Формування особистості дитини раннього віку

Особистісний розвиток дитини цього віку відбувається на основі тієї системи мотивації, яка склалася відповідно до соціальної ситуації розвитку. За свідченням А.О. Реана, систему мотивації дитини визначають провідні особистісні потреби:

1. Потреба у безпеці, підтримці

2. Потреба у спілкуванні

3. Потреба у враженнях

4. Потреба у визнанні

5. Потреба у досягненнях

6. Потреба у любові, емоційній прихильності

Помітні зміни відбуваються впродовж раннього віку в емоційній сфері дитини. Вони зумовлені розширенням спілкування дитини з людьми, оволодінням мовними засобами та розвитком самостійності дитини.

В емоціях дитини поступово послаблюється елемент мимовільного наслідування, вони все більше відповідають діям та стану дитини. Значно ширшою стає сфера стимулів, що викликають емоції дитини, швидше налагоджується позитивний контакт з іншими дітьми - так званий ігровий емоційний контакт. Діти вже можуть виявляти співчуття, жалість до іншого за умови стимуляції дорослого. Під впливом стосунків з дорослим розвиваються соціальні емоції дитини, виявляється емпатія до інших людей. Важливу роль у розвитку емоцій переддошкільника відіграють слова-оцінки дорослих, вони формують майбутню самооцінку дитини. Прослухування казок, віршів та оповідань активізує переживання малям інтелектуальних емоцій. Діти цього віку переживають і негативні емоції - гнів, страх, образу, сором тощо. Від атмосфери, яка панує в родині, залежить емоційне здоров'я самої дитини, зародження її самооцінки. Мають місце і порушення емоційного розвитку переддошкільнят, такі як емоційна холодність та домінування негативних емоцій.

Діти трьох років вже спроможні навіть стримувати свої безпосередні емоції під впливом дорослого. Тим часом з'являється більш-менш стійке ставлення до певних людей із близького оточення дитини. Паралельно формується самолюбство, що спочатку виражається в переживанні гордості за власні досягнення, позитивно оцінювані дорослими. Потім виникає та закріплюється емоція сорому, коли дитина переживає з приводу можливої втрати позитивної думки про себе з боку дорослих, оцінкою яких вона дорожить. Однак надто часте неадекватне стимулювання дорослими сорому у дитини може закласти у неї комплекс неповноцінності [7, с. 95].

У ранньому віці дитина досягає помітних успіхів у формуванні довільності своїх дій. Виконуючи щоразу більше поступово ускладнюваних дій з предметами, малята вправляються у координації рухів. Повторення дій дорослого розвиває підпорядкованість дій меті. Оволодіваючи активним мовленням, дитина далі і сама визначає мету своїх дій відповідним словом - така дія стає усвідомлюваною. Виконуючи дії, малюк вчиться долати труднощі, поведінка стає все більш контрольованою, менш імпульсивною.

Спілкуючись з дорослим чи граючи з ровесниками, переддошкільник локалізує свої тілесні і психічні стани в самому собі, відділяючи "Я" від "не Я". Внаслідок цього поступово складається її уявлення про себе, виникають зачатки самосвідомості, яка виявляється у тому, що в цьому віці дитина вже добре впізнає себе у дзеркалі, на фото. Замість висловлень про себе у третій особі і ніби зі сторони, вона все частіше вживає займенник "Я". Ці зміни свідчать про появу психічного новоутворення віку - самосприймання.

Криза 3-ох років

Наприкінці третього року малюк нерідко заявляє "Я сам!" у тих випадках, коли дорослі роблять за нього те, що він вже може зробити самотужки. Так виявляється дитяче зростання тенденції до самостійності, до значно ширшої участі дитини в діяльності дорослих, яке вступає в суперечність з її реальними можливостями та стереотипним ставленням дорослих. Ця ситуація стає основою для переживання дитиною кризи 3-ох років.

У маляти з'являється тенденція до самостійного задоволення своїх потреб, а дорослий зберігає старий тип взаємин і тим самим обмежує активність дитини. Батьки починають відчувати труднощі у взаємовідносинах з дитиною, звичними проявами поведінки якої стають впертість, негативізм - відмова виконувати вказівки дорослого або протилежні дії, примхливість, дратівливість, знецінення малюком старих норм поведінки. Така поведінка дитини має вибірковий характер - стосується лише дорослих, які "зазіхають" на її свободу.

