дитини в дошкільному дитинстві.

6. Орієнтація на майбутні потреби і перспективи розвитку дитини.

Цікавим є те, шо в розділі «Психологічні особливості дітей трьох—п’я­ти років» висвітлюються, зокрема, проблеми обдарованості, розвитку твор­чості у дошкільнят. Зміст програми з образотворчої діяльності та програ­ми з художньої праці розкрито у блоку «Творча сфера». Програма не містить чітко визначених навчальних завдань, велике значення надається творчо­му засвоєнню дитиною всіх доступних форм матеріалу в процесі експери­ментування з ним. Образотворча діяльність розглядається як засіб творчої самореалізації дитини. Програма з образотворчої діяльності має такі підрозділи:

1. Краса навколо дитини. Враховуючи особливості становлення і функ­ціонування образотворчої діяльності у дітей, передбачено завдання, спря­мовані на збагачення зорового досвіду, естетичних почуттів дітей у про­цесі сприймання краси предметів і явищ навколишнього світу, формуван­ня естетичного ставлення до них, розвиток на цій основі різноманітних образотворчих задумів.

2. Перші сходинки у світ образотворчого мистецтва. Визначено завдання початкового ознайомлення дітей з різними видами візуального мистецт­ва - декоративно-ужиткового, графічного, живописного, пластичного, засобами їхньої художньої виразності. Розвиток умінь на елементарному рівні розуміти зміст цих творів, визначати їхній настрій, емоційно відгу­куватися на красу, одержувати задоволення від спілкування з нею.