Важливим є вибір правильної позиції дорослими, так як їх абсолютне наполягання на своєму може викликати невротичний стан дитини, залякати її, зламати паростки волі, а потакання примхам малюка - розбестити його. Криза трьох років - явище важливе, але перехідне, прагнення самостійності, дорослості надалі реалізується у грі дитини [2, с. 198].

Прояв кризи трьох років не обов'язково спостерігається у цьому віці, іноді вона може розвинутися наприкінці періоду раннього дитинства. Обумовлена криза такими основними психологічними змінами в особистості дитини, як усвідомлення свого Я; зародження самосвідомості, прагнення виділитися у будь-який спосіб з-поміж людей, що її оточують, ілюзія всемогутності тощо.

Відокремлення себе від інших людей, усвідомлення власних нових можливостей, які розвинулися у ранньому дитинстві, призводять до появи нового ставлення дитини до дорослих. Вона починає порівнювати себе з ними, хоче користуватися такими правами, виконувати такі дії, як і вони, бути такою ж незалежною і самостійною.

Діти намагаються реалізувати бажання стати дорослими негайно. Найяскравіше це бажання виявляється у прагненні до самостійності, протиставленні своїх бажань бажанням дорослих. Усе це втілюється у наполегливому "я хочу", "я сам". Якщо дорослий не змінить свого ставлення до дитини, не подбає про ділове співробітництво, а демонструватиме свою перевагу, це неминуче викличе негативну поведінку, характерну для кризи 3-х років [8, с. 56].

Криза трьох років - зумовлена становленням самосвідомості дитини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.

Симптомами кризи 3-х років, за Л. Виготським, є:

1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих (реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих);

2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;

3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;

4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;

5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;

6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;

7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;

8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;

9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо [9, с. 82-83].

Прояви впертості і негативізму спрямовані переважно проти дорослих, які постійно доглядають за дитиною, опікають її. Негативна форма поведінки рідко адресується іншим дорослим і ніколи не стосується однолітків. Особливості протікання цього періоду розвитку залежать від ставлення до дитини з боку дорослих. Намагання поводитись з нею, як і раніше, зумовлюють закріплення негативних ознак поведінки, збереження їх упродовж усього дошкільного дитинства. Тактовна поведінка дорослих, надання дитині самостійності пом'якшують прояви негативізму. Однак усвідомлення дітьми своїх можливостей, як правило, не відповідає їм. Домагання дітей цього віку надмірно великі. Прагнучи бути дорослими, вони хочуть не лише самостійно засвітити світло або сісти за стіл, а й піти у магазин, зварити обід, водити автомобіль тощо. Задовольнити ці прагнення повною мірою неможливо. Найпридатнішою формою їх задоволення є тільки форма гри. Перехід до ігрової діяльності не відбувається миттєво, оскільки дитина повинна ще оволодіти грою.

За правильного виховання, коли дорослі своєчасно помічають можливості дитини, задовольняють її потребу в нових формах діяльності і взаємин з дорослими, період важковиховуваності скорочується.

Криза 3-х років - явище перехідне, а пов'язані з нею новоутворення: відокремлення себе від навколишніх, порівняння себе з іншими людьми - важливий етап у психічному розвитку дитини, який готує її до нового вікового періоду розвитку [3].

 

 

Висновок

У своєму психічному розвитку дитина не просто оволодіває різноманітними діями, не лише вчиться бачити світ, мислити, вона засвоює, що таке "добре" і "погано", звикає підпорядковувати свої бажання необхідності, вбирає в себе правила поведінки, властиві людям. Завдяки цьому починає формуватись особистість дитини, її внутрішній світ.

Розвиток переддошкільника характеризується передусім дальшим інтенсивним фізичним зростанням, хоч темп його уповільнюється. За перший рік життя дитина виростає на 20—25 см, за другий— на 10—12. см, за тре­тій — лише на 7 см. До трьох років зріст її досягає 80—90 см. Швидко збільшується вага. Змінюється співвідношення між вели­чиною голови, тулуба та кінцівок. До двох років прорізуються всі 20 молочних зубів. Ритмічніше функціонує серце. До третього ро­ку вага мозку дитини досягає 1000 г, що становить ²/з ваги мозку дорослої людини. Розвиваються далі нервові механізми, енергійно йде мієлінізація нервових шляхів у півкулях мозку. Концентрова- нішими стають процеси збудження й гальмування. Підвищується працездатність нервової системи, що виявляється і в здовженні часу неспання. Тривалість активного неспання у дитини двох ро­ків становить 4—4,5 години, трирічна дитина може не спати 5,5— 6,5 годин на добу, не виявляючи ознак утоми. Отже, значно розши­рюються можливості дитини взаємодіяти із середовищем та розви­ватися психічно.

Соціальна ситуація розвитку на цій стадії має багато спільного - із ситуацією на попередній стадії. Дитина ще не спроможна само­стійно задовольняти свої життєві потреби. Тому спілкування з'до­рослими — необхідна умова забезпечення життя й розвитку її ді­яльності. Роль дорослого не обмежується показом дій з предме­тами і якостей предметів, привчанням до певних норм і правил життя, до того, що дозволяється і що забороняється. Він повинен постійно оцінювати впливи на дитину (Б. Г. Ананьєв).

Новоутворення, що сформувалися протягом першого року жит­тя, і дальше зростання дитини викликають якісні зміни у системі її стосунків з дорослими. Вони виявляються у самостійності дити­ни, деякій її емансипації, що невпинно зростає з року в рік. Ово­лодіваючи у спільній Діяльності з дорослим і під його керуванням предметними діями, різними способами пересування, а головне хо­дінням, дитина починає виконувати освоєні дії вже й без участі чи прямої допомоги дорослих (знаходити іграшку, гратися нею тощо). Спонукувана прагненням до всього нового, вона може сама набли­жатися до того, що її приваблює, брати у руки предмет, знайомий чи новий, оглядати й обмацувати його, по-різному ним маніпулю­вати (котити м’яч, засувати паличку, розбирати піраміду тощо). Вона може вже сама підійти до столу, взяти й їсти хліб чи печиво, взяти зі столу чашку і попити води, зірвати ягідку з куща, вхопитр за хвіст кота, словом, зробити те, що їй самій захочеться.

Таким чином, в ранньому дитинстві дитина активно пізнає світ оточуючих її предметів, разом з дорослим опановує способами дій з ними. Провідна діяльність – предметно-маніпулятивна, в рамках якої виникають нові перші ігри. До трьох років з’являються особистісні дії і усвідомлення"Я сам" – центральне цього періоду. Виникає чисто емоційна завищена самооцінка. В три роки поведінка починає мотивуватися не лише змістом ситуації, але й взаєминами з іншими людьми. Хоча поведінка дитини залишається імпульсивною, з’являються вчинки, які пов’язані не з безпосередніми сію хвилинними бажаннями, а з проявом "Я" дитини.

 

Список використаної літератури

1. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія: Навч. Посіб. / Р.В. Павелків, О.П. Цигипало – К.: Академвидав, 2008. - 432 с.

2. Сергєєнкова О.П. Загальна психологія: навч. посіб. / О.П. Сергєєнкова, О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка– К.: ТОВ «Центр учбової літератури». – 2012. – 296 с.

3. http://pidruchniki.ws/15740225/psihologiya/kriza_troh_rokiv#289

4. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості / О.Л. Коненко. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

5. Кузьменко В.У. Розвиток індивідуальності дитини 3-7 років: Монографія. / В.У. Кузьменко. - К.: НПУ ім. М. П.Драгоманова. – 2005. – 354 с.

6. Люблінська Г. О. Дитяча психологія / Г.О. Люблінська. – К.: Вища школа. – 1974.- 356 с.

7. Запорожець О. В. Психологія / О.В. Запорожець. – К.: Рад. школа. – 1967. – 243с.

8. Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет / Е.О. Смирнова. — М.: Школа-Пресс, 1997. — 257 с.

9. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник / C.Г. Карпенчук. — К.: Вища школа. – 1997. – 160с.